Список на список: Москва та Київ обмінялися новими санкціями

25 грудня Москва розширила список санкцій щодо українських фізичних та юридичних осіб, проте прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв не уточнив, хто потрапив до цього списку. Російські ЗМІ з посиланням на уряд пишуть про внесення більше ніж 200 фізичних осіб та організацій. А вже 26 грудня українська Рада національної безпеки та оборони схвалила нові санкції проти російських юридичних і фізичних осіб за агресію поблизу Керченської протоки.

Українські обмежувальні заходи запроваджені відносно військових, суддів і співробітників правоохоронних органів, причетних до захоплення українських військових «під час акту агресії Росії проти України в Керченській протоці 25 листопада 2018 року та незаконного утримання їх в російських в'язницях», а також проти організаторів так званих виборів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

У розширений список санкцій уряду Росії проти України додані троє кримчан. Один із них, народний депутат України Дмитро Білоцерковець, розмірковує, чому це могло статися.

‒ Мені севастопольці написали в соціальних мережах: ось у нас показують, що севастопольця внесли до списку санкцій. Абсолютно байдуже до цього ставлюся, як і більшість людей, які є в цьому списку. У зв'язку з чим це могло бути? У зв'язку з тими висловлюваннями про ситуацію у відносинах між Україною та Росією, щодо військової агресії Росії, анексії Криму ‒ все це мною неодноразово озвучувалося. Їхнє право, мене це мало хвилює. Я як людина родом із Севастополя, із Криму, можу не знати про існування якихось інших списків і санкцій, доти поки я не спробую в'їхати на свою малу батьківщину. Швидше за все, я і до цього був присутній у чорному списку, мене б просто не пропустили до Криму. Але тут уже офіційно, чітко виражено вирішили вставити в цей список. Думаю, це мало кому цікаво, зокрема й у Росії.

Дмитро Білоцерковець

Російські санкції передбачають заморожування безготівкових грошових коштів, бездокументарних цінних паперів і майна на території Росії, а також заборону на перерахування коштів за межі країни. Дмитро Білоцерківець впевнений, що він від обмежень не постраждає і що своїм ставленням до кримчан Росія шкодить сама собі.

‒ Якби ці санкції були запроваджені проти моєї матері, наприклад, до 2016 року, то це могло б позначитися на майні моєї сім'ї, заробленому батьками, ось і все. А так це ніяким чином не вплине, тому що всі активи мама обміняла та продала. Росія сама ж собі стріляє в ногу, тому що кримчани та севастопольці негативно сприймають це. Досить важка зараз ситуація у Росії в Криму і Севастополі з місцевим населенням ‒ воно досить агресивно сприймає спроби адміністрування з боку влади, тому що фактично біля керма регіону та міста стоять більшість іногородніх. Росія стратегічно усвідомлює, що ситуацію їй необхідно змінити, і вони займаються зміною міграційних потоків. Вони поставили собі за мету будь-яким способом мотивувати переїзд кримчан і севастопольців, які жили там до 2014 року.

Російський юрист-міжнародник Володимир Жбанков пропонує не називати запроваджені заходи санкціями.

‒ Санкції передбачають вертикальні правовідносини, тобто у повному сенсі цього слова їх може накладати ООН. А коли учасники рівнозначні, це все-таки обмежувальні заходи, які одна сторона запроваджує відносно іншої або громадян іншої сторони. Росія частково показує, що Україна не виходить із її порядку денного, плюс ще внутрішньоадміністративний аспект ‒ треба ж відзвітувати про свою роботу. Взагалі, тут треба швидше не юриста, а політолога питати. Як юрист я можу сказати, що за людей у російських списках треба порадіти, тому як це рятує їх від спокуси вступати в будь-які правовідносини з російським юридичним полем. Це справа досить небезпечна, і навіть не в політичному, а в юридичному плані. Будь-які майнові та немайнові відносини в російській юридичній системі зараз у тій чи іншій мірі несуть ризики.

Кандидат політичних наук Олеся Яхно констатує, що Україні вдалося гідно вистояти перед гібридною агресією північного сусіда.

‒ Оскільки ми бачили прояви агресії Росії не тільки у військовому прояві, але і в економічному, політичному, інформаційному, треба віддати належне, що всі ці роки ми прагнули максимально позбутися залежності від Росії, тому що залежність ‒ це вразливість. У тих сферах, де це було можливим, Україна це робила. Товарообіг із нашого боку з 2013 року скоротився більш ніж на 30%, до 8,5%. Є імпортні позиції з боку Росії, які зберігаються ‒ це, перш за все, те, що стосується атомного палива та ще кількох напрямків, але український експорт постійно скорочується, так само й у 2018-му. Є сфери, де ми залежні, але ми намагаємося всіляко цю вразливість скорочувати. Великою складністю для України в ці роки було знайти альтернативу не тільки російському ринку, але й країнам СНД. Їх замінили на ринки Євросоюзу, а також Туреччини та Індії.

Олеся Яхно

Олеся Яхно переконана, що Росія 2014 року робила ставку на економічний розвал України. Щодо потрапляння в санкційні списки проросійських політиків, політолог бачить у цьому маніпуляцію.

‒ У цьому списку є випадкові люди, є реальні вороги Росії, зі своєю цілісною законодавчою діяльністю та публічною позицією ‒ якщо вона дуже проукраїнська, в Росії таких сприймають як ворогів. І є якась кількість людей, яких Росія внесла до списку з маніпулятивними цілями, щоб, напевно, спробувати використовувати це в українській виборчій кампанії. Якщо внесення політика до списку може додати рейтингу для патріотичної частини громадян, адже це підтверджує, що він ворог Росії, то невнесення когось теж може говорити, ніби цей політик найбільш проросійський. Росія мотивувала свої санкції тим, щоб обмежити економічний вплив, хоча в списку насправді багато людей, які не мають і не мали там бізнесу. Санкції України дійсно запроваджуються відповідно до реальної ситуації, з конкретного приводу.

(Текст підготував Владислав Ленцев)