«Я не фанатик, я хочу бути поруч із сім'єю». Інтерв'ю із засудженим у Криму «свідком Єгови» Сергієм Філатовим

Підконтрольний Росії Джанкойський районний суд 5 березня засудив кримчанина Сергія Філатова до шести років колонії загального режиму, визнавши винним в «організації діяльності екстремістської організації» (частина 1 статті 282.2 Кримінального кодексу Росії). Після оголошення вироку Філатова прямо з будівлі суду відвезли в СІЗО Сімферополя. Раніше він очолював у Північному Криму місцеву релігійну громаду «Свідків Єгови». У 2017 році Верховний суд Росії визнав цю релігійну організацію екстремістською та заборонив її діяльність у Росії і на анексованому нею півострові. Увечері 4 березня, напередодні оголошення вироку, Сергій Філатов поспілкувався з кореспондентом Крим.Реалії.

‒ Чи змінилося ставлення суспільства, представників інших конфесій та місцевої влади в Криму до вашої громади «Свідків Єгови» після 2014 року?

‒ У Джанкої чиновники ніколи не висловлювалися погано про «Свідків Єгови». Громада існує в місті 50 років і має дуже хорошу репутацію. Місцеві чиновники ‒ ні, приїжджі з континенту ‒ так, вони негативно висловлювалися щодо «Свідків Єгови». Ті, хто приїхав з материка (мається на увазі сусідня Росія ‒ КР).

‒ Як члени вашої громади сприйняли рішення Верховного суду Росії від 2017 року про визнання «Свідків Єгови» екстремістською організацією і, відповідно, заборону її діяльності?

‒ Ми стежили за новинами та за судовими засіданнями в інтернеті. У 2017 році всі ми були в напрузі. Потім це прийшло до Криму. У 2015 році Міністерство юстиції Криму зареєструвало нас як місцеву релігійну громаду, а через два роки вже ліквідувало. Ми сприйняли це як особисту трагедію. Бо раніше ми жили у вільній країні та ділилися своїми переконаннями вільно. Це і в Росії не було заборонене до недавнього часу.

‒ З чого почалося переслідування релігійної громади в Джанкої?

‒ Все почалося ще в жовтні 2014 року. Ми тоді не були зареєстровані за російськими законами як місцева релігійна організація, а існували за українськими законами. Тоді до нас прийшли з обшуком у богослужбову будівлю ‒ начебто подивитися, чи є в наявності екстремістська література. На жаль, знайшли дві брошури з [російського] федерального списку екстремістських матеріалів ‒ «Сторожова вежа» та «Прокиньтеся». Склали протокол про адміністративне правопорушення. У 2015 році ми судилися в Джанкої та у Верховному суді Криму. Суд виніс рішення закрити справу після закінчення термінів позивної давності.

‒ Чи відчували ви увагу російських силовиків у Криму до вашої громади у 2015-2016 роках?

‒ Коли їздив відвідувати батьків, перетинаючи кордон (адміністративний кордон між Кримом та Херсонською областю ‒ КР) на Чонгарі, кожен раз мене зупиняли співробітники ФСБ і кожен раз ставили багато запитань. Це було не просто проходження прикордонного контролю ‒ мене забирали в кабінет, де оглядали речі, не пояснюючи причини затримання. «Ви в списку», ‒ відповідали, і все. Могли затримати на годину-півтори. Тобто кожен раз ‒ в середньому перетинав кордон раз на місяць ‒ мені доводилося відчувати тиск. Спочатку це стосувалося тільки мене, а потім стали зупиняти дружину з дітьми, довго перевіряти, ставити запитання, не зрозуміло з якою метою. Було розуміння, що вони контролюють моє пересування. Потім взялися конкретно: порушили кримінальну справу, провели обшук.

‒ Після того як у листопаді 2018 року проти вас порушили кримінальну справу, чи змінилося ставлення місцевих жителів до вас особисто і до вашої релігійної громади у Джанкої?

‒ У Джанкої я не зустрічав жодної людини, яка б сказала, що це (кримінальна справа ‒ КР) правильна. Усі дивуються, не розуміють, чому людину, яка вірить у Бога ‒ а мене усі знають як вірянина, ‒ переслідують. Тобто в усіх подив, чому це відбувається. Місцеві жителі просто незадоволені тим, що відбувається в цій ситуації. Усе, кого я зустрічав, кажуть: «Тримайся, все буде добре. Це не справедливо». Місто невелике, і навіть деякі чиновники кажуть: «Це непорозуміння. Це замовлення держави. Така ситуація». На жаль, питання про кримінальне переслідування вирішується не на місцевому рівні. А моє особисте життя, звичайно, змінилося: постійні допити, поїздки до Сімферополя до слідчих, стеження. Ну, і рідні у напрузі постійно.

Шість років колонії: вирок «Свідку Єгови» в Криму (відео)

‒ Як відбувався обшук у вас вдома?

‒ Ми з дружиною увечері прогулювалися містом і, коли повернулися додому, побачили біля нашого двору дуже багато машин: ГАЗелі, легкові. А також озброєних людей у масках. Коли підійшли до будинку, побачили, що він вже відкритий. Виявилося, що за однією з адрес, де в той вечір відбулися обшуки, гостював у друзів наш син. Його звідти забрали та привезли до нас додому, щоб він відкрив двері в будинок, хоча хвіртку вже зламали до цього. У будинку було дуже багато людей, осіб тридцять, у масках, камуфляжі, були оператори, які постійно знімали процес обшуку. Поки йшов обшук, вони вже всю інформацію в новини скинули (зокрема, сюжет вийшов на телеканалі «Крым 24» ‒ КР). Обшук тривав з сьомої години вечора до другої години ночі. Нічого не вилучили, окрім техніки: телефони, комп'ютер, планшет. А також забрали дві Біблії, але вони не в списку (російському списку екстремістських матеріалів ‒ КР), тому пізніше їх повернули.

Коли силовики йшли, то мене теж повели в машину. Я думав, що відвезуть у СІЗО. Але вони запропонували співпрацювати, тобто всю інформацію, яку знаю, викласти добровільно. Сказали, що у них нібито є компромат, відео та аудіо, і для повноти картини їм потрібні були мої слова. Я відмовився, і мені виписали повістку на допит у цей же день.

‒ Як відбувалися допити у слідчого ФСБ?

‒ Щоразу по-іншому. Переважно намагалися з'ясувати, чи проводив я зустрічі громади чи ні, і хто був присутній на зустрічах. Але на той момент наша громада вже була ліквідована за рішенням Мін'юсту, і зустрічей ми не проводили. Кожен став у себе вдома читати Писання та ділився роздумами з іншими людьми за своїм бажанням. Але це вже не було так відкрито, як раніше. Раніше ми могли з хати в хату ходити, сьогодні кожен ділиться тим, що він дізнається, з рідними, близькими. Відкрита діяльність вже не ведеться.

‒ Яким є релігійне життя «Свідків Єгови» у Криму після заборони цієї організації в сусідній Росії?

‒ Я особисто зі своєю сім'єю вдома читаю Писання та обговорюю його. Як у інших ‒ я не можу сказати, оскільки точно не знаю. Якщо люди будуть збиратися групами, то [російські] правоохоронні органи можуть розцінити це як продовження діяльності. Тому кожен сам собі читає. Для них (російських силовиків ‒ КР) «Свідки Єгови» ‒ це червона ганчірка. Якщо ти ‒ «Свідок Єгови», значить, злочинець. Кожен боїться за своє життя, рідних і близьких. Тому фактично все звелося до сім'ї та дому.

«Це свавілля і геноцид»: переслідування «Свідків Єгови» в Криму (відео)

‒ Як відбувався судовий процес у вашій справі?

‒ Судовий процес тривав пів року. Перше засідання відбулося 6 вересня 2019 року. Більшість з них проходили в закритому режимі. І я вважаю це порушенням мого права на гласність судочинства. Прокурор мотивував це тим, що свідки з боку звинувачення нібито бояться за своє життя, тобто що ми можемо їм погрожувати, завдати шкоди. Моя справа досить резонансна ‒ людину судять за віру в Бога, але люди не могли прийти подивитися і послухати, бо процес закрили. Такий стан справ трохи пригнічував, бо не відчувалася підтримка в самому суді. Також це розв'язало руки судді та прокурору, відкрило можливості для фальсифікації справи. Зокрема, прокурору, який підганяв слова свідків під свої потреби.

‒ Про які саме фальсифікації ви говорите?

‒ Ну, наприклад, у моєму будинку проходило сімейне богослужіння. На аудіозаписі (з матеріалів кримінальної справи ‒ КР) було чутно голоси моєї дружини та трьох дітей. ФСБ оголосила, що «не є можливим виявити, хто був на зустрічі». На аудіозаписі ми обговорювали зміст книги Данила з 6-го до 9-го розділу. Ще Біблію читали та співали пісні. На аудіо це є. Захист говорив про те, що немає ніяких доказів, що богослужіння проводиться в межах діяльності місцевої релігійної організації, яка перестала існувати. А звинувачення наполягало, що я продовжував діяльність релігійної громади, хоча фактів, які підтверджують це, немає. Справа шита білими нитками. У них просто є рішення, під яке треба було підігнати все інше.

‒ Чи відчували ви підтримку людей, поки тривали слідство та суди?

‒ Тільки під суд на засідання приходять близько сотні людей, може, й більше. Також відчутна підтримка від «Свідків Єгови», які пишуть мені листи з різних країн. В Україні у мене дуже багато друзів, які хвилюються, моляться за нас, підтримують. Я зустрічаю людей не з числа «Свідків Єгови», які приходять до суду і висловлюють солідарність. Часто вони говорять, що потрібно виявляти терпіння і все владнається, суди розберуться, ухвалять правильне рішення. Коли ж я їм кажу, що мені запросили сім років суворого режиму, то у них очі стають круглими. Мої знайомі православні та мусульмани теж дуже вболівають за мене, як за рідного.

