Російські ракетні комплекси «Іскандер» опинилися у центрі скандалу. Під час війни в Нагірному Карабасі вони виявилися неефективними, про що заявили у керівництві Вірменії. Саме це озброєння Москва накопичує на своїх кордонах – зокрема і поблизу України. Що це за озброєння? Куди Росія націлила «Іскандери»? І якою буде відповідь України на ракетну загрозу?
Війна в Нагірному Карабасі між Азербайджаном і Вірменією стихла майже чотири місяці тому. Але наслідки боїв у невизнаній республіці, яку підтримує Єреван, раптово сколихнули вірменську столицю.
«Іскандери» розбрату
У столиці Вірменії відбулися масові мітинги на підтримку та супроти чинного прем’єра – Нікола Пашиняна. Військові закликали його піти у відставку. У відповідь він заявив про спробу військового перевороту.
«Нехай люди висунуть свої вимоги, нехай вони судять, нехай пристрілять мене прямо тут, на цій площі», – з такими словами політик емоційно виступав перед своїми прихильниками.
Війна у Нагірному Карабасі знову стала приводом масових акцій у Вірменії – як за, так і проти чинного прем’єра Нікола Пашиняна
Неспокійно у Вірменії стало після того, як прем’єр заявив, що під час війни в Карабасі російські «Іскандери» – це оперативно-тактичний ракетний комплекс – «або не вибухнули, або вибухнули на 10%».
Щоправда, пізніше, після розмови із російським президентом Путіним, урядовець думку змінив – мовляв, його неправильно поінформували: «Зараз ми у ще більшій залежності від Росії – тому що російські миротворці стоять у Карабасі й усе залежить від них. Росія усі кроки робить на користь Туреччини й Азербайджану з інших причин – там великі геополітичні інтереси. А уявіть, якби ще не спростував (неефективність «Іскандерів» – ред.) Нікол Пашинян!»
Російські миротворці контролюють Лачинський коридор – єдину дорогу, що з’єднує Вірменію зі столицею невизнаного Нагірного Карабаху – Степанакертом
«Тобто Росія має усі важелі зробити такі кроки, що мало не буде армянському керівництву. Тому наші злякалися, але всі розуміють, що це вимушено», – коментує діаметрально протилежні заяви вірменської влади Степан Григорян, директор аналітичного Центру глобалізації та регіонального співробітництва у Вірменії.
У Росії взагалі заявили, що «Іскандери» в Карабасі не були використані. Речник російського Міноборони Ігор Конашенков назвав рекетний комплекс «найкращим у світі у своєму класі»: «За наявними об’єктивними даними та вірогідними відомостями, підтвердженими у тому числі системою об’єктивного контролю, жоден із ракетних комплексів цього типу в ході конфлікту в Нагірному Карабасі не застосовувався. Увесь боєкомплект перебуває на складах збройних сил Республіки Вірменія».
А на підтвердження точності озброєння показали бойові пуски в Сирії – у тому числі по цивільній лікарні в місті Азаз – п’ять років тому від нього відхрещувалися.
«Росія представляє себе як одного з найкращих виробників зброї. Росія є одним із лідерів на збройовому ринку. Вона пропонує ракети в різних варіантах за кордон, які є єдиним інструментом, який Росія зараз може представити як «major power». Він будується на міфі про ракетну міць Росії. Якщо ці ракети не є ефективними, тоді цей міф розвіюється», – каже заступник директора «Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння» Михайло Самусь.
У Вірменії ж заявляли, що «Іскандери» залучали до боїв за Карабах. Та й відео залпів у гористій місцевості з вірменською мовою за кадром можна знайти в мережі. Комплекси «Ікандер-Е» – експортну версію – постачали на експорт лише до Вірменії – їх демонстрували під час військового параду у 2016-му.
Вірменія взагалі закуповує лише російське озброєння. Після війни в Карабасі з’явилися вимоги публічного розслідування бойових дій, каже Степан Григорян: «Це жахає проросійськи налаштованих. Адже, якщо буде об’єктивне розслідування, – там буде видно помилки нашого керівництва, військового керівництва, і одночасно роль Росії у всьому цьому процесі. У тому числі наскільки це озброєння добре працювало. Новий міністр оборони знову сказав: «Ми реформуватимемо нашу армію з Росією». Як ти можеш робити реформу з Росією, коли ти саме тому, що орієнтувався лише на російське озброєння, програв війну? Орієнтувався лише на модель російської військової системи та програв війну».
