Єлизавета Богуцька: «Однією мітлою за ґрати мести не будемо». Що внесене до законопроєктів про відповідальність кримських колаборантів

Як Україна поводитиметься зі своїми громадянами, які сприяли російській окупації Криму? Чи можливі справедливі суди за колабораціонізм після деокупації? І чи варто сьогоднішнім вчителям та лікарям у Криму боятися переслідувань? На ці та інші запитання ведучого Рустема Халілова в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідала народна депутатка України від фракції «Слуга народу», кримчанка Єлизавета Богуцька.

‒ Єлизавето, сьогодні ми говоримо про події 26 лютого 2014 року в Сімферополі. Як для вас пройшов цей день?

‒ Як і в багатьох протестувальників ‒ під стінами Верховної ради Автономної Республіки Крим. Коли стало зрозуміло, що засідання не буде, з одного боку, була велика радість, що ми виграли. З іншого боку, були внутрішні сумніви дуже великі. Здавалося, що Росія це просто так не залишить, що буде якийсь підступ. Звичайно, було дуже несподівано, що наступного дня рано-вранці вони зайняли і парламент, й уряд Криму ‒ саме як терористи, без розпізнавальних знаків. Але саме 26 числа до вечора, коли виступив Рефат Чубаров і сказав, що сесія не відбудеться і що не будуть розглянуті питання щодо відділення Криму від України ‒ звичайно, була загальна наснага, що ми вистояли.

‒ Якою є для вас дата 26 лютого?

‒ Це трагічна дата. Безумовно, це спротив окупації, але до 26 лютого вже був один з наймасовіших мітингів кримських татар, які збиралися на площі Леніна з метою знести пам'ятник радянському вождю й почати будувати іншу автономну республіку. Вже, як то кажуть, не радянську, бо Крим завжди був навіть не стільки російським, скільки саме радянським. Тож 26 лютого для мене ‒ трагічний день, оскільки, незважаючи на радість перемоги, події, які послідували за цим, й подальші судові переслідування дуже багатьох наших протестувальників за те, що вони брали участь у цьому мітингу ‒ саме за російськими законами, з величезними термінами ‒ це, звичайно, трагічна сторінка в історії Криму.

Єлизавета Богуцька

‒ 24 лютого у Верховній Раді України зареєстрували два законопроєкти, співавтором яких зокрема були ви. Це законопроєкти 5143 і 5144. Один з них ‒ проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відповідальності осіб, які здійснювали колабораційну діяльність. Другий ‒ щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність. Розкажіть, будь ласка, про останній: кого планується посадити?

‒ Я думаю, є низка людей, яких потрібно буде притягнути саме до кримінальної відповідальності. Це заочно ті, хто перебуває зараз на території Криму, і ті, хто зараз на території України, але ухвалювали якісь рішення щодо того, що сталося у лютому-березні 2014 року. Це й ті, хто сприяв російським військовим у захопленні Криму тощо. Тобто це буде дуже великий перелік. Більше того, я зараз створюю тимчасову слідчу комісію, яка з'ясовуватиме, хто з нашого боку брав колабораційну участь в окупації разом з російськими військовими та з російською владою. Чому це стало можливим у 2014 році? Чому це не було можливим раніше, за всі попередні роки незалежності України? Комісія передаватиме свої матеріали в органи прокуратури, СБУ, і разом ми будемо стежити за тим, щоб це все в підсумку було доведене до фіналу, і щоб ті, хто дійсно якимось чином опинився втягнутим у цей процес, отримали відповідне покарання.

‒ Раніше подібних комісій щодо подій у Криму не було? Чому?

‒ Ні, не було. Річ у тім, що це політичне складне питання. Наша група «Слуг народу», яка подавалася в цю комісію, була досить швидко сформована. Однак знайти співчуття цим проєктам з опозиційних партій ‒ «Європейська солідарність», «Голос», «За майбутнє», «Довіра», «Опозиційна платформа ‒ За життя» ‒ було дуже складно. Тільки «Батьківщина» дала свого представника Григорія Немирю, і ось буквально тільки днями все-таки відгукнулася ОПЗЖ і дає свого представника. Звичайно, для мене як для людини, яка не підтримує жодну з точок зору цієї партії, відповідно, найменше хотілося б, щоб їхні представники були в комісії. Однак я чудово розумію, що ми або не почнемо працювати, або почнемо працювати ось з таким складом.

