26 лютого 2014 року в Криму відбувся мітинг за територіальну цілісність України. У відкритому протистоянні кримчани не дали провести сесію кримського парламенту за сепаратистським порядком денним, через що російським розвідникам довелося вже відкрито захопити його будівлю. Як мирний протест зіпсував плани Кремля, чому в Криму не розпочалося збройне протистояння і чи існує український спротив на півострові зараз?
Про це ведучий Сергій Мокрушин в ефірі Радіо Крим.Реалії говорив з істориком, членом Крайової ради українців Криму Андрієм Іванцем, активісткою Українського культурного центру Оленою Поповою та ветераном АТО, головою ради ветеранів Криму Сергієм Вікарчуком.
«Лояльність кримчан до Росії – міф»
Російська пропаганда намагалася подати захоплення Криму як волевиявлення кримчан, розповідає історик, член Крайової ради українців Криму Андрій Іванець. Вона вкладала у це величезні гроші, і це діяло на багатьох у світі та Криму, вважає він. Проукраїнський багатотисячний мітинг біля Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року, мітинги біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Сімферополі, масові акції «Жінки за мир» показали, що жодної одностайності у підтримці дій Росії не було, упевнений Андрій Іванець.
Андрій Іванець
«Окупанти, коли розпочинали війну проти України, зіштовхнулися з проблемою, що навіть у Криму восени 2013 року, коли йшла підготовка агресії проти України, соцопитування показували, що більшість кримчан вважали себе патріотами України. Значна їх частина мала подвійну лояльність (до України та Росії – КР), але загальний настрій у Криму був проукраїнський», – розповідає Андрій Іванець.
Восени та взимку 2013 року кримчан активно накачували антиукраїнською пропагандою, згадує Андрій Іванець, їм розповідали, що України більше немає. До Криму завозили, зокрема, з Кубані, представників охоронних фірм, парамілітарних формувань Росії. Вони маскувалися під кримчан, брали участь у вуличних акціях, на яких нібито жителі півострова вимагали від'єднання від України. Водночас, зазначає історик, російські спецслужби активно вербували кримських політиків.
«Робота з Констнтиновим (голова Верховної Ради Криму в 2014 році – КР) велася, як я розумію, з осені 2013 року. Навесні 2014 року він був під повним контролем російських спеціальних служб. І, відповідно, вони сподівалися використати контроль за Константиновим та іншими представниками кримського істеблішменту, щоб імітувати волевиявлення кримчан на користь Росії, всупереч українському законодавству», – каже Андрій Іванець
У 2014 році Росія скористалася слабкістю української влади
Мітинг 26 лютого 2014 року на підтримку територіальної цілісності України зірвав плани Росії подати захоплення Криму як волевиявлення кримчан, каже Андрій Іванець, у результаті Росії довелося використати війська, щоб узяти півострів під контроль.
Мітинг-протистояння під стінами кримського парламенту, 26 лютого 2014 року
Росія скористалася тимчасовою неспроможністю центральних органів владиАндрій Іванець
«Специфіка в тому, що Росія скористалася тимчасовою неспроможністю центральних органів влади. Російська Федерація у 90-х роках двічі намагалася спровокувати ситуацію, сепаратистські процеси. Вони були зупинені досить швидко, бо була дієздатна влада в Києві. А коли в лютому Янукович втік, міністр внутрішніх справ втік, міністр оборони втік, який, до речі, був справді пов'язаний із російськими спецслужбами та розвалював систему оборони України, очільник СБУ втік, який теж був тісно пов'язаний із російськими спецслужбами і так само розвалював нашу систему безпеки та оборони, тоді це дозволило Росії використати цю можливість, щоб захопити українську територію», – вважає експерт.
Спротив російській анексії у Криму був і культурним, і політичним, каже Андрій Іванець. Але це було небезпечно, згадує він. У березні було викрадено і вбито Решата Аметова, який вийшов на одиночний протест до будівлі Ради Міністрів Криму. Були викрадені лідери «Євромайдан Крим» Андрій Щекун і Анатолій Ковальський.
«Їх вдалося врятувати лише завдяки тому, що була спіймана на материку диверсійна група. Путіну було важливо поміняти офіцера ФСБ, який очолював її, на українських бранців. Тому їх вдалося звільнити. На жаль, деяких проукраїнських активістів було вбито, деякі зникли, їхні тіла не знайдені досі», – розповідає Іванець.
Спротив окупації посилюється
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну спротив російській анексії у Криму посилився, упевнений історик. Кримчани обливають жовто-блакитною фарбою адміністративні будівлі, псують машини із z-символікою, розвішують на вулицях жовто-блакитні стрічки тощо.
Фактично, у Криму розпочинається партизанська рейкова війнаАндрій Іванець
«Ми бачимо, що вже сталася аварія на залізниці кілька днів тому. Фактично, у Криму розпочинається партизанська рейкова війна. Машини з неофашистськими, рашистськими символами типу «Z» та іншими у Криму постійно страждали. Люди їм били скло і пробивали колеса. Це прояви негативного ставлення кримчан до окупантів та злочинної, агресивної, геноцидної війни Росії проти України», – зазначає історик.
«Це був страшні часи. Намагаюся згадувати без сліз. Був шок», – розповідамє про початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну активістка Українського культурного центру Олена Попова. Торік вона була вимушена виїхати з Криму.
Олена Попова
«Торік збиралися на День Соборності. Прийшла така кількість людей, яку раніше ми не могли зібрати. Всі відчували щось грозове в повітрі. Таке враження, що це була наша остання зустріч. Так і сталося. Цього року, я так розумію, такого зібрання в Криму не було. Але сподіватимемося, що це буде вже скоро», – каже Олена Попова.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Крим, Херсон, Маріуполь: рух спротиву «Жовта стрічка»«Війну в Криму відчули всі»
Після 24 лютого минулого року всім стало страшно, каже Олена Попова, і проукраїнськи налаштованим мешканцям півострова, і тим, хто підтримує Росію.
І війна з тієї хвилини, коли вона почалася у центральній Україні, вона почалася і в КримуОлена Попова
«Всі зрозуміли, що найстрашніше, про що всі говорили, почалося. Я тоді була на півночі Криму. Люди, які їхали з Армянська та Джанкоя, казали, що чути вибухи. І війна з тієї хвилини, коли вона почалася у центральній Україні, вона почалася і в Криму», – розповідає активістка.
Спочатку, незважаючи на психологічний тиск і страх, люди протестували проти війни, згадує Попова.
«Ми вийшли, приліпили кілька букв «Ні війні» до пам'ятника Шевченку. Це єдине, що ми могли собі дозволити. Потім ми ще з'їздили до Ялти, повісили жовто-блакитні стрічки поруч із пам'ятником Лесі Українці. Хтось до нас причепився. Став говорити, що ми провокатори, розпитувати, що ми тут робимо. Ніщо не віщувало, що каратимуть, що будуть штрафи, затримання», – розповідає Олена Попова.
Відкрита агресія Росії проти України змінила позицію і тих, хто тішився «кримською весною», розповідає активістка. Але після того, як у Росії запровадили покарання за так звану «дискредитацію армії», багатьох на півострові почали переслідувати за протести проти війни.
«До мене звернулася моя колишня колега з роботи на Чорноморській телерадіокомпанії. Вона підтримувала «референдум», але вона розповіла, що її сина вже затримали з плакатом «Ні війні!» Це було на початку березня. Вона запитувала: «Що робити?» Ми обговорювали якісь шляхи, і я її запитала: «Ти ж була симпатиком Росії, як так сталося?» Вона відповіла, що було пройдено ту межу, яка повністю змінює свідомість», – розповіла Олена Попова.
Мета – повернути історичну справедливість
2014 року з Криму зі зброєю в руках вийшли 6 тисяч українських військових, згадує ветеран АТО та голова Ради ветеранів Криму Сергій Вікарчук. Ці люди залишилися вірними присязі та не здалися ворогові. Багато хто з них продовжив службу в Збройних силах України, увійшли до складу добровольчих формувань та продовжив боротьбу за територіальну цілісність України, розповідає Вікарчук. За його даними, зараз на фронті воюють близько 10 тисяч кримчан.
Сергій Вікарчук
«У кожного воїна з кримських українців головна мета – повернутися додому, повернути історичну справедливість. У когось меркантильна мета – покарати винних у тому, що сталося, та закрити питання. Головне – це відновлення історичної справедливості. Люди просто хочуть додому і готові боротися за свою країну. Це їхня головна мета», – пояснює мотивацію військових із Криму Сергій Вікарчук.
Є кримчани, які воюють і проти збройних сил України, у лавах російської армії. Це мобілізовані. Серед них є навіть знайомі та родичі українських воїнів, розповідає Вікарчук.
«Вони зараз на херсонському та запорізькому напрямі воюють проти нас. Часто вони просто обслуговують артилерію або риють окопи. Або в Джанкої риють окопи. Проте такі випадки є. Ставлення до таких людей у наших кримських воїнів, з якими спілкуюся, негативне. Але на полі бою все дуже просто. Або тебе, або ти. Далі вибір обмежений», – розповів ветеран АТО.
За інформацією представниці президента України в АРК Таміли Ташевої, з початку повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну в Криму зросла кількість проукраїнських акцій. Представник ГУР Міноборони України Вадим Скібіцький висловив думку, що партизанський рух у Криму та на тимчасово окупованих територіях півдня України посилюватиметься.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
День спротиву Криму російській окупації
26 лютого відзначається День спротиву Криму російській окупації, ініційований громадськістю. В цей день в Україні та в усьому світі проводяться акції, дискусії, форуми, мітинги, хода на підтримку кримчан і територіальної цілісності країни.
26 лютого 2014 року перед будівлею Верховної Ради АРК відбувся мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Тоді мітингувальникам протистояли проросійські активісти, в тому числі, з партії «Русское единство».
У січні 2020 року депутати Верховної Ради України, серед них Ахтем Чийгоз і Рустем Умеров, звернулися до президента України Володимира Зеленського з проханням офіційно встановити на державному рівні День спротиву Криму російській окупації.