Кримський борець Ленур Теміров на Олімпіаді: «З дитинства виступав за Україну»

Український спортсмен кримськотатарського походження Ленур Теміров не зміг здобути перемогу й завоювати бронзову медаль Олімпіади-2020 у греко-римській боротьбі в категорії до 60 кілограмів, поступившись китайському спортсмену Сайліке Вайліхану. Перед цим Теміров здобув у Токіо дві перемоги, але програв японцеві Кен'ітіро Фуміта.

Ленуру Темірову – 31 рік, боротьбою він почав займатися ще в шестирічному віці, і вже у 16 років отримав звання майстра спорту. Двічі ставав призером чемпіонату Європи й один раз ‒ призером чемпіонату світу. У 2012 році борець відстоював честь України на Олімпіаді в Лондоні. Після виступу в Токіо він уже повернувся в Україну. Про враження від Олімпіади, а також про кримський аспект українського спорту в ефірі Радіо Крим.Реалії ведуча Олена Ремовська розмовляє з самим Ленуром Теміровим та з українським спортивним журналістом, головним редактором Tribuna.com Олегом Щербаковим.

‒ Ленуре, враховуючи, що голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вітав вас у Facebook ‒ ви відчували підтримку? І наскільки вона важлива для спортсмена?

Теміров: Звісно ж, це невіддільна частина при виступах на міжнародних змаганнях, на серйозних стартах. Коли ти знаєш, що є підтримка, що є люди, які тримають за тебе кулаки ‒ і не тільки сім'я й народ, а навіть очільники нашого народу ‒ це дуже запалює й надає сил.

‒ Наскільки в Токіо відчувалися пов'язані з пандемією обмеження? Те, що Олімпіаду перенесли на рік ‒ допомогло чи ні?

Теміров: Обмеження в пересуванні, маски ‒ все це, звісно ж, напружує, і дуже складно постійно дотримуватися цих правил і паралельно готуватися. Те, що Олімпіада була перенесена, особисто мені навіть допомогло, тому що при підготовці до таких стартів доводиться брати участь у багатьох турнірах ‒ показувати себе й завойовувати ліцензії. Це старт за стартом буквально кожні два-три місяці. У підсумку ця затримка дала мені відновитися, щоб можна було підготуватися ще краще та зі свіжими силами стартувати через рік. Щоправда, коли почався карантин, то було незрозуміло, чи взагалі проводитимуть змагання чи турніри: ти не знаєш, як планувати, де брати участь.

‒ Чи складно було вам виступати без глядачів?

Теміров: Різниця, звісно, відчувалася. Для молодих хлопців, коли немає багато глядачів і такої атмосфери ‒ можливо, навіть десь було й простіше. У Лондоні у 2012 році була купа народу, атмосфера, мені здалося, пригнічувала.

«Хочеться повернутися на Олімпіаду»: український борець із Криму (відео)

– Як вас особисто торкнулися події 2014 року в Криму?​

Теміров: Переді мною тоді стояв вибір: що робити далі взагалі? Була плутанина і в кар'єрному зростанні, і чим далі займатися в житті. Доходило до того, що треба зав'язувати зі спортом, займатися чимось іншим. Ті обставини прямо торкнулися спортсменів, ми застрягли й не могли виїжджати на міжнародні змагання. Мені говорили, що потрібно їхати кудись, наприклад, до Києва, щоб продовжувати кар'єру в Україні. Тобто, потрібно було залишати всю сім'ю, їхати ‒ а я кримський татарин, у нас вважається, що молодший у сім'ї має залишатися з батьками. Я залишався у Криму й просто не припиняв тренування. У підсумку за два-три роки у мене не було можливості виїжджати на міжнародну арену й підвищувати свій рівень майстерності. Про інших не можу сказати, але у мене було так. Після того як переді мною остаточно постав вибір: кидати кар'єру й займатися будівництвами або переїхати на материкову Україну ‒ я вирішив спробувати рухатися далі. Відразу ж отримав право виступати на Чемпіонаті світу у 2018 році в Будапешті, де я став бронзовим призером.

