Перед початком роботи нового скликання Верховної Ради партія «Слуга народу» організувала навчання для своїх депутатів. Шкода, що перед інавгурацією схожої навчальної програми не було організовано для новообраного президента – йому б теж не завадило бодай трохи повчитися. Принаймні деяких очевидних речей про переговори з Путіним і війну з Росією.
Усе спочатку?
Бажання Володимира Зеленського розпочати роботу з чистого листа, все організувати на свій лад – зрозуміле й природне. Думаю, що всі, навіть люди, які за новообраного президента не голосували, бажають йому успіху і здійснення запланованого – зокрема в перебудові (й спрощенні) владної системи.
Але є певні сфери, де не все залежить виключно від доброї волі президента. Було б наївним вважати, що новий президент України зможе швидко й успішно закінчити війну на Сході. Це може бути його найголовнішим завданням і першочерговою ціллю, але все одно результату не буде, адже закінчення війни залежить не від позиції Києва. Війну на Сході України розпочала Росія – і саме вона може покласти край бойовим діям. Утім, як бачимо з кількості обстрілів і вбитих українських воїнів – проросійська сторона аж ніяк не збирається припиняти війну.
Власне кажучи, це давно зрозуміло всім, тому навіть дивно, що Володимир Зеленський мав якісь ілюзії щодо пацифістських намірів кремлівського керівництва.
Під час пікету Адміністрації президента України вдовами загиблих бійців у війні з Росією. Їх обурила ідея референдуму щодо миру з Росією, яку озвучив голова АП Андрій Богдан. Київ 23 травня 2019 року
Річ у тім, що на заваді мирному врегулюванню стояв не колишній президент України, як то намагалися показати під час виборчої кампанії. Петро Порошенко – блискучий дипломат і переговорник, але йому не вдалося досягти миру з однієї простої причини. Саме з цієї причини зазнають краху й ініціативи щодо миру від Володимира Зеленського. Причина ця очевидна – Путіну мир не потрібен.
Під час акції біля Адміністрації президента України, на якій спалили білий «прапор капітуляції». Київ, 10 червня 2019 року
Зеленський приречений воювати або здатися
Подейкують, що на закритих вечірках після інавгурації Володимир Зеленський розповідав, що з дня на день Кремль звільнить полонених українських моряків. Пізніше президент наказав відвести наші війська з позицій у Станиці Луганській, а українським воякам заборонили стріляти у відповідь; паралельно з цим нова влада активізувала переговори у Мінську й намагається відновити нормандський формат врегулювання конфлікту.
Усе це похвально, але результат наразі протилежний до очікуваного – обстріли з ворожих позицій не припиняються, українських вояків убивають снайпери, а полонені моряки досі за російськими ґратами. Чи має шанс Зеленський досягнути своєї цілі й встановити мир? На мій погляд, шансів на це жодних.
Адже Росія розпочала війну з чіткою метою: зупинити євроінтеграцію України, закласти під країну міну сповільненої дії, лякати й шантажувати Київ, аж поки українська влада не оголосить нейтралітет і повернеться в сферу впливу Кремля. Поки цього не станеться – доти й триватиме війна на Донбасі, і ніякі формати й щирі бажання миру цього не змінять.
У такий нехитрий спосіб Путін дає Зеленському свій перший урок: миру не буде, поки цього не захоче Росія. Шкода, що цей урок новообраний президент не захотів вивчити від свого попередника чи інших українських політиків – і тепер доводиться за нього платити людськими життями. Але вже зовсім скоро Володимир Зеленський, як свого часу і Петро Порошенко, усвідомить, що у війні з Росією можна або перемогти, або ж здатися й капітулювати. Третього не дано.
Андрій Любка, письменник
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода