В останні місяці небо над Сімферополем розриває гул реактивних та військово-транспортних літаків. Втім, його чули всі дев'ять років після російського захоплення Криму.
«Я часто прокидаюся від літакового гулу чи не о п'ятій ранку», – нарікає пенсіонер Михайло. – Нещодавно щось гуло досить довго, хвилин, мабуть, двадцять. Але не було видно, які це були літаки.
Власне, рев турбін реактивної авіації, інверсійні сліди в небі, а також характерний гуркіт від подолання звукового бар'єра мешканці не лише кримської столиці, а й Севастополя, Євпаторії, Сакського та Червоногвардійського районів періодично чули, бачили й раніше. Особливо часто після початку «СВО» (спеціальної військової операції – так у Росії називають повномасштабну війну проти України). Місцева російська влада в офіційних медіа заспокоювала народ: мовляв, ніякої небезпеки немає, ситуація спокійна і контрольована, щоправда, щоразу нагадуючи про небезпеку терористичної загрози.
Інтенсивно, практично цілодобово, військові літаки борознили кримське небо до серпня 2022 року. Тобто до масованої ракетної атаки ЗСУ з військового аеродрому в смт Новофедорівка поблизу Сак, де базується 43-й окремий морський штурмовий авіаполк (ОМШАП) ЧФ РФ. Тоді прямо біля стоянки літаків в результаті ракетної атаки здетонував боєзапас авіаційного озброєння, що відкрито зберігався. Була повністю знищена або серйозно пошкоджена сама техніка, від 7 до 11 важких винищувачів Су-30СМ, фронтових бомбардувальників і літаків-розвідників відповідно Су-24М і Су-24 МР.
Дим від вибухів на військовому аеродромі у селищі Новофедорівка поблизу міста Саки в окупованому Криму, 9 серпня 2022 року
За словами журналіста InformNapalm, OSINT-експерта Антона Павлушка, може йтися про втрату 8-24 літаків загальною вартістю до 240 млн доларів США.
Десять літаків з Новофедорівки, що вціліли після вибухів, за інсайдерською інформацією українського Центру журналістських розслідувань, перемістили на аеродром подвійного призначення (спільно використовується військовими та цивільними) в Анапі Краснодарського краю РФ.
Військовий аеродром біля селища Новофедорівка поблизу міста Саки в окупованому Криму після вибухів 9 серпня.
Після найбільшої за всю післявоєнну історію одночасної втрати російського авіапарку кримчани, зокрема жителі Сімферополя, протягом наступних місяців стали рідше чути гул реактивних літаків. Однак ближче до 2023 року, особливо з січня, польоти фактично повністю відновилися. У ясну безхмарну пору добре видно силуети пролітаючих на північний захід, а потім у зворотному напрямку важких транспортників Ан-12, Іл-76. Намотували кола над містом і реактивні літаки.
Найближче, за 13 км на північ, до кримської столиці знаходиться військовий аеродром у смт Гвардійське (Сарабуз до 1945 року). За даними відкритих джерел, там розташовується 37-й змішаний авіаполк російських військово-космічних сил (ВКС). У його складі – дві ескадрильї (по шість літаків у кожній) фронтових бомбардувальників Су-24М та ще двох такого ж складу штурмовиків Су-25СМ.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Вертолітна загроза з КримуСлід нагадати, що до анексії Криму у 2014 році у Гвардійському дислокувалася єдина за межами Севастопольського регіону база морської авіації російського Чорноморського флоту. У червні 2014 року вона була переформована зворотньо у два окремі авіаційні полки, їм повернули колишні назви та почесні найменування, які ці частини удостоїлися ще в роки Другої світової війни. З 1 липня 2014 року згаданий 43-й ОМШАП перегнали на аеродром до Новофедорівки. А на аеродромі у Гвардійському розмістили 37 САП.
Пам'ятник радянському льотчику Павлу Бєляєву, селище Гвардійське, Сімферопольський район. Ілюстраційне фото
Якщо заглибитися в недавню історію, то треба уточнити, що практично до середини 90-х років минулого століття на аеродромах у Гвардійському, а також у селищах Октябрське Красногвардійського та Веселе Джанкойського району базувалася морські ракетоносні авіаполки (МРАП)головної ударної повітряної компоненти радянського, а потім і російського ЧФ. Йдеться про 2-ю гвардійську морську ракетоносну дивізію (МРД), один із полків, 124-й, а також штаб і управління цього з'єднання розміщувалися в тому ж Гвардійському. Завдання з бойового призначення цієї дивізії було одне – боротьба з авіаносними групами потенційного противника, тобто країнами НАТО. Озброєна вона тоді була дальніми ракетоносними бомбардувальниками Ту-22 М3, здатними нести ядерні боєприпаси. Нині балістичними ракетами Х-22 з подібного типу літаків (аеродром базування Шайківка у Калузької області, Оленегорськ у Мурманській та Дягілєво у Рязанській) російські ВКС періодично обстрілюють Україну.
Важливо також додати, що всі перелічені аеродроми колишньої 2-ї МРД також відзначені на мапі військових об'єктів у Криму.
Фрагмент мапи військових об’єктів в окупованому Криму (скріншот)
Не всі аеродроми перебувають у первозданному вигляді. Відомо, наприклад, що бетонні плити «злітки» 5-го МРАД у Веселому (нині селище Вільне) ще в середині 90-х років демонтували, а «конверсійне» аеродромне місце забудували птахофермами ПрАТ «Дружба народів Нова». Однак після 24 лютого 2022 року там, за інформацією журналістів-розслідувачів, розпочалися відновлювальні роботи та готуються майданчики для ППО та РЛС.
Ожив останніми днями й давно покинутий аеродром розформованого в середині 90-х 943-го МРАП у смт Октябрське. Туди, за інформацією руху «Атеш», росіяни почали перекидати військову піхотну техніку. Зокрема, вранці 24 червня, спостерігалося переміщення БМП, КамАЗів, бронеавтомобілів «Тигр».
«Зайшли із боку Сімферопольського району, частина з них – полями. Скупчення у кількості сорока-п'ятдесяти одиниць нової техніки… Нова Чорнобаївка планується», – зазначили у русі.
З початку вторгнення Росії в Україну військовослужбовці 37-го САП безпосередньо брали участь у бойових операціях на Херсонщині. І при цьому зазнали втрат у живій силі та техніці.
Гелікоптер Мі-24 Південного військового округу РФ, ілюстраційне фото
Прізвища загиблих із докладними даними можна знайти у відкритих джерелах.
- Капітан Олександров Олександр Вікторович 1980 року народження, Сімферополь, АРК, Україна. 37-й змішаний авіаційний полк (аер. Гвардійське; в/ч 46451), інженерно-авіаційна служба. Загинув 6 березня 2022 року на херсонському напрямку (летів гелікоптером Мі-8, збитим під час передислокації складу авіаслужби).
- Майор Литвинов Кирило Сергійович 1983 р.н., Ставрополь, Ставропольський край РФ, 37-й змішаний авіаційний полк (аер. Гвардійське; в/ч 46451), інженерно-авіаційна служба. Загинув 6 березня 2022 на херсонському напрямку.
- Прапорщик Шаломагін Дмитро Олександрович 1987 р.н., Михайлівка, Волгоградська область РФ, 37-й змішаний авіаційний полк (аер. Гвардійське; в/ч 46451), інженерно-авіаційна служба. Загинув 6 березня 2022 на херсонському напрямку.
- Старший лейтенант Фатьянов Михайло Андрійович 1989 р.н., Самара, Самарська область РФ, 37-й змішаний авіаційний полк (аер. Гвардійське; в/ч 46451), авіаційно-інженерна служба. Загинув 6 березня 2022 на херсонському напрямку.
- Старший лейтенант Ушаков Максим Миколайович 1987 р.н., сел. Більшовик, Ставропольський край. 37-й змішаний авіаційний полк (аер. Гвардійське; в/ч 46451), інженерно-авіаційна служба. Загинув 6 березня 2022 на херсонському напрямку.
Наразі озвучено імена двадцяти загиблих. Їхні прізвища значаться на меморіалі, який відкрили 9 травня 2023 року на «Алеї слави» у центрі Гвардійського.
У березні минулого року втратив свої перші «сушки» на півдні України й 43-й ОМШАП із Новофедорівки. Тоді, 5 березня, збили командира ескадрильї майора Олексія Головенського. Повідомлялося, що його літак поцілили двома ракетами ППО в Миколаївській області. Він встиг катапультуватися і потрапив у полон до ЗСУ.
А ось про втрати та загиблих у 38-му винищувальному авіаполку 27-ї змішаної авіадивізії з Бельбека (Севастополь) відомо мало. Найрезонансніший інцидент стався на полковому аеродромі 1 жовтня минулого року. Telegram-канали тоді виклали відео, на якому видно вибухи та густий дим. За офіційною версією підконтрольного Росії губернатора Севастополя Михайла Развожаєва, при посадці на смугу спалахнув літак. Пізніше він визнав, що в аеропорту відбувся частковий підрив боєкомплекту. Україна офіційно не підтвердила та не спростувала свою причетність до вибухів у Бельбеку.
Супутникові знімки Planet Labs, аеродром Бельбек, 15 листопада 2022 року
На даний час немає точних даних про те, в якому режимі функціонує аеродром державного льотно-випробувального центру МО РФ імені В. Чкалова (в/ч 38651) у смт Кіровське. Це ще один оснащений усім необхідним об'єкт на півострові, здатний без проблем приймати сучасні ЛА різних класів та типів, включно з бомбардувальниками, винищувачами та штурмовиками.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.