Хто стоїть за провоєнними волонтерськими організаціями у Криму, чому на Кримському півострові не працюють неурядові російські структури, які виступають проти війни, як агресор використовує біблійні сюжети та образи у пропаганді, а Кремль ділить громадських діячів на «своїх» та «чужих» – читайте у матеріалі Крим.Реалії.
«Ковчег Ноеми» у Криму: Telegram-канал, опція «ВКонтакте» та «Наташа К.»
Місцеві кримські ЗМІ у липні вперше повідомили про діяльність на Кримському півострові російської волонтерської організації «Ковчег Ноеми». У співпраці з редакцією «Крымской газеты» вона провела низку акцій з підтримки так званої «спеціальної воєнної операції» («СВО» – так у Росії називають відкриту збройну агресію в Україні – КР) та доставки на передову газет, а пізніше – «листів і подарунків» нібито з Болгарії.
Як з’ясували Крим.Реалії, організація не зареєстрована в жодній із баз Росії: ні як громадська чи волонтерська, ні як суб’єкт підприємницької діяльності. Цілями діяльності «Ковчега Ноеми» зазначено: поширення новин із фронту, організація збору та добровільної передачі на передову необхідних приладів, спорядження, медицини та гуманітарної допомоги.
Ресурси організації – Telegram-канал та акаунт «ВКонтакте» – легко знайти за аватаркою: на малюнку – стилізована Ноема, оповита російським прапором, солдат армії РФ та Ноїв Ковчег. Зображення увінчують дві літери, виконані в стилі старослов’янської церковної абетки – «КН», що означає скорочення назви «Ковчег Ноеми». У назві та аватарці використані біблійні історії та персонажі. Ноема була народжена по чоловічій лінії Каїна – сумнозвісного сина Адама. Одна з версій тлумачення Біблії стверджує, що саме Ноема стала згодом дружиною Ноя. Ортодоксальні тлумачі кажуть, що Ноема – ангел зради та наложниця демона.
Як контактну інформацію організації вказано сторінку жительки Сімферополя Наташі Кудрявцевої, випускниці філії Міжнародного інституту економіки та права. Цю ж особу вказано як контактну і Telegram-каналом.
Кримські російські ЗМІ у грудні 2022 року вперше представили Наташу Кудрявцеву як волонтера, автора Telegram-каналу та дружину учасника так званої «СВО». Тоді вона в етері радіо «Спутник в Крыму» виступила з проєктом «новорічної пошти» для російських бійців на передовій. Ця новина увійшла у «топ-подій».
Наприкінці 2022 року російські експерти заявляли, що мобілізація в РФ створює нові ризики у сфері суспільних настроїв, тому всі проєкти внутрішньополітичного блоку Кремль хотів скерувати на усунення огріхів часткової мобілізації та допомогу сім’ям учасників так званої «СВО».
В окупованому Криму Фонд «Добро миру – волонтери Криму» вважається найбільшою некомерційною організацією з місією – залучення людей до волонтерства та популяризація ідеї взаємодопомоги.
«Ковчег Ноеми» – єдина відкрито провоєнна структура на окупованому півострові, яку широко рекламують та підтримують у Криму.
Антивоєнна позиція іншого проєкту «Ковчег» зробила його «чужим» для Кремля
Раніше в березні 2022 року Антивоєнний комітет Росії анонсував запуск проєкту «Ковчег» – постійно діючої групи підтримки росіян, які залишили країну через війну в Україні.
Я вперше чую про провоєнні групи, які мають у своїй назві слово «Ковчег». Ми не працюємо у КримуАнастасія Буракова
Вже наприкінці листопада 2022 року депутат Держдуми сусідньої Росії Василь Піскарьов попросив російську Генпрокуратуру оголосити «небажаними чи екстремістськими» близько 30 організацій, серед них виявився і проєкт «Ковчег». На думку його засновників, прагнення визнати «Ковчег» небажаною організацією виникло у депутатів через антивоєнну позицію проєкту.
Крим.Реалії поговорили із засновницею проєкту «Ковчег», юристкою із Санкт-Петербурга, правозахисницею, головою організації «Відкрита Росія» (2019-2021), координаторкою проєкту підтримки політичної конкуренції «Об’єднані демократи» (2018–2021) Анастасією Бураковою.
Анастасія Буракова
«Я вперше чую про провоєнні групи, які мають у своїй назві слово «Ковчег». Ми не працюємо у Криму, як і на інших окупованих територіях. «Ковчег» допомагає емігрантам з антивоєнною позицією у різних країнах. Ми підтримуємо російських емігрантів, котрі засуджують воєнну агресію проти України і не бачать для себе можливостей жити в путінській Росії. Ті, хто виступають проти війни, дотримуються демократичних цінностей і принципів міжнародного права, не їдуть до Криму. Якщо до нас звертаються біженці з України, які потребують допомоги в третіх країнах або були примусово вивезені Росією з окупованих територій та хочуть виїхати в безпечні країни, ми намагаємося допомогти», – розповіла вона.
Агресор використовує біблійні сюжети, у тренді пропаганди – «радянський стиль»
Андрій Десницький – російський вчений-біблеїст, філолог, перекладач, публіцист, письменник, доктор філологічних наук (2010), до 2022 року – співробітник Інституту сходознавства РАН, з 2022 року працює у Вільнюському університеті (Литва). У лютому 2022 року він підписав відкритий лист російських учених та журналістів, у якому засуджується вторгнення Росії в Україну, із закликом вивести російські війська. Крим.Реалії звернулися до Андрія Десницького з проханням прокоментувати місце і роль біблійних сюжетів та образів у російській пропаганді.