‒ Завтра (5 березня ‒ КР) суд винесе вирок у вашій справі. Якого рішення ви очікуєте (нагадаємо, підконтрольний Росії суд у Криму засудив Філатова до шести років колонії загального режиму ‒ КР)?

‒ Не скажу, що маю ілюзії з приводу виправдувального вироку. Політика держави (Росії ‒ КР) така, що «Свідків Єгови» потрібно садити. Думаю, вони мене посадять для залякування всіх інших, зокрема, у Криму. Тобто у них вибору немає ‒ рішення вже ухвалене, потрібно його озвучити. Звичайно, я не хочу сідати в тюрму. Я не фанатик, я хочу бути вдома, поряд зі своєю сім'єю. Але така ситуація складається... Якщо взяти справу Денніса Крістенсена (громадянина Данії, якого російський суд засудив до шести років колонії зі звинуваченням у причетності до релігійної організації «Свідки Єгови» ‒ КР). Він же взагалі не був членом місцевої релігійної організації, він просто приходив на богослужіння (за версією російського слідства, Денніс Крістенсен все ж був керівником місцевої релігійної організації «Свідки Єгови» ‒ КР). А я був не просто членом МРО, а її головою, і мені закидають, що я продовжував її діяльність після заборони та ліквідації рішенням Верховного суду Росії. Тому я розумію, що мені можуть дати термін.

‒ Чому ви вирішили залишитися в Криму, не залишили півострів?

‒ Я розумів, що може статися щось погане, але, зізнаюся, не припускав, що посадять. У Криму у мене було повноцінне життя: сім'я, свій будинок, робота, друзі. Можливо, я не розумів до кінця масштабів загрози. А тікати від однієї проблеми до іншої... Можна переїхати в іншу країну і там зіткнутися з іншими труднощами. Знаєте, ми сподівалися все ж, що в Криму нас не будуть так жорстко пресувати.

Сергій Філатов з родиною

‒ У Росії «Свідки Єгови», які потрапили під переслідування, неодноразово говорили про застосування до них насильства з боку правоохоронних органів. В окремих випадках йдеться про тортури. Чи надходили вам загрози з боку силовиків на етапі слідства та судового розгляду?

‒ Був психологічний тиск на «свідків», яких викликали на допит (в управління ФСБ Росії у Криму ‒ КР). Був випадок з літньою жінкою, їй років шістдесят, слідчий (під час допиту ‒ КР) поводився з нею дуже зухвало, ображав, намагався щось говорити про дітей, жбурляв паспорт. При цьому були присутні інші співробітники ФСБ. Також на слідчих діях три співробітники ФСБ принижували молодого хлопця. Говорили: «Тепер ти ненадійний, навіщо ти поліз у секту, голови не маєш?»

Моїй дружині слідчий ФСБ говорив: «Ваше життя зіпсоване. Ви зіпсували життя собі та своїм дітям. Вони не будуть влаштовані, тому що ви ‒ злочинці». Мого сина під час обшуку в нас у будинку побили, бо він намагався знімати те, що відбувається. Ролик у результаті вийшов на секунди три. Співробітники ФСБ забігли в будинок і відразу почали кричати: «Вимкни телефон!» Вихопили його та вдарили по голові. Я, коли прийшов, бачу, що його всього трясе, блідий. Усе це неприємно. Тим більше, що «Свідки Єгови» відмовляються від будь-яких проявів насильства.

‒ Чи була у вас надія, що ситуація з кримінальним переслідуванням «Свідків Єгови» може змінитися?

‒ Ви знаєте, це, швидше за все, надовго. Не буду говорити за всіх, але як я сам бачу: якби хотіли змінити ситуацію, то намагалися б щось робити, принаймні апарат з прав людини. Так, є окремі люди, які допомагають. Але послаблення не відчувається. Якщо згадати, то після виступу (у грудні 2018 року на засіданні Ради з розвитку громадянського суспільства і прав людини президента Росії ‒ КР) Володимира Путіна ситуація стала тільки гіршою. Нові арешти, обшуки.

‒ Чи відомі вам випадки, коли «Свідки Єгови» залишали Крим, адже боялися переслідувань з боку російських силовиків?

‒ З Джанкоя поїхали близько тридцяти осіб. Мої близькі друзі, наприклад, поїхали, бо боялися за себе та своїх дітей. Це тільки Джанкой, як в інших містах і регіонах Криму ‒ я не знаю. Але чув, що їдуть багато.

‒ Російський правозахисний центр «Меморіал» визнав вас політв'язнем. Ви себе таким вважаєте?

‒ Я не вважаю себе політв'язнем у тому сенсі, що у політиці, протестах я участі не беру. Але мої права однозначно порушують ‒ переслідують за релігійні переконання. Як за радянських часів за 58-ю статтею людей засуджували, так і сьогодні, тільки формулювання інше і стаття екстремістська. Мої права порушені, я не можу вільно висловлювати свою позицію як громадянин тієї чи іншої країни. Звичайно, хотілося б почути виправдувальний вирок, тому що в моїх діях немає складу злочину. Подивимося. Все в руках не тільки наших, а й Творця.