«Футбол для внутрішнього користування». Чому порожніють трибуни на стадіонах Криму

У Криму триває чемпіонат Прем'єр-ліги Кримського футбольного союзу. Змагання восьми кримських клубів ‒ по суті, єдиний формат турнірів, які може проводити футбольний союз, наділений «спеціальним статусом»: футбольні клуби анексованого Криму не можуть грати в російських першостях. Відродити кримський футбол намагаються на материковій частині України ‒ в Бериславі Херсонської області базується відтворений після 2014 року футбольний клуб «Таврія». Однак цей сезон клуб, схоже, закінчить, так і не вибравшись із другої ліги.

В якому становищі перебувають футбольні команди Криму? Як грає «Таврія» на материковій частині України? Ці та інші актуальні теми в студії Радіо Крим.Реалії у ток-шоу «Доброго ранку, Крим» обговорюють ведучі Сергій Мокрушин і Станіслав Юрченко з віцепрезидентом Федерації футболу Криму Олегом Комуняром.

‒ Яким є зараз чемпіонат із футболу на півострові?

– Це аматорський чемпіонат, який складається з восьми команд. Ні серйозного рівня, ні виконавців, ні футболу. Маркетинг у них поставлений на належному рівні. Вони транслюють матчі й це має красиву назву, але, по суті, це аматорський чемпіонат, з якого виходу особливого немає. Вони тренуються, використовуються судді, ці матчі мають якийсь «офіційний статус». Але футболісти там не професіонали. Хоча там є люди, які, окрім футболу, нічим у житті не займаються, отримують зарплату, але все ж вони аматори.

Олег Комуняр

– У таких гравців є футбольне майбутнє?

‒ Ніякого майбутнього у них немає. Треба шукати клуб на материковій частині України. Клуби, до речі, дуже погано сприймають те, що гравець грав у Криму. Є прецеденти, що футболісти, які приїхали на півострів, повертаються на материк грати у другій, першій лізі, але на них не дуже сильно дивляться і вболівальники. Клуби не дуже хочуть із такими зв'язуватися.

‒ За словами президента створеного після анексії півострова Кримського футбольного союзу Юрія Вітохи, у кримських клубів є бюджетне фінансування, яке на всі клуби виділяється порівну. І грають клуби приблизно однаково, і нагороди ділять порівну. Що це за футбол?

– Це футбол для внутрішнього користування. Росія створює успішну картинку: аеропорт працює, мостом хтось їздить. Так само роблять картинку, що й у футбол грають. Цей чемпіонат нікому не цікавий з уболівальників поза Кримом. Та й у Криму, судячи з відвідуваності матчів: коли в середньому приходить 100-200 осіб, а то і менше, тут усе зрозуміло.

‒ Як грати, коли немає підтримки?

‒ Так і грати: для друзів, для родичів, для зарплати, яку, напевно, платять.

– Перед ефіром ми взяли коментар в українського спортивного журналіста з Криму, журналіста видання Tribuna.com Олега Щербакова. І ось що він розповів про кримський футбол.​

«Упродовж п'яти років падає інтерес. На початку 2014 року, у 2013 році у нас у Севастополі були повні стадіони. Якщо «Таврія» грала на «Локомотиві», а зараз «Локомотив» горить, «Кримтеплиця» та інші клуби періодично були в Першій лізі українського чемпіонату... Зараз все дуже сумно. Так, грає вісім команд, але я б сказав, що вони ‒ рівня чемпіонату якої-небудь української області. Туди так само приїжджають догравати місцеві футболісти, у яких не вийшло в інших країнах. Це місце для футболістів, у яких щось не вийшло в більш-менш серйозних клубах. Що стосується відвідуваності, то це катастрофа. «ТСК-Таврія» грає зараз у Сімферополі на стадіоні, якщо є тисяча глядачів, то це чудово. У Севастополі, коли в українські часи був повний стадіон, то зараз, якщо є тисяча глядачів, то це успіх. Це слабкий рівень і нікому це не цікаво».

‒ До анексії в Криму була велика й сильна тусовка уболівальників. Була якась мікрокультура. Зараз її немає?

