Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Під час своєї останньої поїздки до окупованого Криму Володимир Путін сказав віцепрем'єру Росії Марату Хуснулліну, що Росії потрібно забезпечити «надійне сполучення з Кримом суходолом».
Ця заява російського лідера навряд чи свідчить, що Путін тільки зараз зрозумів важливість сухопутного сполучення Росії з Кримом. Ні, це розуміння, гадаю, існувало і до 2022 року. Те, що практично відразу після окупації Криму Росія розпочала «спецоперацію» на сході країни, теж, ймовірно, було пов'язано з прагненням забезпечити «надійне сполучення» з Кримом. Але тоді Кремль сподівався, що фактично паралізована після втечі Віктора Януковича та інших високопоставлених українських чиновників Українська держава не зможе чинити серйозного спротиву та вдасться відбутися, так би мовити, «малою кров'ю» і невеликими ресурсами.
Для завоювання сходу і півдня України тоді вирішили використати насамперед диверсантів, а коли зрозуміли, що «повсталі донецькі шахтарі» та «патріоти-добровольці» з Росії не зможуть протистояти українській армії та добровольчим батальйонам, можливість створити «надійне сполучення» з Кримом було вже втрачено. Але, схоже, не забуто.
Бойовик російських гібридних сил на в'їзді до окупованої Горлівки (Донецька область), 14 грудня 2014 року
Відмова польського уряду від виконання вимог Рейху вважається одним із головних приводів для розв'язання Гітлером Другої світової війни
І в цьому сенсі «кримський коридор» Путіна, гадаю, цілком можна порівняти з «данцизьким коридором» Гітлера. Про претензії нацистської Німеччини на Данциг, який з 1920 року мав особливий статус вільного міста, згадують набагато рідше, ніж про аншлюс Австрії або розчленування Чехословаччини напередодні Другої світової війни. І все ж таки починалася Друга світова саме там. Гітлер виступав за зміну статусу міста, відокремленого від території Німеччини територією Польщі – і, очевидно, за надання Німеччині права сухопутного та морського транзиту через цю територію. Відмова польського уряду від виконання вимог Рейху вважається одним із головних приводів для розв'язання Гітлером Другої світової війни.
Гданськ. Довгий ринок і ратуша. Приблизно 1890-1900 роки
Для російського президента «життєвий простір» – це пострадянський простір
З «кримським коридором» практично те саме. Якщо Гітлеру потрібен був не так «коридор», як «життєвий простір» для німців, контроль над більшою частиною Європи, то у Володимира Путіна, гадаю, своє уявлення про «життєвий простір». Для російського президента «життєвий простір» – це пострадянський простір.
Анексія Криму просто допомагала створювати нові приводи для агресії та знищення «штучної держави», якою російський президент вважає Україну. Так само Гітлер і Сталін у 1939 році називали «штучною державою» Польщу. 31 жовтня 1939 року голова Раднаркому СРСР В'ячеслав Молотов на сесії Верховної Ради СРСР назвав Польщу «потворним дітищем Версальського договору», наголосивши, що «виявилося достатнім короткого удару по Польщі з боку спершу німецької армії, а потім – Червоної Армії, щоб «нічого не лишилося».
Міністр закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов (праворуч сидить) підписує пакт Молотова-Ріббентропа. Третій ліворуч – генеральний секретар ЦК ВКП(б) Йосип Сталін. Москва, 23 серпня 1939 року
Прагнення завоювати коридор у цьому випадку – лише привід довести цю «штучність» за допомогою грубої сили
Парадокс історії в тому, що Сталін і Молотов виправдовували свій союз із нацистами тим, що «звільняли» українське та білоруське населення та домагалися їх об'єднання з народами Радянської України та Білорусі. Але пройде лише вісім десятиліть і президент Росії Володимир Путін зауважить, що «Україна складалася як штучна держава» – тобто повторить стосовно сусідньої країни визначення, яке використовували Гітлер, Сталін і Молотов стосовно Польщі. І не треба сумніватися: прагнення завоювати коридор у цьому випадку – лише привід довести цю «штучність» за допомогою грубої сили.
Президент Росії Володимир Путін відповідає на запитання журналістів під час своєї щорічної пресконференції в Москві, 1 лютого 2007 року. Ілюстраційне фото
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.