Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров зізнається: коли журналіст Крим.Реалії Павло Кривошеєв запропонував скласти збірку його інтерв'ю, опублікованих після анексії Криму в 2014 році, він спочатку «легко погодився», потім подумав, що треба відмовитися, але ще раз добре все зваживши, вирішив, що варто погодитися заради справедливості Тому що ці тексти – це багатопланова картина складного часу, що розкриває життя і боротьбу людей з багатьох сторін, з їхніми досягненнями та з їхніми помилками. Нині книжка вже вийшла і знаходить свого читача. Вона називається «Ільмі Умеров. Віхи та думки. 2014-2023».
Ільмі Умерова кримчанам представляти не потрібно. Його пам'ятають як члена Меджлісу кримськотатарського народу з 1991 року. Пам'ятають і у ролі депутата Верховної Ради Криму, і на посаді заступника голови Верховної Ради АРК, і як віце-прем’єра уряду Криму. І, нарешті, на посаді голови Бахчисарайської районної адміністрації, з якої він сам подав у відставку через те, що не міг прийняти факт окупації Криму і не згоден був приймати присягу держслужбовця на вірність Росії. До цього треба додати ще хіба те, що Ільмі Умеров у 1997-1999 роках був почесним головою Всесвітньої асамблеї тюркських народів, є Заслуженим працівником місцевого самоврядування АРК, нагороджений орденами України «За заслуги» 1 та 2 ступеня, а також нагороджений орденом «За заслуги перед Литвою» та аналогічним орденом Польщі.
Ільмі Умеров
Ільмі Умеров бере участь у національному русі з дитинства. У 16 років у депортації він уже постав перед узбецьким судом – разом із братом та однокласником – за поширення листівок, які закликали кримських татар відстоювати своє право повернутися на Батьківщину. Радянський режим вважав це поширенням «завідомо хибних вигадок, що ганьблять радянський державний та суспільний устрій». Втім, у юного Ільмі перед гігантською державою була перевага – на відміну від держави він знав, що у листівках не вигадки, а чиста правда, і що актом депортації цілого народу з Криму 1944 року ця держава сама себе загнала на шлях хибних вигадок, яким виправдовувала геноцид народу, і що вона сама зганьбила свій державний і суспільний устрій. І вже з того часу у політика Ільмі Умерова скрізь у текстах філігранно відточені та точні формулювання, які ми знаходимо у його текстах та в інтерв'ю.
У результаті Ільмі Умеров скаже: «Я пішов, щоб зберегти обличчя»
Перше інтерв'ю після звільнення з посади голови Бахчисарайської адміністрації Ільмі Умеров дав сайту Крим.Реалії. Він пояснив, що як кримський татарин, як член Меджлісу він був проти так званого приєднання, був проти «референдуму», проти вторгнення іншої держави в Україну. Його рішення подати у відставку для колективу було несподіваним, деякі плакали. Воно було несподіваним і для російського глави Криму Сергія Аксьонова, який сказав йому, що щодо його роботи у окупаційної влади претензій немає, треба лише тримати язика за зубами, і тоді можна продовжувати працювати. Але як він міг тримати язика за зубами, якщо бачив, що був скоєний злочин проти держави Україна, яку він вважав своєю, і злочин проти кримськотатарського народу? Мабуть, цей випадок відмови чиновника від влади з політичних міркувань можна вважати єдиним у Криму. У результаті Ільмі Умеров скаже: «Я пішов, щоб зберегти обличчя».
Ця маленька книжечка вмістила понад 30 інтерв'ю Ільмі Умерова. І знову у всіх текстах у члена Меджлісу перевага перед державою, тепер уже Росією, бо держава говорить неправду, а Ільмі Умеров не може грішити проти істини. Ось, наприклад, текст «Політичний тиск з метою залякування» (стор. 39-46). Ільмі Умеров розповідає, чому арешт та звинувачення Ахтема Чийгоза були незаконними. Мітинг був юридично в іншій країні, проходив за її законами та правилами, і судити заднім числом неправильно, тому що закон зворотньої сили не має. До того ж немає жодних доказів, що Ахтем Чийгоз керував мітингом 26 лютого 2014 року. З таким самим успіхом можна звинувачувати і Сергія Аксьонова, який справді керував своєю частиною мітингу, і всі цьому свідки. Але російська прокуратура та російська Феміда дуже вибіркові.
Ільмі-аг'а розповідає, як російська влада намагалася керувати Меджлісом, вимагаючи виключити одних та обрати інших, але нічого в неї не вийшло. Чому? Тому, стверджує Ільмі Умеров у цьому тексті, що «треба бути вірним своїм принципам» (стор. 48-59). Члени Меджлісу не відступили від своїх принципів ні на крок, а російська окупаційна влада, проголошуючи законність, справедливість та повагу до кримчан, насправді фальсифікує референдум, підтасовує та фальсифікує факти. Тому текст Ільмі Умерова «Війна, розв'язана Росією, буде нею програна» (стор. 226-239) сприймається вже як ознака політика, який не помиляється тому, що дотримується правди.