‒ Є, як завжди, імітація цієї культури. Як імітація чемпіонату, імітація всього. Але як раніше ‒ такого немає. Щоб були великі ультрас-сектори, яскраві перфоменси. Зараз збираються сектори по 10-20 осіб. Іноді, може, б'ються між собою. Але це нічого, окрім посмішки, не викликає.

‒ Чому так відбувається? Ультрас поїхали чи видовища немає?

‒ Усі цікаві люди, які цим займалися, переїхали на материк. По-друге, видовища немає: на кожному футболі ти хочеш заснути. Плюс усі супутні проблеми в Криму не сприяють тому, щоб люди відкривалися, жили вільно та ходили на футбол відкривати свої емоції. Всім не до цього.

‒ У 2014 році було логічно очікувати, що Росія після анексії півострова пустить кримські футбольні клуби у російські чемпіонати. Чому цього не сталося?

‒ Спочатку там і гімн Росії грав і клуби грали у Другій російській лізі. Це дратувало ‒ і нас, фанатів, і державну владу. Була зустріч Петра Порошенка та Платіні (тоді президента організації європейських футбольних асоціацій (УЄФА) Мішель Платіні ‒ КР). На неї прийшли й ми, щоб висловити свій протест із приводу того, що кримські клуби грають у російському чемпіонаті. Тоді зібралися фанати з Сімферополя та хлопці з «Динамо», за що їм велике спасибі. Ми зустріли Петра Олексійовича (Порошенка ‒ КР) і він сказав, що Крим не здасть. На зустрічі з Платіні він, мабуть, вирішив це питання.

‒ Журналіст видання Tribuna.com Олег Щербаков розповів, чому кримському футболу не вдалося уникнути санкцій.

«Я думаю, що керівництво європейського та світового футболу поставило чіткі межі, за які виходити не хочуть. І навряд чи з урахуванням сильного лобі Росії в УЄФА вийде переламати цю ситуацію. В України теж сильні позиції в європейському футболі. Вони навряд чи потуратимуть їм, робитимуть якісь речі, що послаблять режим санкцій і заборон на проведення серйозних футбольних подій у Криму».

‒ Виходить, що санкції в галузі спорту виконуються найкраще. Чому так?

‒ Це вужча сфера, її легше проконтролювати. Легше домогтися якихось результатів у цьому плані. Тобто, менше шляхів для шахрайства. Є команда і стадіон, і що тут скажеш? Але я б не сказав, що в Криму футбол зовсім під санкціями. Це визнаний УЄФА чемпіонат, знову ж таки, аматорський. Вони навіть отримують якісь гранти.

‒ На материковій частині України був відтворений футбольний клуб «Таврія». Що зараз із клубом? На якому місці в турнірній таблиці?

‒ Після вчорашнього (23 жовтня – КР) програного матчу «Таврія» займає передостаннє місце. І справи, як ми знаємо, йдуть не дуже добре.

‒ Скільки років клуб не може вирватися з Другої ліги?

– Три роки. Різні були роки. То ми третє місце не могли зайняти за різницею м'ячів... Був період становлення... Зараз період регресу, який пов'язаний із відсутністю грошей і з тим, що сучасний клуб має сформувати кроки розвитку. Якщо стратегії розвитку немає, то відповідно, клуб почне регресувати. «Таврія» потребує великого перезавантаження, щоб вона знову могла радувати уболівальників.

‒ «Таврія» отримує підтримку від української держави?

– Ніякої підтримки від української держави «Таврія» не отримує. «Таврія» ‒ це громадська організація. Чому її має фінансувати держава, не зовсім зрозуміло. З іншого боку, ми знаємо такі кейси, як футбольний клуб «Карабах», який грає в столиці Азербайджану. Він є типовим клубом, бере участь у Лізі чемпіонів. Фанати там роблять патріотичні перфоманси, і це якийсь символ того, що Карабах належить Азербайджану. Але у нас такого ставлення немає. Хотілося б, щоб «Таврія» стала символом українського Криму, і через футбол показувати це було б дуже круто. Але ми такого не бачимо. «Таврія» зараз існує завдяки небайдужим людям, які в неї вірять.

Радіо Крим.Реалії зверталися за коментарем до президента створеного після анексії півострова Кримського футбольного союзу Юрія Вітохи, але в пресслужбі сказали, що «коментар не вдасться надати».