«За Перекопом землі немає». Напевно, кожен кримчанин чув, а то й колись ретранслював цю досить категоричну приказку, що наголошувала на показній слабкості зв'язків, відірваності суспільно-політичного життя в Криму від процесів на материковій Україні. «За Перекопом є земля», – стверджує своєю назвою художній роман Анастасії Левкової. Про нерозривний зв'язок Криму з материковою Україною і четверту збірку української та кримськотатарської сучасної літератури «Кримський інжир. Куреш».
Чи актуальні літературні проєкти під час повномасштабної війни? Що відбувається з головною героїнею роману і про що пишуть учасники літературного конкурсу? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин говорив з авторкою роману, письменницею Анастасією Левковою, засновником літературного конкурсу «Кримський інжир» Алімом Алієвим та членом журі цього конкурсу, головним редактором газети Qirim Бекіром Мамутом.
«Хотіла написати книгу про Крим, але не знала, що це буде роман»
Ідея написати книгу про Крим у письменниці, членкині українського ПЕН-клубу Анастасії Левкової виникла 2012 року. Спершу вона думала, що це буде художній репортаж.
Анастасія Левкова, письменниця, авторка роману «За Перекопом є земля»
«Тоді цей жанр був дуже популярним в Україні, про нього дуже багато говорили у книжкових колах, він входив на наш книжковий ринок через переклади польських мистецьких репортажів», – розповідає Анастасія Левкова.
Крим – невідомий світ?
Саме тоді, 2012 року, вона вперше потрапила в Бахчисарай. Жила в будинку кримських татар, вивчала місцеві пам'ятки.
«Це такий світ, невідомий материковій Україні», – подумала Анастасія та вирішила написати книгу про Крим. Після цього вона ще двічі була на півострові. За рік до анексії, в лютому 2013-го, приїжджала на два тижні – «врости в тему, поринути в неї, поспілкуватися з людьми». І вже після захоплення Криму Росією.
«Я поїхала лише один раз, щоб на власні очі побачити, що відбувається. Це було в серпні 2014 року. Потім мені вже було страшно їздити», – розповідає письменниця.
Анастасія спостерігала за людьми, слухала їхні історії, спілкувалася з тими, хто змушений був переїхати на материк.
«Усе це почало трансформуватися в моїй голові в художній твір. Я розуміла, що це якась книга, почав вимальовуватися сюжет… Мені хотілося це якось обробити, показати Крим для материка у мистецькому ключі», – каже Анастасія Левкова.
Її читач, у тому числі й той, для кого Крим – це лише море та гори. Тим, кого не цікавили «люди, ідеї, боротьба цих ідей» і адресований цей роман, – запевняє авторка.
Я хотіла, щоб люди поринали у все цеАнастасія Левкова
«Я хотіла б, щоб прочитали люди, які не знають, щоб вони дізналися, щоб вони побачили, що відбувалося на півострові, щоб вони розуміли півострів і не видавали таких міркувань, що, мовляв, там усі були за Росію, щоб люди поринали у все це», – каже письменниця.
У романі багато про побут кримських татар, їхню історію, багато прислів'їв і приказок, вплетених у сюжет. І, з огляду на відгуки, каже Анастасія, їй вдалося завоювати інтерес до роману корінного народу Криму.
«Я рада, що потрапила в це. Як стверджують кримські татари, я висловила їхній колективний біль, надію, страждання», – передає відгуки про книгу письменниця.
Роман не лише про кримських татар, каже Анастасія. Головна героїня – росіянка за національністю, онука підполковника КДБ. Перед нею стоїть вибір своєї ідентичності.
«Вона стає політичною українкою. І наприкінці є маніфест, чому вона відмовляється від російської мови та культури. Для мене цей шар теж був дуже важливим – показати проросійськість Криму, і як варто було її позбуватися. Зрозуміло, що вона була (проросійськість – КР), історично так сталося, але для того щоб одужати, потрібно було її позбутися», – розповіла Анастасія Левкова.
Література як боротьба за ідентичність
Про боротьбу за свою ідентичність і твори, що увійшли до четвертої літературної збірки «Кримський інжир. Куреш». Куреш – це не лише національний вид спорту кримських татар. Слово буквально перекладається як боротьба. У цьому й символізм назви збірки, каже фундатор літературного конкурсу «Кримський інжир» Алім Алієв.
Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту, засновник літературного конкурсу «Кримський інжир»
Зараз іде війна проти нашої ідентичності, проти нашого вибору бути тим, ким ми єАлім Алієв
«Зараз іде війна проти нашої ідентичності, проти нашого вибору бути тим, ким ми є, проти вибору нашого майбутнього. Очевидно, культура, література зокрема, це те, що плекає та підтримує нашу ідентичність і розповідає і нам самим, і світові, хто ми є, ким ми є. І тому цей «Кримський інжир» виходить під назвою «Куреш», – розповів Алім Алієв.
Збірка «Кримський інжир. Куреш» – це поезія, проза, дитяча література кримськотатарською та українською мовами. До неї увійшли найкращі твори, які перемогли на конкурсі «Кримський інжир» минулого року. Автори – з різних регіонів України, зокрема з Криму, є навіть учасник конкурсу з Туреччини. Серед них і три політичні в'язні: Наріман Джелял, Асан Ахтемов та Сервер Мустафаєв. Вони стали лауреатами у спеціальній номінації «Слова свободи».
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: У Києві відбулася церемонія нагородження «Кримського інжиру» за участю Тімоті Снайдера (+відео)«Кримський інжир» формує літературу «за ґратами»Алім Алієв
«Ми отримали тексти від них, і вони прекрасні. Це і поезія, і проза кримськотатарською мовою. І Наріман Джелял написав прозу українською мовою. І, що цікаво, «Кримський інжир» формує літературу «за ґратами». За радянських часів була дисидентська література, зараз у «Кримському інжирі» ми щороку друкуємо тексти від кримських політв'язнів», – каже Алім Алієв.
Алім Алієв відзначає велику різноманітність тем, на які пишуть автори. Це Крим 20-х років минулого століття, Крим після депортації кримських татар і Крим до російської анексії.
«Очевидно, що «Кримський інжир» – це проєкт, який створив інфраструктуру для письменників, поетів, перекладачів як у Криму, так і за межами Криму та привносить в інтелектуальний дискурс країни кримський контекст… Думаю, що в наступних роботах ми побачимо більше текстів про Велику війну. Думаю, що зараз і поезія, і проза формуються. Ця література має дозріти, щоб бути якісною, бути зрілою», – розповів Алім Алієв.
Художнє явище в сучасній літературі
Учасники цього конкурсу – не професійні письменники, вони ніколи не були в жодній письменницькій організації, зазначає член журі конкурсу, головний редактор газети Qirim Бекір Мамут. Проте автори поставили високу літературну планку, вважає він.
Бекір Мамут, головний редактор газети Qirim
«За весь цей час я, звісно, можу назвати і вірші Сейрана Ібрагімова, Майє Сафет. Вона після цього стала членкинею нашого журі. Це вірш Аліє Кенжалі, Сеяре Кокче. Нехай вибачать мені ті (кого не згадав – КР). Були блискучі, дуже гарні поетичні твори, оповідання теж мене дуже вражали. Була Хатідже, була наша відома журналістка Зера Бекірова. Це я вже говорю про оповідання. Знаєте, я спеціально не готувався, щоб їх назвати. Їх багато. І Ельвіра Бекірова, чудові оповідання. У всіх конкурсах вона брала участь і в одному стала головним лауреатом», – відзначив авторів конкурсу Бекір Мамут.
Усі поетичні твори, які брали участь у конкурсі, були опубліковані в газеті Qirim, розповідає її головний редактор. Публікувалися там і окремі оповідання.
«Після того, як вони були опубліковані в книгах, і автори висловлювали згоду, ми їх теж у газеті публікували. Ми особливо художньою прозою не захоплюємося, літературою, але вони насправді були такого рівня, що були певним мистецьким явищем у нашій сучасній літературі», – розповідає Бекір Мамут.
Сама збірка «Кримський інжир. Куреш» уже в друку, у видавництві «Старого Лева», розповідає засновник конкурсу Алім Алієв. На полицях книгарень він з'явиться на початку літа, обіцяє Алієв. Буде й електронна версія книги. Тож вона буде доступна і в Криму.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.