«Ситуація з бізнесом у Криму погіршується» ‒ Олег Зубков

Власник Ялтинського зоопарку «Казка» та парку левів «Тайган» Олег Зубков почав виводити свої активи у відкритий ним бізнес у Португалії. Про те, чому це сталося, і про свої враження про Португалію кримський бізнесмен розповів в інтерв'ю Крим.Реалії.

‒ Олегу, це правда, що ви стали інвестором у Португалії?

‒ Ще влітку минулого року я зареєструвався в податкових органах Португалії, відкрив рахунок у банках, придбав різні території для ведення бізнесу в цій країні. Сьогодні я володію різною нерухомістю, як на материковій частині Португалії, так і на Азорських островах, де мені особливо подобається природа та інвестиційний клімат.

‒ І які ж у вас там бізнес-проекти?

‒ Деякі бізнес-проекти мають тут суто комерційний характер, інші ‒ мають і соціальну складову. Про успіхи поки говорити рано, має минути час. Потрібно багато працювати, але прийде час ‒ і я зможу вам розповісти, а головне показати, що в мене вийшло створити в Португалії.

‒ Чому вирішили інвестувати в Португалію?

– Природа не терпить порожнечі. Я майже п'ять років чекав змін у російському Криму в плані зміни інвестиційного клімату. Дуже сподівався, що зможу витрачати всі свої активи на будівництво нових парків у Криму. Мені знадобилося майже п'ять років для того, щоб зрозуміти те, що Росія ‒ це не Україна, і ніхто ‒ ні Аксенов, ні його послідовники ‒ не дозволять розвиватися простій російській людині в російському Криму.

‒ Тобто проблема в управлінській системі, що склалася в Росії?

‒ На жаль, така система цієї корупційної, заздрісної влади, яка дуже впевнено себе почуває.

​‒ Виходить, у Криму в нинішніх реаліях ваш потенціал як інвестора не затребуваний?

‒ За роки життя в українському Криму (до анексії Криму Росією ‒ КР) я звик до постійного розвитку, мені нудно сидіти на місці й пишатися тим, що я вже зробив. Щоб сьогодні створювати щось нове й цікаве, в моєму активі є все: знання та досвід, значні фінансові ресурси та відсутність будь-якої потреби в державних дотаціях, відмінне здоров'я, бадьорість духу й велике бажання щось робити нове.

Безумовно, мої нові бізнес-проекти в Португалії ‒ це просто мої нові бізнес-проекти, якими я маю гасити свою невгамовну енергію щось будувати й створювати.

При створенні ялтинського зоопарку «Казка» та парку левів «Тайган» я пройшов важкий шлях і дуже багато чому навчився, тому сьогодні мені будувати й створювати що-небудь набагато легше.

‒ Розвиток португальського вектора у вашому бізнесі якось вплине на ваші кримські парки?

‒ Мої чинні парки в Криму житимуть або, вірніше сказати, намагатимуться виживати в тих обставинах, які нам нав'язують. Але ситуація ускладнюється в Криму з кожним роком у гірший бік.

‒ Яким чином?

– Сьогодні в Ялті продається або здається в оренду кожне друге кафе або магазин. За часів українського Криму такої «картини» не було й близько. Люди не бачать перспективи, не відчувають стабільності та впевненості в завтрашньому дні. До речі, деякі мої кримські друзі-підприємці вже стали прилітати до Португалії, цікавитися ситуацією та бізнес-кліматом. Точно знаю, що зовсім скоро я буду тут у Португалії не один і в бізнесі, і в житті.

‒ Але ж і в Росії чимало успішних бізнесменів?

‒ Сумно усвідомлювати той факт, що Росія за 100 років після революції 1917 року так і не навчилася зберігати талановитих, працездатних, креативних людей, здатних принести їй велику користь. Російська влада через своїх «гоблінів» на місцях виштовхує та виживає всіх, хто мислить нестандартно, хто не кричить загальне «схвалюємо», хто насмілюється критикувати бездарну владу й говорити про недоліки.

‒ Чи не збираєтеся з часом переїхати жити до Португалії?

– Ні, я не збираюся переїжджати до Португалії на постійне місце проживання, я просто використовую законні можливості для того, щоб реалізувати свої потреби в розвитку. І якщо в Криму таких можливостей мені не дають, то не варто на цьому зациклюватися, світ великий і цікавий і, якщо тільки мати бажання, абсолютно кожна людина може змінити свою долю.

Мені нудно сидіти в Криму, особливо взимку, і жах із кримською владою, мене нудить від одного їхнього вигляду. Тому зиму проводжу поза Кримом.

‒ Яке враження від влади в Португалії?

‒ У Португалії чиновники зовсім інші. Вони доступні для спілкування незалежно від рангу та посади, вони дуже відкриті й доброзичливі. У спілкуванні з чиновниками там немає ні найменшого натяку на корупцію.

Як в Криму стати «недолюдиною»

​‒ Можете навести якийсь конкретний приклад?

– Нещодавно я викупив акції одного підприємства, в якому 50% належать муніципалітету, а 50% ‒ приватним інвесторам. У розмові голова муніципалітету запропонував надати мені сприяння у викупі акцій у приватних інвесторів і запитав мене, скільки я готовий заплатити інвесторам від номінальної вартості акцій? Я відразу подвоїв номінальну вартість із 5000 до 10000 євро, думаючи про те, що державні акції, викуплені в 2009 році, через десять років мають коштувати набагато дорожче. На мій превеликий подив, глава муніципалітету зупинив мене в цьому. Він сказав, що акції будемо викуповувати за номіналом (тобто по 5000 євро). І він зробить це все сам на найближчій асамблеї (по-нашому ‒ сесії) місцевого парламенту, оскільки всіх акціонерів він знає особисто.

Хіба у нас таке буває? Підіть до кримського Радміну, спробуйте вирішити яке-небудь більш-менш серйозне бізнес-питання. «Здрастуй» ‒ це єдине, що вам дозволять сказати безкоштовно.

‒ Згідно з відомостями з декларацій перших осіб у російській владі Криму, це дуже багаті люди. Як із цим ситуація у Португалії?

‒ На Азорських островах я познайомився з різними людьми, які мені допомагають. Один із них Джуа ‒ син колишнього президента Азорських островів. Він веде невеликий бізнес. На моє запитання, чому він не пішов услід за своїм батьком, Джуа відповів: «Я не хочу померти небагатим, як мій дід (він теж був президентом) і мій батько». Там чиновниками стають для того, щоб служити людям, віддаючи справі всі свої знання й досвід, а не займатися корупцією і набиванням своїх кишень, як це загальноприйняте у нас.

‒ Судячи з ваших відповідей, вам дійсно дуже сподобалася Португалія.

‒ Звісно, коли бачиш те, що тут все по-справжньому, все чесно й прозоро, то тут приємно працювати, приємно платити податки державі, приємно жити.