«Біблія це, таки, головна книга у світі. Це об’єктивно, оскільки тиражі, якими вона видавалася, незрівнянні з іншими книгами. Тому цілком природно, що біблійні імена, назви, сюжети, історії – така скарбничка чи скарбниця, можна сказати. Людство у країнах із християнською традицією з цієї книги черпає те, що їй потрібно, коли щось потрібно назвати чи провести якісь паралелі. Це безвідносно до іншого: держави, ідеології, її сприйняття», – зазначив співрозмовник Крим.Реалії.
Андрій Десницький
Спеціальні дослідження щодо того, як російська влада використовує Біблію, Андрію Десницькому невідомі. За його словами, біблійні образи намагаються використовувати всі, і влада в тому числі, що є природним, оскільки Біблією користуються теж усі: навіть тоді, коли сторони перебувають у стані війни і можуть задіяти одні й ті самі історії чи героїв.
Кремлівська пропаганда ось такими християнськими сюжетами користується не часто, набагато більше вдається до радянської спадщиниАндрій Десницький
«Під час Першої світової війни з обох боків молилися одному й тому ж Богові, приблизно одними й тими самими словами: про перемогу своєї армії. У нас, на жаль, поки що не дуже багато досліджень, які задаються питанням про феномен ефективності російської пропаганди. Адже вона «б’є в ціль», і люди – не всі, звичайно, – багато хто їй дуже вірить. Треба сказати, що кремлівська пропаганда ось такими християнськими сюжетами користується не часто, набагато більше вдається до радянської спадщини. Вона увібрана поколінням людей від п’ятдесяти років, кого у відповідному дусі виховували в дитячому садку, школі, причому в усіх республіках колишнього СРСР. Тому саме християнської риторики в кремлівській пропаганді не так багато, але вона є, безумовно. Якщо звернути увагу на той самий Крим, то одразу після анексії йшлося про те, що це – священна земля, бо там Князь Володимир прийняв хрещення. При цьому є різні версії, за однією з них – у Києві, за іншою – справді у Криму, у головному соборі Херсонеса (на території сучасного Севастополя). Але потім це все зійшло нанівець, не стало головним у пропаганді», – розповів експерт.
Андрій Десницький наголосив, що категорично не схвалює те, що біблійні образи використовуються для виправдовування агресії. Він зазначив, що не лише російські пропагандисти цим користуються. Це не виправдовує нікого, але були хрестові походи: для відвоювання святих місць використовувалася біблійна образність. За часів підкорення Північної Америки «благочестиві протестанти» вважали, що вони, «новий Ізраїль», мають завоювати свій новий Ханаан.
«Це загальна властивість багатьох агресорів: брати священне і цим пояснювати свої вчинки. Адже пояснювати людині, що треба йти на війну, ризикувати життям, вмирати, воювати – досить важко. Їй це можна вселити, якщо сказати, що є якісь вищі ідеали. Девіз хрестових походів середньовіччя – Deus vult! (З латинського «Цього хоче Бог!»). І все інше вже не важливо. І ось біблійні образи вони якось дають цю санкцію. Звісно, в Біблії можна знайти не лише військові образи – хоч вони там є! Ноемінь – це літня, дуже мирна жінка з книги Руфь, яку як би «пристібати» до війни не дуже вдало, здавалося б, але «коли потрібно, все піде у справу». З погляду авторського права ні в кого «копірайту» на Біблію немає. З давніх-давен біблійні образи, герої та сюжети використовувалися дуже багатьма людьми і дуже по-різному. Цей процес не регулюється», – резюмував Андрій Десницький.
«Провоєнні волонтери в Росії слабкі»
Колишній співробітник СБУ та експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак в інтерв’ю «Телеканалу 24» розповів про слабкості російського волонтерського руху в питаннях підтримки армії Росії та спроби копіювати ініціативи українців.
Вони намагалися робити косплей на українське волонтерство, але практично ніхто не скидав грошіІван Ступак
«У Росії слабо розвинений волонтерський рух допомоги власній армії. Вони намагалися скопіювати ініціативи українців, але зрозуміло, що нічого не вийшло. У Росії практично не працює історія з донатами на армію. Вони намагалися робити косплей (копію – КР) на українське волонтерство, але практично ніхто не скидав гроші. У росіян ця ініціатива йшла зверху до людей, але ніхто на це не відгукувався. …У Росії ця історія не розвинена. Вони не мали історично важких моментів, коли треба було допомогти. «Настукати» (донести – КР) на когось – немає питань. …І це – безкоштовно», – наголосив експерт.
Іван Ступак
У своєму аналізі діяльності провоєнних волонтерських організацій у Росії УНІАН зазначає, що в публікаціях російських волонтерів не йдеться про закупівлю якісного спорядження чи вартісного обладнання на кшталт дронів чи тепловізорів. Через нестачу іншого, волонтери звітують про те, що їм вдається закуповувати: про придбання ковбаси, прапорів із зображенням Ісуса Христа, армійських мультитулів, бочок для води або навіть про передачу пропагандистських газет на передову.
Раніше, 2018 року, доцент кафедри соціальної роботи Бєлгородського державного університету Ольга Гордилова намагалася розібратися у феномені волонтерства «по-російські».
«…Якщо немає директиви та вказівок «згори», так і у волонтери ніхто «не піде». Секрет успішного поширення волонтерства у низці регіонів Російської Федерації – це міжнародна підтримка, де такої підтримки немає – там немає і волонтерства ... », – вказувала Ольга Гордилова.
З моменту окупації Криму в 2014 році Росія запровадила на цій території федеральне законодавство. Повним переліком дозволених цілей благодійної та добровольчої (волонтерської) діяльності, наведеним у статті 2 відповідного федерального закону Росії, не передбачено збір допомоги регулярній армії для ведення бойових дій, а також організація підтримки та підтримка військових акцій країни за кордоном.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.