Ні для кого не секрет, що «русскій мір» – це, перш за все, ідеологія, що часто будується на міфічних постулатах і «скріпах». Ідеї «русского міра» насаджувалися в Криму ще з часів імперської Росії та СРСР. Його адепти завзято поєднували міфи з реальними об'єктами у своїх ідеологічних цілях. Однією з відомих жертв таких міфів став древній, але нині здоровий дуб Дёрт Къардашлар (перекладається з кримськотатарської як «Чотири брати»).
До наших днів дійшов переказ, що в давнину відбулася грандіозна битва між військом половців (населяли передгірний і степовий Крим) та ордами Золотої Орди. Багато крові пролилося тоді, загинули чотири знатні половецькі богатирі, але перемогу було здобуто. На згадку про тих богатирів і посадили чотири саджанці дуба, яким дали імена легендарних богатирів. Зберігся лише один дуб, який і стали називати «Чотири брати».
Після злочинної депортації кримськотатарського народу 1944 року радянська влада з великим ентузіазмом стала перейменовувати кримськотатарські назви в Криму. У радянських пропагандистів стояла чітка мета – стерти з пам'яті кримчан усе, що нагадувало корінний народ Криму. Треба визнати, що багато в чому вони досягли успіху. Всім ініціативам, що відповідали поставленим цілям, давали зелене світло. Так, Карасубазар став Білогірськом, а багатовіковий чотириствольний дуб «Чотири брати», що ріс поблизу, з подачі місцевого краєзнавця Володимира Кілесси став «Суворовським дубом». Перша його краєзнавча книга «На маршруті – Білогірськ» була видана в 1975 році. У наступні роки вийшли книги «Білогірськ» і «Дивний край старовини глибокої».
Табличка «Суворовський дуб», встановлена після анексії Криму, Білогірськ
Навіть до назви «Чотири брати» Кілесса написав свою легенду, яка добре вписалася в канву «русского міра». Нібито чотири купці (брати з Новгорода) відстали від каравану, поблизу Карасубазара на них напали розбійники і вбили братів, один з яких віз жолудь, щоб посадити новгородський дуб у Криму. Перед смертю він нібито встиг закопати жолудь у землю і, «смертельно поранений, полив його кров'ю».
«Минули роки, що склалися у століття. Виріс із жолудя величезний дуб. Десять людей не можуть його обхопити, вісімнадцяти метрів досягла його вершина. Називається дуб Суворовським: під ним 1777 року вів російський полководець перед битвою переговори з посланцем султана. Але частіше, дивлячись на стовбур, з основи якого відходять чотири великі гілки, що зрослися, нагадуючи спинами чоловіків, що стоять один до одного, називають дуб «Чотири брати» – на згадку про російських купців, які привезли жолудь із далекого Новгорода», – написав Кілесса у своїй книзі «Легенди Білогір'я».
На жаль, і після розпаду Радянського Союзу, в Криму, у складі незалежної України, легенди Кілесси продовжували культивуватися. Ось що з цього приводу розповідає багаторічний директор Білогірського краєзнавчого музею Марклена Келямова.
Марклена Келямова
«Коли у 1983 році створювався наш музей і збирався матеріал, то Кілесса саме стояв біля витоків його створення. Він збирав матеріали з історії міста. У нас у фондах зберігаються всі його видання, присвячені Білогірську. Для мене все було відкриттям, адже я тут не народилася. Коли прийшла у музей, треба було з чогось починати. Взяла його книгу, почала читати її, за нею будувати екскурсію», – розповіла Келямова.
Ще активніше ці легенди стали культивувати після 2014 року.
«Здорово, що є такі люди, які люблять свій край, що вони є двигуном тих процесів, які тут відбуваються. Дуже здорово відчувати себе наступником і робити все можливе, щоб їхня справа була продовжена. Я народився у Запорізькій області, а все своє свідоме життя жив у селі Ароматному Білогірського району. Пішов до армії, був контрактником, їздив у закордонні відрядження, бував там, де мало кому вдавалося. І мене зачіпало те, що я про свій край мало знаю. Коли повернувся, провів чимало вільного часу в бібліотеці, перечитав дуже багато краєзнавчої літератури про Крим і Білогірський район, у тому числі й Володимира Кілессу», – розповідав ексглава адміністрації Білогірська Ігор Іпатко.
Ексглава російської адміністрації Білогірська Ігор Іпатко, архівне фото
Насправді для вчених і краєзнавців зовсім не секрет, що Суворов жодного стосунку до дуба «Чотири брати» не має. Нещодавно в популярній серед кримчан групі «Крымоустройство» («Кримовпорядкування») у фейсбуці з цього приводу висловилися багато експертів.
«Спеціально займався питанням із «Суворовським дубом», для чого переглянув усі реляції з книги Дубровіна М.Ф. «Приєднання Криму до Росії» у чотирьох томах. Жодних згадок про дуби з переговорами перед «битвами» там немає. Одна з численних легенд, ні на чому не ґрунтується. На топонімічних картах Ігоря Бєлянського цей дуб позначений під ім'ям «Чотири брати», – повідомляє кримський учений географ і краєзнавець Сергій Кисельов.
Не розуміють експерти і те, про яку саме війну говорив у своїх працях краєзнавець Кілесса.
«Я, звичайно, не великий знавець історії XVIII ст. Але все-таки (чи саме тому) хотілося б уточнити: що за така війна у нас була з турками в 1777 році? Війну 1768-74 пам'ятаю, війну 1787-91 (92 н.с.) теж пам'ятаю. Війну 1777-го – не пам'ятаю. Як і будь-яку битву під командуванням Суворова у Криму», – пише кримський історик та журналіст Андрій Никифоров.
Інформаційний стенд, встановлений біля дуба після анексії Криму, Білогірськ
Про те, що справжня назва дуба – «Чотири брати», стверджує кримський географ і краєзнавець Іван Коваленко.
«Відверто кажучи, цю легенду про Суворова та назву дуба вигадав Володимир Кілесса у 1970-х роках. Нічого спільного з вигаданим фактом переговорів Суворова з посланцем турецького султана – немає. На жаль, це правда. А старий топонім дуба – «Чотири брати», так, присутній. Не пам'ятаю зараз першоджерело, але коли я писав свою книгу про дерева Криму, зустрічав це в дореволюційній літературі. Дуб, на мою думку, посаджений штучно – в одну лунку поклали чотири жолуді. На честь якихось чотирьох героїв, як і йдеться у легенді. У природі практично неможливо, щоб в одну лунку потрапили чотири жолуді та зрослися в єдине дерево. А в нашому випадку у дуба, справді, чотири стволи, які зрослися біля основи», – повідомляє краєзнавець.
Якщо ви сьогодні запитаєте першого зустрічного в Білогірську або в Сімферополі, чи він знає, як раніше називався «Дуб Суворова», то напевно отримаєте негативну відповідь. Ось так міфи та фейки згодом стають «бувадьщиною».
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції