«Золоті зірки» Криму. Що відомо про кримчан, які стали справжніми Героями України

За роки незалежності України найвищою державною нагородою – Герой України з орденом «Золота зірка» – нагороджено понад 700 осіб. Серед сотень прізвищ у нагородних листах – кримчани, відзначені за громадянську позицію та захист України під час російської агресії Росії. Крим.Реалії розповідають про кримчан, які стали Героями України в найскладніші часи історії своєї країни.

За роки незалежності України почесне звання здобуло близько двох десятків кримчан. У перші роки становлення незалежності країни їм шанували кримських передовиків виробництва та вчених. У 2000-х роках Героями України в Криму стали кілька представників та прихильників президента України Віктора Януковича. Багато хто з них згодом перейшов на службу Росії, коли вона анексувала Кримський півострів у 2014 році. Про них Крим.Реалії розповідали тут.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Герої України чи Росії? Долі кримських Героїв України

З 2014 року в історії півострова розпочалася нова сторінка, яка породила й нових Героїв України. Цим званням нагороджено молодих кримчан, які виступили проти російської експансії та агресії в Україні. Але нагороди затьмарені трагічними обставинами – усі володарі отримали їх посмертно.

З початку повномасштабного вторгнення Росії кількість Героїв України зростає. Найвищу нагороду країни отримують багато військовослужбовців – вихідців із Криму, які стали на захист країни. Скільки їх всього, сказати складно – окремого обліку кримських героїв українська влада не веде. Тому Крим.Реалії довелося збирати цю інформацію по крихтах. Історії кримських Героїв України, починаючи з 2014 року, – очима їхніх рідних, друзів та колег розповідаємо у нашому матеріалі.

Політолог Сергій Кемський. «Зміни неможливі без зусиль тисяч людей»

У листопаді 2014 року звання Герой України посмертно був удостоєний кримчанин, український політолог, журналіст, співробітник «Інституту політичних та економічних ризиків та перспектив» Сергій Кемський.

Сергій Кемський

Він народився в Керчі у сім'ї моряка. Провів у цьому місті дитинство та закінчив школу. Вищу освіту вирішив здобувати у Львівському національному університеті імені Івана Франка, для чого посилено навчав українську мову. На останньому курсі університету в Україні розпочалася Помаранчева революція. Кримчанин з однокурсниками їздив до Києва протестувати проти фальсифікації виборів президента. 2005 року Сергій Кемський отримав диплом магістра політології. Потім переїхав до Києва. І невдовзі повернувся до міста Коростень Житомирської області, куди на той час переселилася його родина.

2013 року, коли в Києві розпочався Євромайдан, Сергій Кемський приєднався до протестувальників проти політики президента Віктора Януковича.

Кримчанин заявляв, що у разі перемоги Євромайдану в Україні необхідно впроваджувати механізми прямої демократії, за допомогою яких громадяни будуть максимально залучені до управління країною. «Все це непросто. Але кардинальні зміни у суспільстві ніколи не здійснюються без зусиль тисяч людей, які вирішили жити інакше», – звертався він до Євромайдану.

Але побачити втілення цієї ідеї у своїй країні він не встиг. Сергій Кемський загинув 20 лютого 2014 року, коли разом з іншими активістами намагався прорватися вулицею Інститутською до урядового кварталу у центрі Києва. Неподалік Жовтневого палацу (Міжнародний центр культури та мистецтв Федерації профспілок України – КР) його вразили дві кулі: одна пройшла на виліт, друга – застрягла у правій легені. Від одержаних травм активіст помер. Кримчанину було 33 роки.

«Я знайшла абсолютно все відео та фотографії, бачила, як він іде повз Жовтневий палац. Бачу, як він рухається. О 9:16 він просувається, о 9:28 його вже відтягують за ноги. Він, мабуть, ще живий. Його поклали та підхоплюють під руки. Його ще можна було рятувати, але вони не встигли. Він помер від втрати крові», – розповідала Крим.Реалії мати кримчанина Тамара Гаврилівна.

Сергія Кемського поховано у селищі Великий Яблунець у Житомирській області, звідки родом його батьки. У бібліотеці Коростеня на честь нього відкрито куточок пам'яті.