Значну кількість вірменської техніки Азербайджан знищив ударами з повітря
Утім, російські ракети не результат війни вплинути не могли – у Вірменії комплексів небагато: від 4 до 8.
Чому цього недостатньо – пояснює аналітик відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков: «Для реального ефекту – звісно, тут усе залежить від цілі, і, якщо ціль доволі масштабна – навіть скупчення техніки, – то йтися повинно не про одну чи дві ракети. Повинно йтися про десятки. Є гарний приклад, який я люблю наводити. Американці і їхні союзники в 2017–18 роках, коли крилатими ракетами, – не балістичними, але крилатими, – відпрацьовували по Сирії для знищення 4 об’єктів, в тому числі, наприклад, аеродромів. Тоді треба було до двохсот крилатих ракет».
Загроза на кордонах
ОТРК «Іскандер» несе на пусковій установці 2 ракети – як балістичні, так і крилаті з різною бойовою частиною – в тому числі ядерною. Формально дальність пуску ракет комплексу – 500 км. Утім, експерти вважають, що Росія могла розробляти далекобійніші засоби ураження – хоч донедавна це було заборонено Договором про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. Він не діє із серпня 2019-го – США під керівництвом адміністрації Дональда Трампа вийшли з договору, запідозривши Росію у порушенні домовленостей.
Радіус досяжності ракет, заборонених Договором про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності
«І от із цього моменту, фактично, можемо говорити, що оперативно-тактичні ракети дальністю 500–1000–2000 км Росія може виробляти безконтрольно. Розробляти і ставити їх на озброєння. І тут не має бути сюрпризів. Тобто Україна має бути готова до того, що вся глибина України буде під загрозою ракетного удару», – каже Михайло Самусь.
Поблизу українських кордонів Росія зосередила одразу кілька армій на різних напрямках. ОТРК наявні щонайменше у трьох із них. Вони можуть націлитися на критичну інфраструктуру, пункти управління, склади з боєприпасами.
В одному залпі поблизу українських кордонів більше від двох десятків ракет комплексу «Іскандер»
«Одна бригада, якщо вона повністю стріляє, то в залпі це 24 ракети. Чи крилаті, чи балістичні. Це вже залежить від того, яку ракету вибирають. Звісно, вони можуть через певний час перезарядиться, скажемо так. Якщо ми моделюємо повномасштабні бойові дії із залученням цих комплексів – так, вони відіграватимуть свою роль, але той страх, який є в нас, в Україні, що лише за рахунок застосування цих комплексів Росія може виконати всі завдання, – це теж нонсенс», – вважає Микола Бєлєсков.
Український аналог «Іскандера» – комплекс «Сапсан», розробки КБ «Південне». Цьогоріч на нього вирішили виділити кошти й планують зібрати першу батарею для ЗСУ – в українському Міноборони твердять, що проєкт готовий на 80%. Комплекс показували і на параді, і на виставці, але ззовні він буде інший – шасі змінять. Дальність польоту ракет – 300 км, хоча розробники кажуть, що можуть зробити й на 500 км.
«Йтися повинно про сотні ракет – чого ми зараз не можемо собі дозволити. Подивіться, яка в нас ситуація. Ми, на сьогоднішній момент, навіть маючи розробку «Вільха», яка більш відповідає критеріям щодо ціни, тактико-технічних характеристик і можливості масово розгорнути – не накопичили достатньої кількості ракет до цієї системи, і ми кидаємося в набагато серйознішу систему, яка набагато дорожча. Плюс знову стоїть питання цілевказання. Ми знову опинимося перед цією проблемою: як, наприклад, забезпечити роботу на максимальну дальність, особливо коли йдеться не про стаціонарні цілі, а про мобільні цілі?» – акцентує Микола Бєлєсков.
Українській армії дійсно необхідна далекобійна і точна зброя – як фактор стримування. На цей статус тією чи іншою мірою претендують ОТРК «Сапсан», крилата ракета «Нептун», та й комплекс «Вільха» в майбутньому має стріляти на 200 км. Усього цього в армії поки немає, а одиничні екземпляри, як показав досвід Вірменії, вплинути на бойові дії не можуть.