Що насправді означає для країн, які ратифікували Римський статут, ордер на арешт президента Росії Путіна, виданий Міжнародним кримінальним судом у Гаазі? Які наслідки будуть для Угорщини, якщо Володимир Путін надумає зустрітися з угорським прем'єром Віктором Орбаном? Чи можуть українські діти, які були без дозволу рідних вивезені Росією на свою територію, свідчити проти Путіна в МКС?
Про це Радіо Свобода у програмі Свобода Live розпитало Олександру Матвійчук, голову «Центру громадянських свобод», який отримав Нобелівську премію миру 2022 року.
– Україна повернула ще двох дітей з окупованих територій. Про це повідомив український омбудсмен Дмитро Лубінець. До родини повернулися 9-річна дівчинка і 16-річний хлопець. Чи можуть свідчення українських дітей, які були насильно вивезені Росією, використовуватися у справі Міжнародного кримінального трибуналу проти Путіна?
– Звичайно, вони можуть і мають бути взяті до уваги МКС. Єдине, МКС має провести належні процесуальні дії, щоб зафіксувати ці свідчення, щоб вони могли бути визнані достатніми, допустимими доказами.
– В Україні відкриють представництво МКС, відповідну угоду 23 березня підписав генпрокурор України Костін і секретар МКС Льюїс. А як це вплине на роботу МКС? Чи пришвидшить процес?
– Це закономірний розвиток розслідування. Спочатку з березня минулого року, коли було ухвалене рішення про повноцінне розслідування, в Україну була відправлена група прокурорів МКС.
Україна теж має зробити кроки назустріч МКС і ратифікувати Римський статут
І тепер, після оголошення першого ордеру на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової, вже досягнута домовленість з українською стороною про те, що буде працювати стабільний польовий офіс.
І тут має постати питання, що Україна теж має зробити кроки назустріч МКС і ратифікувати Римський статут, чого, на жаль, Україна досі не зробила.
Олександра Матвійчук, голова українського «Центру громадянських свобод», виступає під час церемонії вручення її організації Нобелівської премії миру. Осло, Норвегія, 10 грудня 2022 року
– Влада Угорщини заявила, що не будуть арештовувати Путіна, якщо він приїде до країни, навіть попри те, що Угорщина ратифікувала Римський статут. І кажуть про те, що, мовляв, Римський статут не вбудований в угорську правову систему. А що це за такий механізм, можете пояснити?
– Це суто політичні заяви, які не мають нічого спільного із правом.
Угорщина, як і будь-яка країна, яка ратифікувала Римський статут, має міжнародні зобов’язання. Власне, це заява нинішнього керівництва. Я дуже сподіваюся, що воно змінить свою думку.
– А заява ПАР про те, що вони будуть радитися з Росією з приводу арешту Путіна, що мають розглянути своє законодавство, то це теж про політику чи це про якісь правові нюанси?
– Це про політику.
Росія хоче грубою силою встановити свої правила для світу. МКС каже: ні
Направду, чим важливе це рішення МКС – хоча зрозуміло, що це абсолютно ще не вирок, ще попереду довгий шлях – це тим, що на прикладі цієї війни, яку Росія розв’язала проти України, ми бачимо ситуацію, коли держава претендує на те, що за допомогою грубої сили вона сама встановила ті правила гри у світі, які їй вигідні.
І ось це відповідь МКС: ні, є інструменти права.
І навіть держави, які є членами Радбезу ООН і мають потужний ядерний потенціал, вони мають ці норми права виконувати.
А те, що певні країни проводять політичні консультації з Росією, більше каже про їхнє ставлення до демократії, до інструментів права і, напевне, про певну залежність від Росії.
– Власне, чи має це якісь правові наслідки (за невиконання умов ордера МКС)? Чи передбачені за це якісь санкції, запобіжники?
– Будь-яке міжнародне право ґрунтується переважно на добровільному виконанні державами своїх зобов’язань.
Країни, які демонструють якусь невідповідність своїм міжнародним зобов’язанням, потрапляють під санкції
У МКС немає міжнародної поліції, яка може приїхати і покарати порушників. Але тут треба розглядати всі заходи в комплексі.
Країни, які демонструють якусь невідповідність своїм міжнародним зобов’язанням, потрапляють під санкції, потрапляють під інші негативні наслідки, у тому числі на дипломатичному рівні.
Росія вже від них потерпає.
І я тут скажу, що те, що може собі дозволити Росія, навряд чи Гана може собі дозволити.
– А як ви оцінюєте ризики того, що ще хтось серед 123-х країн-підписантів Римського статуту скористаються цим нібито механізмом, про який заявила Угорщина? Від чого це буде залежати?
– Немає ніякого механізму. Є просто порушення обов’язку, який має виконувати країна-член Римського статуту.
Це буде мати наслідки для самої Угорщини
І зрозуміло, що якщо (уявимо гіпотетично ситуацію) Путін приїде в Угорщину і проведе зустріч з Орбаном, то це буде мати наслідки для самої Угорщини.
Тому що для ЄС – це одна з засадничих підвалин верховенства права.
Вже і так проти Угорщини (ми знаємо) є дуже багато таких дій, застосованих з боку країн-членів ЄС. Вони можуть боляче вдарити по бюджету цієї країни, який вона наповнює, у тому числі за рахунок ЄС, оскільки сам уряд проводить доволі неефективну економічну політику.
– Пані Матвійчук, ви сказали про те, що Україна не ратифікувала Римський статут. Можливо, у вас є інформація щодо планів Верховної Ради на це? І ви, як правозахисна організація, чи ведете перемовини з державними органами? Чому затримка, власне?
– Ми вже багато років перебуваємо в дивній правовій розтяжці, коли Україна, з одного боку, сама звернулася до МКС, визнала разово юрисдикцію, запросила до розслідування, а з іншого боку, не є учасником цього клубу, тепер має тільки обов’язки співпрацювати і не має жодних прав.
І це, правда, проблема.
Україна перебуває у дивній правовій розтяжці
Це дуже дивний сигнал міжнародній спільноті, особливо від країни, яка потерпає від злочину агресії, від жахливих воєнних злочинів, і постійно говорить про необхідність справедливості.
Найближчим часом, я сподіваюся, що все ж таки після цих рішень, які сам МКС ухвалив і продемонстрував, позиція зміниться, звернуть увагу на це питання, внесуть Римський статут на ратифікацію, і парламент проголосує.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.