‒ У законопроєкті про колабораційну діяльність пропонується зробити кримінальним правопорушенням «здійснення громадянином України пропаганди в навчальних закладах з метою зокрема встановлення та затвердження тимчасової окупації частини України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження освітніх стандартів держави-агресора в навчальних закладах». Це карається виправними роботами або арештом, або позбавленням волі ‒ в останньому випадку на термін до трьох років. Тобто виходить, що учителем у Криму сьогодні бути небезпечно?

‒ Розумієте, тут у будь-якому випадку, коли почнеться такий процес, кожен випадок буде індивідуальним. Тут не може бути спільної мітли, яка всіх замела за ґрати тощо. Звичайно, є вимушене становище тих же самих вчителів, яким треба годувати свої сім'ї і яким нікуди було їхати з Криму. Тут їхня батьківщина, тут вони народилися і виросли ‒ тому вони змушені були переходити на якісь нові рейки й викладати те, що вони мали викладати вже в умовах російської юрисдикції. Тому тут буде дуже індивідуальний підхід до всіх.​

‒ Чи справді наші українські суди сьогодні можна вважати досить справедливими, щоб вони трактували законодавство з точки зору саме справедливості?

‒ Ні, звичайно, і останні події в Україні показують, що судова реформа назріла як ніколи. Та реформа, якою пишалася попередня влада, в принципі ні до чого не призвела. Потрібно взагалі повністю оновлювати суди й реформувати їх. Є кілька законопроєктів, внесених в Раду ‒ президентом у тому числі ‒ які спрямовані на реформування судової системи.

‒ Тобто сьогодні бути вчителем у Криму все ж небезпечно, з точки зору можливого переслідування з боку української Феміди?

‒ Сьогодні ми розуміємо, що Крим не в українській юрисдикції, тому з точки зору українського права зараз залишатися там учителем не є небезпечно. Але якщо закон почне працювати, то поголівно, відразу ‒ щоб на другий день усі і вчителі, і лікарі в Криму, які, скажімо, почали обслуговувати людей російською мовою або щось ще ‒ це не стосуватиметься їх усіх. Однією мітлою в одне палаюче багаття ‒ ні, в жодному разі. А ось люди, які ідеологізували присутність Росії в Криму, які сприяли захопленню Криму ‒ вони точно мають нести відповідальність.​

‒ Є якась попередня оцінка за кількістю людей, які в Криму можуть отримати реальні терміни за колабораціонізм згідно з вашим законопроєктом?

‒ Ні, звичайно. Це почнеться взагалі з одиниць, тому що це не той закон, який відразу оголошує всіх зрадниками. Звичайно, для того, щоб це все запрацювало, потрібно буде спочатку дійсно мати реформовану судову систему ‒ щоб ми точно могли визначитися в категоріях тих осіб, які підпадають під дію цього закону. По-перше, він ще має пройти друге читання. Почнімо з малого. Правки обов'язково будуть до нього вносити. До речі, і «Європейська солідарність» вносить свій законопроєкт з цього приводу ‒ швидше за все, він буде альтернативним. Є дискусійні питання, і я так припускаю, що деякі фракції в парламенті можуть внести таку кількість правок, як було у законі щодо землі, які будуть теж дуже довго розглядатися. У будь-якому випадку всім кримчанам, які не брали участь в агітації за «русскій мір», які не пропагували його, які не були його ідеологами ‒ взагалі нічого боятися. Вони вимушено опинилися в російському Криму, вони точно так само опиняться потім в українському Криму.

‒ Коли скасують закон «Про вільну економічну зону «Крим»? Чому це так довго тягнеться і хто цьому протидіє?

‒ Головними лобістами й бенефіціарами цього закону є олігархи, які в Україні досі керують дуже багатьма процесами. Цей закон буде внесений, і я так думаю, що як тільки почне працювати наша тимчасова слідча комісія ‒ відповідно, і цей закон теж буде внесений. Там головне, що гальмує процес, це деякі зміни, які потрібно буде внести до Податкового кодексу. А в іншому, я думаю, активного спротиву депутатів тому, щоб цей закон про скасування вільної економічної зони був внесений до Верховної Ради, немає. Ми сподіваємося провести перше засідання комісії до середини березня.

(Текст підготував Владислав Ленцев)