Листи кримчан: Волання у холоді

Опалювальний сезон почався в Керчі 11 жовтня. І одночасно з цим новинні стрічки місцевих сайтів зарясніли інформацією про прориви на тепломережах то в одному, то в іншому районі міста. І це попри те, що з кінця літа не змовкав тріск переможних реляцій кримської влади про практично повноцінну готовність соціальних і житлових об'єктів до початку опалення.

З другом ми періодично робимо «набіги» на сад його тітки, яка живе в Старому Карантині, і тому час від часу спостерігаємо довготривалий ремонт теплотраси на вулиці Курортній, який мав завершитися наприкінці червня. Насправді ж він затягнувся так, що батьки учнів двох ліцеїв ‒ мистецтв та морського ‒ вже подумки опрацьовували маршрути підходу до навчальних закладів.

Потім тепловики окупували розритими траншеями площу перед Палацом культури корабелів, це сталося в той час, коли місцева начальницька верхівка святкувала там День міста. Вивернуті величезні плити досі громадяться на площі біля ПК, адже тепловиків щоразу відволікають на все нові, щойно відкриті пориви. Бригади ТЕЦ кочують із місця на місце, про що свідчать глибокі ями, вириті траншеї й розкриті колодязі. Мабуть, щойно починають подавати тиск, зношеність труб моментально дає про себе знати – вони течуть та розриваються.

Минулого суботнього дня ми з приятелем знову опинилися в Аршинцевому, покликані його тітонькою зібрати останні інжир, кизил, калину й допомогти з перекопуванням городу. Йдучи від зупинки до її дому, ми здивувалися: траншей та ям стало ще більше. Верхня частина району, який його житель називають п'ятим кварталом, як і раніше без тепла.

Так, це Крим, так, ще немає нічних заморозків, але у квартирах стають усе відчутнішими холод та вогкість, особливо в бетонних хрущовках. Вдома у тітки друга ми застаємо її приятельку, яка живе на п'ятому поверсі одного з таких будинків на вулиці Орджонікідзе. «У квартирі незатишно, у сонячні дні відкриваю балкон ‒ мені здається, звідти навіть тепліше повітря йде, ніж із кухні, ‒ каже Марія Сергіївна. ‒ А так ось у подруги відігріваюся мало не цілими днями, додому увечері повертаюся. Здавалося б, діти мої все зробили, щоб я не мерзла: вікна замінили, балкон засклили, двері вхідні нові встановили, щоб не дуло, але стіни холодні. Сусідка моя на сходовому майданчику на двосторонню пневмонію хворіє другий тиждень, вже й голові адміністрації Брусакову писала, що опалення не дали, а він тільки обіцяє з'ясувати. Напевно, коли нарешті наш багатостраждальний будинок під'єднають, так він відповідь їй і надішле».

У колеги, яка проживає в тому ж районі з 96-річною бабусею, два кондиціонери зима-літо пашуть цілодобово. Будинок старий, з опаленням і так проблеми постійні ‒ то повітря потрапило, то прорвало, то відповідальний за теплолічильник прикрутив для економії, а нещодавно, як розповідає вона, повертається з роботи, а біля під'їзду яма в розмір маленького ставка викопана. Виявилося, як пояснила їй старша в будинку, вранці подали тепло, то рвонуло так, що залило гарячою водою підвал. Відразу ж вимкнули, пригнали техніку, вирили яму, витягли іржаву трубу й звеліли чекати закінчення великого ремонту на сусідній вулиці. Там узагалі жах. Розкрили нове дорожнє полотно, якого жителі домагалися роки три, не менше, вирили траншею, звідти дістали таке іржаве, що під поглядом розсипається на металевий пил. Люди, ясна річ, обурюються, що тепловики «літо червоне проспівали», а вони кажуть, що їх нібито «нахилили» на терміновий ремонт напередодні майбутнього облаштування дворів. Щоправда, голова адміністрації це не підтвердив, він говорить саме про прорив, який виник при подачі тепла.

Величезний район, який обслуговується однією з перших у Керчі газових котелень, залишається без тепла, його жителі мерзнутимуть ще як мінімум тиждень. Це 56 будинків кількох житлових мікрорайонів від Нижнього Сонячного до Марата, куди потрапили ще й соціальні об'єкти ‒ одна з місцевих шкіл, два дитячі садки й туберкульозний диспансер. Швидше за все, на котельні вийшов із ладу або сам котел, або трубопровід, якщо заборона на пуск видана будівельним контролем.

Ось вам і майже повна готовність до подачі тепла, коли обладнання котельні розумно мало бути перевірене наприкінці минулого сезону й уважно обстежене напередодні нового. Зрозуміло, що нічого цього не було зроблено, інакше неготовність газової котельні не стала б для ДУП РК «Кримтеплокомуненерго» та місцевої влади великою несподіванкою. Голова адміністрації зараз запевняє людей, що про цей завтик відомо Сергію Аксенову та Юрію Гоцанюку, вони, як і сам Святослав Брусаков, тримають руку на пульсі й особисто контролюють ситуацію. Однак якщо школа, дитсадки й тубдиспансер ще опалюються обігрівальними приладами за кошти бюджету, то квартири у 56-ти будинках кожен власник «опалює» електроенергією за власний кошт. І зрозуміло, що всі ці «вибачте-вибачте» ніяк не компенсуються, хоча особистої провини абонентів теплопостачальної організації в тому, що фахівці підприємства проґавили вчасний ремонт котельні, немає.

Мене не менше вразило, що вже після пуску опалення, даючи інтерв'ю одному з місцевих сайтів, Брусаков ні пів слова не сказав про відсутність тепла в багатоквартирних будинках та соціальних об'єктах, мабуть, вирішивши розцінювати ситуацію як штатну: мовляв, не всі отримують тепло одночасно. І це в розпал пандемії, коли люди хворіють у холодних квартирах, не провітрюючи їх, а намагаючись тепліше закутати й щільніше закрити вікна, хоча потрібний постійний приплив свіжого повітря. Коли півтора року тому за добу захворювали десять осіб, Аксенов готовий був продовжити опалювальний сезон мало не до літа, а зараз шістсот хворих на день осіб і через нестачу ліжок у лікарнях частину з них залишають мерзнути у квартирах, не піклуючись, як вони лікуватимуться в холоді.

Дивно ще й те, що сьогодні ніхто не згадує вказівки Аксенова подати тепло в квартири, не чекаючи нормативних п'ятиденних знижень температури до восьми градусів у зв'язку із збільшеним рівнем захворюваності на ковід. І виходить, що голова адміністрації Керчі, який прийшов на хвилі обіцянок почути проблеми керчан, вдає, що ситуація настільки нормальна, що навіть окремих недоліків не видно. Що керівник ТЕЦ спокійно очікує настання пенсійного віку, хоча ніжки його крісла давно втратили стійкість. І керчан, які мерзнуть і хворіють у своїх холодних квартирах, уже ніхто не чує...

Андрій Фурдик, кримський блогер, керчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції