25 серпня у дворі Національного музею історії України в Києві вдруге відбудеться кримський концерт просто неба «Кримський дім» об'єднує серця», присвячений 28-й річниці Незалежності України. Очікуються виступи відомих українських і кримськотатарських виконавців, серед яких Джамала, а також співак і лідер проєкту «Був'є» Олександр Положинський.
Кого очікують від цього концерту та хто буде виступати на фестивалі? Як українці сприймають акції, організовані «Кримським домом»? Чи можуть культурні проєкти зберегти зв'язок Криму з материковою Україною? Ці та інші теми в студії Радіо Крим.Реалії спілкуються ведуча Лариса Волошина, програмний директор «Кримського дому» Алім Алієв та співак, лідер проєкту «Був'є» Олександр Положинський.
‒ Аліме, розкажіть, будь ласка, докладніше про концерт.
Алієв: Це вже третій захід під назвою «Кримський дім» об'єднує серця». Торік ми робили джазовий концерт разом з Енвером Ізмайловим та Усеїном Бекіровим, позаминулого теж був open air на Поштовій площі зі Златою Огневич. Зараз у нас буде восьмигодинний концерт із молодими музикантами. Окрім Джамали та «Був'є», будуть «Курбаси», Ельвіра Сарихаліл, а також або панк-рок гурт «Шатур-Гудур», або етно-гурт «Мусафір».
‒ Відвідати концерт можуть усі, вхід вільний?
Алієв: Усі-усі-усі. З 15:00 25 серпня стартує денна сцена, з 18:00 ‒ вечірня. Це відбуватиметься на вулиці Володимирській, 2, на території Національного музею історії України. Окрім концерту, буде паралельно декілька активностей. Це наприклад майстер-клас під керівництвом Рустема Скібіна. І, звісно ж, ми робимо правозахисний майданчик, де відбудуться просвітницькі кампанії про політв'язнів, SaveOlegSentsov, щодо ситуації в Криму.
Алім Алієв
‒ Хто саме з правозахисників там буде?
Алієв: Це «КримSOS», Центр прав людини ZMINA, «Євромайдан SOS» і сама кампанія зі звільнення Олега Сенцова, що триває вже кілька років. Також ми покажемо фільм про наших військовополонених моряків, захоплених Росією у листопаді 2018 року.
‒ Минулого разу в цій студії ви розповідали про свій регіональний тур із книгою «Кримський інжир» шістьма містами України. Він уже закінчився?
Алієв: Так. Ми були в Маріуполі, Херсоні, Одесі, Ужгороді, Харкові та Краматорську. Ми обирали міста, які були окуповані й потім деокуповані, а також великі та важливі міста для країни, де, на жаль, не проводилися масові кримські заходи. Приймали нас дуже по-різному, розмова іноді була дуже відверта й складна, але її, зрештою, варто розпочати в регіонах. Ми дуже часто говоримо про Крим у Києві, а для нас було важливо поговорити про нього з тими, з ким ми ще не говорили... Приходила дуже різна публіка, і це була наша мета: привернути увагу до Криму не тільки через дискусії, а через культурні проєкти, soft power. Кудись ми повезли джаз, кудись рок.
‒ Пане Олександре, ви родом не з Криму ‒ з Луцька. Як ви стали учасником проєктів «Кримського дому»?
Крим для мене ‒ це більОлександр Положинський
Положинський: Я дружу з Алімом і з багатьма іншими кримськими татарами. Для них зараз дуже важлива підтримка всієї України, і зокрема й моя особисто. Коли я отримав пропозицію взяти участь у концерті, я навіть не роздумував. Крим для мене ‒ це біль. Так вийшло, що я поріднився з ним останніми роками перед окупацією, влітку 2013-го я потрапив до Бахчисарая. На запрошення телеканалу ATR я брав участь у конкурсі відеокліпів на кримськотатарську музику. Для мене було відкриттям, що є не тільки традиційна музика, а й багато сучасної, і вона класна, драйвова. Наприклад, «Шатур-Гудур» мені дуже сподобався... Я перезнайомився з величезною кількістю людей, зокрема творчих.
‒ І ви не були в Криму відтоді, чи не так?
Всі кримчани мають знати про те, що ми любимо КримОлександр Положинський
Положинський: Я дуже сильно переживаю, що й сам не можу потрапити до Криму, і багато хто з моїх друзів змушений перебувати в непростих умовах насильницького приєднання до Росії або переїхати в інші частини України. Всі кримчани мають знати про те, що ми любимо Крим, ми любимо тих, хто продовжує вважати себе українцями, частиною України. Я вірю, що Крим повернеться, а Мордор згине.
Олександр Положинський
‒ Якою ви бачите глобальну мету цих концертів, Аліме?
Дуже важливо, щоб сучасна кримськотатарська культура мала такий же поштовх, як українськаАлім Алієв
Алієв: Дуже важливо, щоб сучасна кримськотатарська культура мала такий же поштовх, як українська. Наскільки нам вистачить ресурсів і можливостей, ми намагатимемося це робити. Поки є такі ідеалісти, як ми, доти говоритимуть про Крим і створюватимуть нові зухвалі проєкти. Нам такі проєкти дуже потрібні... Коли важко виступати з прямим протестом, часто це виливається у творчі протести. Ми можемо реп, рок для цього використовувати ‒ з текстами на тему асиміляції, окупації, кримськотатарської мови, на тему того, що було з кримськими татарами упродовж останнього століття. Це важлива рефлексія насправді. Я переконаний, що культура й освіта завжди в основі глибинних змін... Наша наступна мета ‒ це взаємопроникнення, коли ми знайомимо слухача, читача, глядача України з кримськотатарською культурою, створюємо творчі колаборації, артисти створюють спільні продукти. Ми працюємо над цим, і я сподіваюся, що цьогоріч ми вас здивуємо.
(Текст підготував Владислав Ленцев)