«Образа нащадків репресованих»: навіщо у Криму хочуть роздавати газети зі Сталіним

Випуск газети «Правда» від 10 травня 1945 року, з фотографією Йосипа Сталіна на першій шпальті, планують поширити у Криму та сусідній Росії на честь російського Дня перемоги, повідомляє ТАСС. Таку ідею члена російської Громадської палати Криму Інни Шишової підтримав особисто президент Володимир Путін, який відвідав півострів минулого тижня.

На думку Шишової, цей випуск газети має історичну цінність, оскільки в ньому була «закріплена та зафіксована перемога» СРСР над нацистською Німеччиною. До постаті Сталіна російська влада Криму звертається не вперше: у 2015 році в Лівадії відкрили пам'ятник учасникам Ялтинської конференції, серед них і Сталіну, а в Сімферополі того ж року встановили пам'ятну дошку на його честь. Тим часом саме він у роки Другої світової війни розпорядився депортувати з півострова кримських татар та представників інших національностей. Про сучасний культ особи Сталіна йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Голова Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв висловив Крим.Реалії думку, що за допомогою звернення до постаті Сталіна російська влада намагається потішити частину населення півострова.

‒ Це «побєдобєсіє» особисто Путіна та всієї російської влади. Вони сьогодні дійсно намагаються відновити культ Сталіна і роблять це не тільки за допомогою газет ‒ взяти те саме обнулення президентства. Вони розуміють, що у Криму є специфічне населення ‒ нащадки КДБшників, затятих комуністів і так далі ‒ які сприймають Сталіна позитивно. Якщо згадати період після 1991 року, півострів дуже часто виявлявся «червоним» під час голосування, тобто частіше підтримував комуністів на виборах. Так що окупаційна влада намагається дати такий посил частині кримського суспільства, яка у 2014 році очікувала саме відновлення Радянського Союзу, а не приходу Росії. Це цілеспрямована російська пропаганда завдає дуже сильного удару кримськотатарському народу, тому що саме через Сталіна вони пережили історичну трагедію депортації.

Ескендер Барієв

Ескендер Барієв переконаний, що подібні акції до 9 травня, тобто напередодні річниці депортації 18 травня, а також установка пам'ятників Сталіну на півострові ‒ свідома протидія позиції корінного народу Криму з боку російської влади.

‒ Роздавання газет зі Сталіним ‒ образа нащадків усіх людей, які пережили сталінські репресії. Але я поки сумніваюся, що буде реакція у вигляді публічних протестів. Зараз російська влада намагається привласнити собі перемогу у Другій світовій війні, і культ Сталіна як «переможного лідера» ‒ частина цього процесу. Але ж у Другій світовій війні переміг не Сталін, а народ. Якраз Україна найбільше постраждала в тій війні, тому що основні бойові дії відбувалися на території сучасної української держави. Зрозуміло, що певна роль Сталіна в цьому процесі є, але робити з цього культ і не помічати того, як він знищував цілі народи, зокрема й українців, неприпустимо. Напевно, потрібно продумати креативну відповідь на подібні акції.

Головний редактор проєкту «Безсмертний барак» Андрій Шалаєв говорить, що святкування перемоги в Росії щоразу відсуває проблему репресій на дальній план.

‒ Зараз ми напередодні 75-річчя так званої перемоги у Великій Вітчизняній війні ‒ у Росії її досі виокремлюють з Другої світової. Ще з грудня з'являються якісь нові стенди, таблички, відкриваються пам'ятники, музеї, при цьому нехтується тема репресій ‒ словом, хвиля наростає, і, мабуть, до 9 травня ми підійдемо з приголомшливим ефектом, як і п'ять років тому. Наш проєкт стартував саме на цій хвилі, коли святкування перемоги переросло в щось немислиме, а Кремлем був захоплений «Безсмертний полк». Зараз у нашій єдиній базі близько двох мільйонів записів. Частина з них присвячена окремим людям, частина ‒ сім'ям, але відскановані ще не все книги пам'яті, так що ми не можемо назвати кінцеві цифри. Щодо Криму є дев'ять томів книг пам'яті з інформацією про більше ніж 25 тисяч репресованих.

Андрій Шалаєв підкреслює, що йдеться про радянські репресії, починаючи з 1920-х років і закінчуючи розпадом СРСР.

‒ Річ не в пам'ятниках і не в газетах ‒ сенс у тому, наскільки ми хочемо про це пам'ятати. Наш проєкт співпрацює з «Безсмертним полком», тому що п'ять мільйонів військовополонених у 1945 році поїхали з нацистських таборів одразу до таборів ГУЛАГу. Ми маємо спілкуватися один з одним на ці теми: не можна викинути історію репресій з історії війни. Якщо зараз пам'ять про репресії придушують і затискають, то пам'ять про перемогу ‒ мабуть, єдиний шанс для Володимира Путіна показати хоч якесь досягнення. У Томську зараз з'явилися банери, де маленька дівчинка у військовій формі стоїть у кіоску з квіточками ‒ і напис: «Перемога та Конституція». У нас все перемішалося, не можна так поводитися з історією. У Росії немає структури пам'яті саме про репресії ‒ той музей, який є, ‒ це фікція для Заходу. Усередині країни ми цього не пам'ятаємо.

Співробітник Українського інституту національної пам'яті Максим Майоров зазначає, що на материковій частині України практично не залишилося нагадувань про Сталіна.

‒ В Україні з 2015 року діє законодавство про декомунізацію, тому використовувати або прославляти ім'я Сталіна та імена інших представників комуністичного режиму в символіці, у топоніміці, у назвах чого-небудь заборонено. У самому СРСР сталася десталінізація ще після 20-го з'їзду партії, коли його наступники визнали так звані перегини і засудили режим. Тоді ж почали демонтувати пам'ятники Сталіну, перейменовувати населені пункти, названі на його честь. Зараз співробітники Українського інституту національної пам'яті та органів влади рідко стикаються з якимись залишками прославлення Сталіна на материковій частині країни, але окремі екземпляри трапляються. Наприклад, у Чернігівській області знайшли водонапірну вежу, на якій ще з тих часів висів портрет Сталіна. Але загалом таких вулиць і пам'ятників вже немає.

Максим Майоров

Максим Майоров вважає, що на тимчасово окупованих територіях України є два фактори, які сприяють меморіалізації Сталіна.

‒ З одного боку, є ініціативи Компартії Росії, коли на низовому рівні створюють петиції про встановлення пам'ятників Сталіну ‒ наприклад, його хотіли відновити на севастопольському вокзалі. З іншого боку, ми бачимо обережну державну політику Росії щодо реабілітації імені Сталіна, щодо повернення його в пантеон національних героїв. Для цього черговий пам'ятник Сталіну вплітають в якийсь контекст: один з бюстів розташований у комплексі Музею Перемоги на Поклонній горі, оскільки Сталін був головнокомандувачем Червоної армії. У Криму вирішили подати його як дипломата в контексті Ялтинської конференції ‒ я говорю про пам'ятник, встановлений в Ялті в 2015 році. Мені здається, що путінський режим з часом все більше асоціює себе зі сталінським, і цей процес буде тільки набирати обертів.

(Текст підготував Владислав Ленцев)