«Обман споживача»: з чого роблять кримські вина

Із 100 найменувань кримського вина лише 20% зроблені з винограду, вирощеного на території анексованого півострова, інші завозять виноматеріал із-за кордону через сусідню Росію. Таку заяву зробив кримський винороб Ілля Волошин 17 липня під час прес-конференції в прес-центрі МІА «Россия сегодня» в Сімферополі.

За словами експерта, у Криму є хороші вина, але споживачі не знають, як їх знайти й відрізнити від інших пропозицій. Ілля Волошин наполягає, що «кримське вино має бути вирощеним та розлитим у Криму», і радить шукати на лицьовій етикетці абревіатуру або ЗГУ («захищена географічна назва»), або ВНПЗ («вино з захищеним найменуванням виробництва»).

Засновник Асоціації сомельє України Дмитро Сидоренко стверджує, що кримські винороби давно використовують сировину з інших регіонів.

‒ Крим завжди брав десь виноматеріали ‒ нічого в цьому слові поганого немає ‒ і виготовляв їх під виглядом кримського вина. Власних виноградників не вистачало їм ніколи. Взагалі, економічно тим, хто виробляє вино, вигідніше щось десь купувати, тому що це довгі гроші ‒ посадити виноградники, виростити, щоб вони були належної якості. А сьогодні відкриті країни Євросоюзу та інших частин світу. Торік найдорожчі виноматеріали були в Іспанії ‒ хороші, якісні. Це трошки недороблене вино. Незважаючи на всі санкції, все одно іспанські виноматеріали потрапляли до Криму, але це знеособлює. Є у мене в Криму друзі, які борються за те, щоб була зона в Севастополі, наприклад. Але все одно певним чином це обман споживача.

Дмитро Сидоренко вважає, що лише окремі малі винороби в Криму виготовляють вино тільки з місцевого винограду, не вводячи в оману споживача.

– Взагалі, коли на етикетці написано «Шардоне», мається на увазі, що десь 15% там іншого винограду може бути, але це похибка через те, що не завжди є можливість визначити, що це саме шардоне. У країнах Європи дуже розвинений електронний товарообіг, і є чіткі підрахунки. Умовно кажучи, є 10 гектарів, з яких ти можеш отримати 10 тонн вина, значить, ти з цього обсягу маєш заплатити стільки-то податків. У кадастрі враховані всі виноградники, ходять інспектори, перевіряють, врожайність куща контролюється. Тому, якщо у тебе виходить за документами 10 тисяч пляшок, навіщо ти замовляєш, умовно кажучи, 15 тисяч етикеток? З усіх боків є багатоступеневий контроль.

Кандидат сільськогосподарських наук, завідувач відділу виноградарства українського Національного наукового центру «Інститут виноградарства та виноробства імені Василя Таїрова» Андрій Штирбу нагадує, що українське, зокрема й кримське виноградарство серйозно постраждало ще від радянської політики.

– Найбільший розвиток галузі був досягнутий у 1980-их, але після ухвалення «сухого закону» та початку горбачовської боротьби з алкоголізмом виноградники стали просто вирубувати. Тому площі колосально зменшилися як у Криму, так і на материковій частині України. Зараз ситуація продовжує погіршуватися, у нас закладають дуже мало виноградників, оскільки це довготривалі інвестиції. Зараз потрібно для створення одного гектара виноградників не менше 10 тисяч доларів. Чим менше виноградників, тим менше якісної натуральної продукції у вигляді вина або виноградних соків. Фальсифікати складають колосальну конкуренцію натуральним винам. Виробляти вино не з винограду, а з подібних цукровмісних продуктів, звісно, дешевше.

Андрій Штирбу додає, що нестача води для сільського господарства Криму також не сприяє розвитку виноградарства.

Український юрист-міжнародник, експредставник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін вважає, що російська влада прагне підтримувати виноробство на анексованому півострові.

‒ Більшість структур, які виробляли вина та виноматеріали в Криму й були в державній або приватній власності, фактично сьогодні керуються іншими власниками в результаті відчуження або так званої націоналізації. Можна говорити, що цей сектор загарбники прагнуть зберегти: зокрема, в Севастополі на комбінати за підтримки російської влади було поставлене обладнання, зокрема італійське, всупереч санкціям... Українська сторона, на жаль, не вжила системних заходів щодо захисту своїх торгових марок, і тільки завдяки окремим ентузіастам, які свого часу працювали в Міністерстві агрополітики, вдалося зареєструвати окремі торгові марки, закріплені за кримськими підприємствами.

Довідка: Після 2014 року підконтрольна Кремлю влада Криму «націоналізувала» українські державні підприємства з виробництва вина. Частина марок вина, яке вироблялося раніше в Криму, після захоплення півострова Росією перебралися на материкову частину України, а на півострові зараз виходять їхні російські «дублікати».

У 2016 році російський глава Криму Сергій Аксенов назвав стратегічним завданням утвердити «Крим як провідний регіон Росії, який зможе на рівних конкурувати зі світовими лідерами виробництва якісних вин і винограду». У 2017-му, під час телемосту Москва-Сімферополь Аксенов наголосив, що довіряє якості місцевого вина:

«Динаміка розвитку активна. Кримські винороби нарощують обсяги виробництва вина ‒ це вже очевидно. Упевнений, що «порошкове вино», яке при Україні вироблялося в Криму різними підприємствами, вже зникло».

Однак, як свідчать відомості з відкритих російських джерел, після анексії півострова виробництво власних виноматеріалів стало знижуватися, натомість кількість виготовленої продукції зросла. Так, при зниженні виробництва виноматеріалів на 40% вина в Криму зробили на 8% більше, а коньяку ‒ одразу на 30%.

(Текст підготував Владислав Ленцев)