Ленур Теміров, архівне фото

– Судячи з інформації з відкритих джерел, ви в цей проміжок між 2014 та 2018 роками брали участь у чемпіонатах Росії, вас навіть запрошували до збірної...​

Теміров: Повторюся, ми тренувалися й виступали, щоб підтримувати рівень і не закинути улюблену справу. Але я прекрасно розумів і відчував, що мине два-три роки, і кар'єра моя вже зупиниться. Я навіть не зміг взяти участь у міжнародному турнірі в Краснодарі через нюанси з документами, тому що я кримський спортсмен. Це основна причина. Тим більше, що я з дитинства виступав за Україну, і мені самому хотілося виступати за неї надалі, просто на той час не було можливості.

‒ У цій Олімпіаді беруть участь ще як мінімум два спортсмени з Криму ‒ це байдарочниця Анастасія Долгова та боксер Гліб Бакши ‒ і, на відміну від вас, вони є представниками Росії. Останній до 2014 року виступав за Україну. Вам як спортсмену з Криму зрозуміла їхня мотивація?

Теміров: Це особистий вибір кожного спортсмена. Мабуть, вони знаходять лазівки: там потрібно врахувати багато нюансів, щоб виступати. Потрібний міжнародний трансфер для участі у змаганнях за іншу державу, потрібно отримувати інше громадянство й виступати не за Крим, а за регіони Росії.

‒ Олегу, як ви дивитеся на цю проблему?

Щербаков: Для кожного спортсмена – це комплексне рішення, це все дуже непросто й пов'язане, звісно ж, з політичними поглядами самих спортсменів, їхніх тренерів, оточення, але це лише одна сторона медалі. Інша сторона ‒ це саме те, що відбувається в конкретному виді спорту в Росії та в Україні. Ось Гліб Бакши ‒ чудовий боксер із Сімферополя, він займався в тому ж залі, де Олександр Усик колись. Його головний суперник у цій ваговій категорії ‒ українець Олександр Хижняк. Правила відбору такі, що потрапити на Олімпіаду в одній ваговій категорії може тільки одна людина від країни. Відповідно, Бакши уперся б у Хижняка й ніколи в житті не поїхав би. Нехай у цьому випадку це мало маленьку роль, але все ж. Тут і політичний фактор, і змагальний: спортсмен бачить, що в Україні в нього просто менше перспектив розвиватися. Сподіваюся, що Хижняк та Бакши зараз зустрінуться у фіналі в Токіо. Там усе дуже цікаво, захопливо, і такий поєдинок ми б точно не змогли побачити, якби вони виступали за одну країну.

‒ Україна зараз якщо і виграє олімпійські медалі, то переважно бронзові ‒ чому так?

Щербаков: Головна причина – в тому, що у нас зараз трохи менше настільки крутих спортсменів, ніж було раніше. Причин цьому багато: стан країни, стан спорту, скільки грошей у нього вкладається, війна. А так хтось заслуговує бронзу, хтось золото. Взагалі, якщо порівнювати з 2016 роком, то Україна вже практично повторила результат за кількістю медалей. До того ж у нас в запасі ще потенційні нагороди.

‒ Дякуємо. Ленуре, після повернення з Токіо ви сказали, що у вас є плани залучати більше молоді у греко-римську боротьбу. Як плануєте втілювати їх у життя?

Теміров: Хочеться передавати хлопцям свій досвід ‒ не тільки після закінчення кар'єри, але й зараз. Потихеньку тренувати й розвивати греко-римську боротьбу. Зараз є багато варіантів залучення хлопців у професійний спорт. Мої друзі влаштовують відкриті тренування, показові виступи для зацікавлення спортсменів і відкривають різні секції. Звісно ж, мені хочеться ще раз виступити на Олімпіаді, але для цього потрібно спершу завоювати ліцензію. Підтримуватиму хорошу форму й продовжуватиму тренуватися.

(Текст підготував Владислав Ленцев)