Показовою є щодо цього справа проти самого Ільмі Умерова. Він розповідає про неї в тексті «ФСБ «шиє справу» (стор. 87-91). Російські слідчі в розшифровці виступу Ільмі-аг'а по телебаченню в одній фразі додали від себе слово «треба», і весь текст став «закликом до порушення територіальної цілісності РФ». Цим «вставним» словом слідчі та «експерт» Ольга Іванова підвели обвинуваченого під статтю кримінального кодексу РФ. У результаті Сімферопольський районний суд виніс Ільмі Умерову вирок суворіший, ніж просив прокурор, хоча з міркувань гуманності суди зазвичай роблять навпаки. Але тільки не в Росії. А Ільмі Умеров роз’яснював, що він закликає не до порушення територіальної цілісності Росії, а навпаки – до відновлення територіальної цілісності і Росії, і України в їх законних межах шляхом повернення Криму Україні згідно з міжнародним правом і закликами ООН, статут якої порушила Росія.
Суд над Ільмі Умеровим, якби це було в цивілізованій країні, міг би закінчитися дискваліфікацією судді, настільки хибнию і хисткою була його позиція порівняно із залізною логікою підсудного. У першій же фразі свого останнього слова на процесі, справжнього патріотичного маніфесту, текст якого включений до книги (стор. 239-242), Ільмі Умеров поставив логіку процесу з голови на ноги і розставив усе на свої місця: «Я не вважаю себе винним перед Росією в будь-чому! Це вона винна переді мною! Це вона здійснила акт агресії щодо України, окупувавши і анексувавши мою Батьківщину – Крим!» Далі підсудний буквально не залишив каменя на камені на самому звинуваченні, висунутому проти нього, і став на бік усього цивілізованого світу: «Мене судять у сфабрикованій справі. І, звісно, не за мої висловлювання у конкретній телевізійній програмі, а за політичні переконання та погляди, яких я не приховую. Не визнаючи юрисдикцію Росії в Криму, я вважаю за можливе повернення Криму лише ненасильницьким шляхом, думаю, що ефективне посилення економічних санкцій призвело б до того, що РФ сама прийняла б рішення про повернення Криму під юрисдикцію України. Таким чином моя думка повністю збігається з позицією всього цивілізованого світу…» Так Ільмі-аг'а думав і говорив у 2017 році…
Як докази своєї невиновності Ільмі Умеров навів документи міжнародного права – резолюції ГА ООН, а також Конституцію Росії. У Росії її всю історію любили писати «красиві» конституції, особливо у сфері прав людини, хоча самі права ніколи не дотримувалися, і це було найслабшим місцем російської юриспруденції, оскільки саме конституція завжди порушувалася самою державою, що не рідко призводило до конфузів. Як і цього разу. Ільмі Умеров сказав, що президент Росії Володимир Путін заявив, що «кожен має право мати свою думку», а його справа саме і є судом за його особисту думку, на яку він має право.
Тому Ільмі Умеров заявив, що «нас влаштовує лише виправдувальний вирок, будь-яке інше рішення буде оскаржене у наступному рівні суду, потім у міжнародних судах. Втім, ілюзій не маємо, виправдувального вироку не очікуємо…»
Сьогодні в Криму ті, хто зрадив Україну, судять тих, хто не зрадив!
Далі Ільмі Умеров дав політичну оцінку всім судам, які Росія провела по Криму: «Сьогодні в Криму ті, хто зрадив Україну, судять тих, хто не зрадив! Зрадники судять патріотів!» І ці слова виявилися точною характеристикою майже всіх російських політичних процесів, що відбулися як раніше його, наприклад, над Олегом Сєнцовим та його колегами, так і пізніше, як-то над Наріманом Джелялом і братами Ахтемовими, Владиславом Єсипенком, Іриною Данилович, десятками цивільних журналістів і багатьма іншими патріотами. Закінчив свій виступ Ільмі Умеров рядком із національного гімну кримськотатарського народу «Я поклявся, я дав слово, за народ свій померти…» і заявив фальсифікаторам свого процесу: «До зустрічі в Гаазі!»
Ці слова були вимовлені ним у 2017 році та вже збуваються. Лава підсудних у Гаазі стала реальністю для частини винних у трагедії із малазійським літаком, збитим над Донбасом. Цей суд не закінчено, будуть нові підсудні. Став реальністю також ордер на арешт головного автора війни Росії в Україні президента Росії Володимира Путіна та його дитячого омбудсмена Марії Львової-Бєлової. І на місце на лаві підсудних, як стверджує Ільмі Умеров, чекає ще багатьох, хто анексував Крим і фальсифікував суди над патріотами. Гаага стає для них дедалі ближчою!
Костянтин Подоляк, журналіст
Погляди, висловлені в рубриці «Думка», передають думку самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.