Одразу кілька книг про порушення прав людини в анексованому Криму представили в Києві правозахисники на виставці в «Мистецькому Арсеналі». Нові видання розповідають історії політичних переслідувань, репресій проти активістів на території півострова, а також про роботу правозахисників під наглядом російських спецслужб.
Які історії про кримчан розповідають книги, презентовані в Києві? Кому вони адресовані? І чому сьогодні важливо говорити про історію анексії Криму? На ці та інші запитання відповідають гості та експерти ток-шоу «Кримський вечір» на Радіо Крим.Реалії.
Автор книги «Кримський альбом: історії правозахисників» Ірина Виртосу розповідає про свою роботу.
Книга Ірини Виртосу «Кримський альбом: історії правозахисників»
‒ Це книга про правозахисників та активістів, які були змушені виїхати з Криму 5 років тому. Вони виїжджали не просто тому, що хотіли змінити своє життя, ‒ їх змусили за те, що вони говорили, що Крим ‒ це Україна, що анексія відбувається незаконно. Також це книга про людей, які там залишилися і настільки мужні, що говорять публічно, що Крим був анексований. Це й Еміль Курбедінов, і Ліля Гемеджи, й Абдурешит Джепаров, який втратив свого сина. Це звичайнісінькі люди, які дуже незвичайні у своїй силі та активності. Книга призначена для широкого кола читачів. Мені дуже хотілося б, щоб книгу читали й ті, кого ці події не дуже торкнулися, хто тільки чув про те, що можна втратити свій будинок, що можна залишитися без підтримки близьких, що можуть прийти й насильно вручити російський паспорт.
Ірина Виртосу зазначає, що книга написана російською мовою, але найближчим часом її англійський переклад викладуть у відкритий доступ.
Публічна дискусія в рамках презентації книги Ірини Виртосу на Книжковому Арсеналі в Києві
Голова Центру інформації з прав людини Тетяна Печончик називає книгу «Півострів страху: П'ять років несвободи в Криму», в якій вона виступила співавтором, літописом Криму після анексії.
Це не просто правозахисні, художні, публіцистичні книги, а й літопис того, що відбуваєтьсяТетяна Печончик
‒ Це вже третє перевидання нашої книги «Півострів страху», тому що є запит у дуже багатьох аудиторій, де можна почитати про те, що сталося в Криму. Історію Криму не можна повно описати в одній книзі, це буде дуже багато томів. Тому, перевидаючи її утретє, ми спробували показати там основні, найяскравіші факти, тренди, тенденції. Перша книга вийшла на другий рік окупації, і, звичайно ж, ситуація змінюється, треба це показувати. Авторський колектив ‒ це п'ятеро людей із п'яти правозахисних організацій. Книга важлива і для міжнародної, і для української аудиторії, причому ми отримуємо запити від історичної бібліотеки, тому що їм як історикам важливо отримувати таку літературу, обробляти її. Це не просто правозахисні, художні, публіцистичні книги, а й літопис того, що відбувається.
За словами Тетяни Печончик, у Росії випускають книги, в яких йдеться про «державний переворот» в Україні 2014 року, від імені деяких правозахисних організацій.
Важливо, щоб про це говорили діти в школах, щоб проводили уроки, щоб це стало історієюТетяна Печончик
‒ Про ці організації ніхто не чув, а реально працюють ‒ «Меморіал», «Московська Гельсінська група» ‒ вони ніколи не видали б подібні книги. Для нас важливо працювати спільно з російською стороною, але з тими, хто дійсно розбирається в правах людини, має авторитет. Я взагалі вважаю, що про анексію потрібно говорити на різних рівнях ‒ не тільки на рівні Верховної Ради, якихось заяв Міністерства закордонних справ, засідань Ради Безпеки ООН. Важливо, щоб про це говорили діти в школах, щоб проводили уроки, щоб це стало історією.
Директор видавництва «Критика» Андрій Мокроусов вважає, що новий збірник «Книга свідчень: Анатомія російської анексії Криму» буде цікавий українській громадськості з активною громадянською позицією.
Метою проекту було опублікувати свідчення анексії та подальшої окупації, побуту українського населення в Криму, спротиву громадських активістівАндрій Мокроусов
‒ Це проект на стику журналістики ‒ великого репортажу, великого інтерв'ю, документального розслідування ‒ а також активізму та усної історії, якщо можна так сказати. Його метою було створити та опублікувати текстові й візуальні свідчення процесу анексії та подальшої окупації, побуту українського населення в Криму, спротиву громадських активістів, здебільшого з кримськотатарського національного руху, репресій із боку окупаційної адміністрації проти цих активістів. Не можу сказати, наскільки велика частина української громадськості цікавиться цими речами та бере їх близько до серця, тому, на відміну від більшості книг нашого видавництва, адресованих академічній спільноті, професурі, ця книга звернена до ширшої свідомої аудиторії.
Експерт Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін, який розповів свою історію для Ірини Виртосу, висловлює жаль щодо того, що не знав інших героїв цієї книги раніше.
‒ Поки розповідав, було більш-менш нормально. Коли перечитував, щоб перевірити факти, було набагато важче це все згадувати: і будинок, і друзів, і близьких, як доводилося їхати, зібравшись за один день. Мені дуже шкода, що я не знав усіх тих кримчан, із якими познайомився вже тут, на материку, після того як виїхав. Якби ми були знайомі раніше, ми могли б діяти набагато більш організовано. Такої картинки точно зробити б не вдалося російському телебаченню. Мій друг із Севастополя влаштовував автопробіги з українськими прапорами, а я про це й гадки не мав. Ми могли реально відстояти Крим, мені здається.
(Текст підготував Владислав Ленцев)