«Ювеліри у великому масштабі». Кримська майстерня каменю братів Таштан

Припаркувавши свою «дев'ятку», нам назустріч вийшов чоловік. Це ‒ досить знаменитий у Криму каменяр Ельдар Хаялі, який більше відомий як Ельдар Таштан з «Майстерні кам'яних виробів братів Таштан».

Історія в камені: як кримчанин побудував бізнес на етнічній архітектурі Криму (відео)

​Ельдар переїхав до Криму з Самарканда наприкінці 1988 року, закінчив дев'ять класів. У нього немає спеціальної художньої або архітектурної освіти, але, за словами чоловіка, він вміє «відчувати камінь».

Як і багато кримських татар, які повернулися на півострів наприкінці минулого століття, Ельдар був змушений працювати на будівництві. Поступово рід занять змінювався, були спроби почати свою справу, але вони не увінчалися успіхом. У 2007 році, перебуваючи на заробітках у Росії разом з братом та його другом, Ельдар звернув увагу на будинок, облицьований черепашником.

«Мене це здивувало, і мій стереотип якось спрацював, що це з Криму вивозили камінь, пиляли там та щось з ним робили... Але мені потім пояснили, що це черепашник, але з каспійського боку», ‒ розповідає він.

Ідея облицювання будівель черепашником не покидала Ельдара. Повернувшись до Криму, молоді люди вирішили організувати бізнес і вклали всі зароблені гроші в майстерню каменю.

Ельдар Таштан

​Спочатку справа не пішла, тому каменярі-початківці стали досліджувати ринок за межами півострова. Перший їхній клієнт був з Одеси ‒ його приватний будинок облицювали кримським черепашником. Потім стали надходити замовлення з Дніпра, Харкова та Києва, де майстерня співпрацювала з канадськими фірмами.

Кримські татари стали цікавитися виробами з черепашнику в 2013-2014 роках. Перші два приватні будинки, збудовані в національному стилі, розташовані в Севастополі. Однак майстер говорить, що найбільше замовлень на етнічне оформлення будинків надходить з Бахчисарая.

«По-перше, Бахчисарай сьогодні став дуже туристичним. По-друге, старе місто людям просто підсвідомо не дає можливості збудувати щось там скляне, хай-тек і так далі. Тобто вони відчувають, що їх будуть або засуджувати, або до них у кафе або магазин ніхто не прийде. Тому вони намагаються оформляти все в етнічному стилі», ‒ каже майстер.

Ельдар розповідає, що багато людей, чиї будинки були збудовані у 90-х, зараз хочуть оформити їх у національній стилістиці. За його словами, це досить складно, але майстри прагнуть підібрати варіант, який найбільше підходить, щоб зовнішнім виглядом і ціною він влаштовував господаря.

Ельдар Таштан у майстерні

​«Ми намагаємося з людьми працювати так, щоб знайти вигідний обом варіант, а не віджимати гроші, тому що ми всі розуміємо, як люди заробляють їх. Для нас більший пріоритет ‒ витримати нашу стилістику й архітектуру. Щоб не те що зберегти ‒ зберігати толком вже нічого не залишилося, а підняти її, щоб її трохи збільшити. Тому ми намагаємося знаходити компроміс з будь-якою людиною: можна просто плиткою зробити ‒ це теж буде красиво, але хтось хоче, щоб було ще красивіше, нехай і дорожче. Тому навіть середня людина, яка живе на зарплату й відкладає, може собі дозволити таке облицювання. Тобто ми намагаємося, щоб це було не набагато дорожче, ніж, припустімо, зробити короїд», ‒ каже майстер.

За словами Ельдара, спочатку майстри сприймали своє ремесло лише як бізнес, але в процесі воно набуло національної специфіки.

«Я якось приїхав до Євпаторії, ходив вулицями і став звертати увагу, що з черепашника були зроблені якісь вироби, але вони поштукатурені. Десь штукатурка відвалилася і показався сам черепашник, було видно, що у нього є форма. Я навіть підійшов до якогось дому, знайшов цвях і почав його дряпати потихеньку, щоб зрозуміти ‒ чи правда там черепашник. Я завжди думав, що це або бетон, або гіпс, або ще щось», ‒ зазначає він.

У майстерні братів Таштан

​Виявилося, будинки, про які розповідає Ельдар ‒ зроблені вручну з кримського вапняку старі будови, які потім були поштукатурені й побілені. За словами майстра, будинки звичайних людей відрізнялися простотою, практичністю та обов'язково чистотою, а кам'яна різьба як прикраса була присутня переважно у мечетях, медресе та чешме.

Після поїздки до Євпаторії Ельдар став вивчати старовинні споруди в Бахчисараї, Феодосії, Судаку, Танковому, селищі Коккоз (Соколине) та у рідній Ялті. Він досі дивується вмілості майстрів тих часів, адже збудовані ними будинку стоять досі.

Зараз майстерня Ельдара виготовляє фонтани-чешме, пристінні фонтани, вазони, лавки й намагається поєднати старовинний стиль і сучасний комфорт. Матеріали для роботи, переважно, привозяться з кар'єрів у Саках, Євпаторії та Бахчисараї і ретельно перевіряються.

«Ми вчилися на практиці, у нас не було ніякої теорії, інститутів не закінчували. Я завжди схилявся до того, що в таких речах практика ‒ найкращий учитель», ‒ зізнається Ельдар.

Майстер збирає матеріал ‒ фотографії, записи, креслення про довоєнні техніки та методи будівництва ‒ і хоче в майбутньому написати про це книгу. Він зазначає, що інформації про ремесло дуже мало, доводиться збирати її крихтами. Ельдар багато їздить Кримом, досліджуючи будинки, які ще залишилися, фотографує їх і робить записи. Він із задоволенням розповідає про знахідки.

«Я намагаюся ділитися новою інформацією в соцмережах, щоб люди теж знали. Мене, наприклад, дуже здивувало, що в ті часи фільтрувалася вода: переплетені гілки, шерсть овчини, пісок ‒ через подібні фільтри проходила вода, перш ніж дійти до чешме», ‒ розповідає він.

За роботою

​За словами Ельдара, через те, що багато інформації та знань були втрачені в період депортації кримських татар, залишилося мало майстрів, які займаються кам'яною справою. Але, каже він, попит на вироби зростає.

Ельдар зізнається, що охочих освоїти мистецтво каменю багато. Майстерня братів Таштан планує зробити відкритий цех, де люди зможуть спостерігати, спробувати й навчитися цього ремесла.

«Ми хочемо створити кам'яний цех у старовинній стилістиці, щоб люди могли впритул зрозуміти, наскільки важкою була ця робота, яке обладнання використовувалося, яке каміння. Сьогодні ми збираємо колекцію, і можна з глузду з'їхати, скільки там було зроблено копіткої роботи. Грубо кажучи, це ‒ ювеліри у великому масштабі», ‒ зазначає він.