22-річна Аліна Лазоренко з Кривого Рогу. В Ухані вона працювала як танцюристка: до Китаю полетів увесь танцювальний колектив з 18 осіб. Зараз вона – в медичному центрі «Нові Санжари» на Полтавщині, куди 20 лютого привезли евакуйованих з Китаю.
«У нас вже мав завершуватися контракт у березні, але вже у січні ми не працювали через цей коронавірус», – розповідає в коментарі Радіо Свобода Аліна.
Летіли довго: спочатку 6 годин до Казахстану, в Алмати – дозаправка, потім полетіли в Україну у Харків, але не змогли сісти там через туман, тож полетіли дозаправлятися у Київ.
«Годували, якщо чесно, не дуже. В літаку першого разу видали рол з куркою. Потім нам давали закуски: горішки, батончики. Особливо солодким та горішками не наїстися. Вже коли приземлилися в Києві, нам передали з Києва бутерброди», – згадує дівчина.
У Харкові
«Там ми чекали, поки все приготують, хоча можна було це все зробити заздалегідь. Чекали в літаку. Потім по кілька людей нас почали випускати, садити в автобуси і звідти ми поїхали сюди, де ми зараз перебуваємо. В автобусі їхали годин вісім», – говорить дівчина.
Гугл-карти показують, що з Харкова до Нових Санжар Полтавської області їхати приблизно дві з половиною години, чому їхали 8 годин Аліна не розуміє:
«Я не знаю, чого ми так довго їхали… Через дорогу чи що… Ми якщо зупинялися, то в туалет сходити, і ми їхали далі. Може, вони якось об’їжджали, може, тягнули час і каталися – я не знаю чому».
Про протести
Евакуйовані українці про протести дізнавалися із посилань, які їм кидали друзі в соцмережах. Але, каже Аліна, були шоковані, коли побачили все на власні очі:
«Ми коли їхали, то бачили людей у вікно. Вони кричали і в них, вибачте за вислів, але очі повилазили, і вони перелякані. Каміння кидають… Навіть бабусі, які вдома мали б бути, брали каміння і збиралися кидати, але поліція їх зупиняла. Я сиділа біля дверей, і ми закрили штору, щоб люди нас не бачили, і в цей момент якраз прилетіло каміння у вікно. Після того, як кинули у вікно, кинули і в двері, там утворилася велика діра».
На запитання, чи відчуває небезпеку зараз, дівчина відповіла так: «Я навіть сюди їхати не хотіла і казала, що, не дай Боже, тут хтось надумає щось зробити, це буде зовсім не смішно. Сьогодні, вже коли відпочила трохи, поїла, заспокоїлася, то бачу, що тут є охорона, тут все є, і думаю, що все буде нормально».
По умови в санаторії
Аліна розповідає, що всі вони можуть спілкуватися один з одним, можуть спускатися на перший поверх за їжею: «На вулицю мені здається, що не можна виходити. Але я не задавалася цим питанням. Сказали нам в масках всюди ходити, лише в кімнаті знімати. Якщо в кімнату до нас хтось заходить, то вдягати знову маски».
В кімнаті живуть три людини. Є душ, ванна, телевізор, холодильник. Аліна каже, що «нормально, не печально». Ключі від кімнати їм не видавали, хоча «двері теоретично замикають на ключ».
– Тут є поверх, де половина з ремонтом, а половина – стара. І хтось заселився в кімнати гірші, а хтось – в кімнати кращі. Це вже кому як пощастило. Ми тут не обирали самі собі кімнати. Кожному написали, яка кімната, і так вже і заселилися.
– Чи бачили міністра охорони здоров'я Скалецьку?
– Здається, вчора її точно тут не було. А от сьогодні приїхала вона чи ні – я цього вже не знаю.
– А як ви до такого кроку ставитеся?
– Вона, мабуть, підтверджує, що вона не боїться. Але ми, в принципі, всі здорові тут. Це люди думають, що ми нездорові і навіщо нас сюди привезли. А ми просто пройдемо карантин і повернемося додому, тому що в нас все нормально.
Пізніше міністр охорони здоров'я Зоряна Скалецька повідомила, що заселилася у центр обсервації в Нових Санжарах. Має окрему кімнату для роботи і перебуває по сусідству із командою літака.
Про позитив
Чимало українців почали підтримувати евакуйованих з Китаю українців після кадрів, які вони побачили з Нових Санжар.
«Вчора тільки приїхали, я відповідала більш ніж 100 людям. І сьогодні зранку я відповідаю більш ніж 100 людям. І, може, лише кілька людей були із повідомленнями на кшталт: «Ви самі станьте на місце людей, які там живуть». А так переважно всі підтримують і ще кажуть: «Приїжджайте до мене додому. Ми вас тут зустрінемо. Не знаємо, звідки такі люди взялися ненормальні, що закидали камінням». Я думаю, що, може, це проплачені акції і комусь це вигідно», – каже дівчина.
З рідними – на зв’язку постійно, розповідає Аліна. Вони, як подивляться новини, що когось вбивають чи невідомо що відбувається, то доводиться заспокоювати, бо все гаразд, додає дівчина.