Зламали руку за одяг: із чим пов'язаний буллінг у кримських школах

Севастопольський школяр потрапив до лікарні через те, що одягнув «не ту» толстовку. Як пише видання «Примечания», на зупинці незнайомі однолітки вимагали зняти її, а коли він відмовився ‒ штовхнули під машину. У тринадцятирічного хлопчика складний перелом руки.

Вимоги «пояснити за шмот» як форма буллінгу стали поширеними в російському молодіжному середовищі останніми роками. Це означає, що кілька підлітків можуть вимагати у знайомого або незнайомого однолітка обґрунтувати право носити одяг того чи іншого бренду. Якщо відповідь їх не влаштує, то жертву можуть побити та змусити зняти річ. Блогери записують відеоролики з інструкціями, як поводити себе в таких ситуаціях, і збирають мільйони переглядів.

Мати постраждалого підлітка Олена дивується зухвалості нападників та байдужості оточення.

– Їх не знайшли, але усі бачили. Три підлітки пристали. Одного з нападників бачив однокласник мого сина, ми шукаємо його й хочемо передати інформацію в міліцію. Дуже багато випадків замовчується ‒ навіть якщо почитати коментарі на різних ресурсах, у соціальних мережах. Там пишуть, що так, таке було в моєї подруги, були випадки, коли били дітей. Дуже часто вони про це не говорять, так що випадок не перший. Якби просто побилися, там, дівчинку не поділили, я не знаю, словесна перепалка ‒ це підлітки, все зрозуміло. Але підійти серед білого дня ‒ була приблизно п'ята година ‒ і сказати: «Знімай пайту, ти не гідний» ‒ це мене дуже обурило. Грабунок серед білого дня, виходить? Штовхнули його на дорогу: якби йшов тролейбус або автобус, могло б скінчитися набагато гірше. Якщо не знайде міліція, ми знайдемо самі. Там стояли дорослі на зупинці ‒ ніхто не відреагував, не гримнув.

Олена каже, що її син зламав руку у двох місцях зі зміщенням.

‒ Об'їхала машина, зупинилася, вийшов чоловік ‒ і коли мій син встав із вивихнутою рукою, нападники злякалися та втекли. Ще був момент, коли друзі сина викликали «швидку», ‒ він сказав, що вивихнута рука, можливий перелом ‒ у «швидкій» відповіли: «Самі доїдете». Ось так «відповів за шмот», називається.

Російська журналістка Ольга Маркіна зазначає, що так званий «модний патруль» діє в Росії вже давно.

– У нас це називається «модний патруль», і можна сказати, що практично рух уже відходить. Власне, в Росії йому вже більше 10 років. Як ви розумієте, історія дуже давня ‒ були ще стиляги, так що тут нічого нового. Мені хотілося б звернути увагу батьків на той одяг, який купують діти. В інтернеті є список одягу, за який, як то кажуть, просять пояснити ‒ він коштує нечуваних грошей і має певну історію. На ньому нашиті певні орнаменти, за якими можна визначити свою групу. Як мені пояснили підлітки, за загальнодоступні марки одягу пояснити не вимагають. Є фашисти, є антифашисти, праві та ліві, але до політики це стосунку ніякого не має, є довколафутбольники. Людям необхідно за якісь речі один одного гнобити. Я зв'язувалася практично з усіма представниками цих марок ‒ вони шоковані.

Завідувач лабораторії психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Вадим Васютинський пропонує шукати відповіді в природі підліткової психіки.

– Тут нічого дивного немає, бо для старшого підліткового віку характерні дві риси. По-перше, хлопчики особливо люблять об'єднуватися в угруповання та протиставляти себе іншим, і це потрібно якось доводити. Найпростіше принижувати когось і самостверджуватися у своїх очах. Це один аспект, він вічний. По-друге, це певні підліткові віяння моди, коли з'являється якась хвиля, і тепер так потрібно робити, це класно. У сучасному світі це поширюється дуже швидко. Мало хто з підлітків може самостійно ухвалювати рішення, що саме потрібно робити, але легко переймають чужий приклад. Це не менш характерне для України, ніж для Росії. Інше питання, що певні соціально-політичні процеси можуть провокувати таку поведінку. Але якщо не поб'ють дитину за одяг ‒ знайдуть інші підстави.

Вадим Васютинський

Вадим Васютинський зазначає, що батькам варто бути обізнаними у справах, якими живе підліток, але убезпечити його від агресії однолітків можна лише повна домашня ізоляція.

– Найкраще зрозуміти, чи варто турбуватися, можна за тим, як підліток спілкується зі своїми ровесниками. Але проблема в тому, що туди вони якраз дорослих не пускають. Можна стежити за настроєм підлітка, коли він пішов на зустріч з однолітками та коли він звідти повернувся. Підслуховувати його телефонні розмови, звісно, не дуже добре, але, може, це будуть уривки сказаних фраз або спроби приховати сльози. Потрібна увага до підлітка, але увага зовнішня, психологічна, коли з ним розмовляють і намагаються зрозуміти його проблеми. Дитина перед батьками беззахисна, її практично завжди можна розговорити. Але й те, що підліток намагається приховати якомога більше від дорослих, нормально. Коли у нього є можливість самоствердитися в позитивних видах діяльності, то спокуса негативного самоствердження для нього може взагалі не існувати, однак про це батькам треба подбати заздалегідь, ще з дитинства.

(Текст підготував Владислав Ленцев)