Керчанин був удостоєний звання Герой України із присвоєнням ордена «Золота Зірка» за «громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних принципів демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності».

У Коростені на фасаді будинку, де мешкав Сергій Кемський, відкрили меморіальну дошку. 2016 року на честь нього перейменували вулицю, а 2019 року – відкрили пам'ятний знак.

На честь Героя України засновано щорічний всеукраїнський конкурс наукових студентських робіт на тему Революції Гідності на здобуття відзнаки його імені. Ім'я та портрет Сергія Кемського розміщено на тимчасових меморіалах Героїв Небесної сотні у Києві та Львові.

Активіст Решат Аметов. «Справедлива нагорода за вчинок»

У 2018 році Героєм України посмертно став кримськотатарський активіст Решат Аметов. Це звання йому було присвоєно за «громадянську мужність, героїзм та самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України під час акцій протесту проти окупації Росією Кримського півострова».

Кримськотатарський активіст Решат Ахметов із дітьми. Архівне фото

У березні 2014 року 39-річний мешканець сімферопольського мікрорайону Мар'їно, батько трьох дітей Решат Аметов вийшов з дому і більше не повернувся. Відеокамери зафіксували його на площі Леніна перед будинком уряду Криму. Він проводив поодинокий пікет проти анексії Криму російськими військами. На відео також зображено і момент, коли кілька представників «самооборони» Криму скручують йому руки активісту і садять його в автомобіль. За два тижні труп Аметова знайшли у полі біля села Земляничне Білогірського району. На тілі чоловіка виявили численні сліди тортур, голова була обв'язана клейкою стрічкою, а поряд лежали кайданки. Причиною смерті, як з'ясували пізніше, стало ножове поранення в область ока. Аметова поховали на Сімферопольському цвинтарі «Абдал».

Нагороду у Києві отримував його брат Рефат Аметов. П'ятий президент України Петро Порошенко, який вручав нагороду, заявив, що Решат Аметов «справжній Герой України, який пішов у військкомат записуватись до лав добровольців, щоб захищати український Крим і нічого важливішого для себе в житті не бачив».

Російська влада Криму досі не знайшла вбивцю кримчанина. Прокуратура АР Крим, яка працює на підконтрольній Києву території України, повідомила про розкриття вбивства Решата Аметова у 2019 році. Викрадення, за даними слідства, здійснили двоє учасників незаконного збройного формування під назвою «Самооборона Криму» під керівництвом колишнього військовослужбовця Росії, який проходив військову службу у 76-й повітряно-десантній дивізії та у 728 окремому батальйоні зв'язку ЗС РФ. Після цього підозрюваний залишив АР Крим, брав участь у бойових діях у складі терористичної організації «ДНР» та у квітні 2014 року вчинив аналогічний злочин, пов'язаний з організацією викрадення трьох офіцерів спецпідрозділу Служби безпеки України «Альфа», стверджують прокурори.

Десантник Андрій Ханін. «Мріяв побачити український прапор над рідним Кримом»

Після початку Росією свого повномасштабного вторгнення в Україну багато кримчан стали на захист України в лавах ЗСУ. Декілька з них – тепер Герої України. 33-річного кримчанина, українського військовослужбовця Андрія Ханіна нагороджено званням Герой України та орденом «Золота зірка» посмертно. Він служив командиром відділення у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді ЗСУ.

За інформацією з відкритих джерел, Андрій Ханін – родом із села Веселівка Сакського району. Навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство». Служив у спецпідрозділі МВС України у Криму. 2014 року не змінив присяги і залишив Крим через російську анексію. Переїхав до Дніпра. У 2021 почав служити у ЗСУ у складі десантно-штурмових військ. Спочатку обіймав посаду командира бойової машини, а згодом став головним сержантом парашутно-десантного взводу. Десантник Збройних сил України загинув 26 лютого 2022 року під час штурму Волновахи на Донеччині.

«У бою за місто-герой Волноваху сержант Андрій Ханін знищив танк російських загарбників та близько 10 солдатів, був тяжко поранений. Командир бойової машини виконував свій обов'язок та допомагав побратимам до останнього вдиху. Шлях боротьби Героя з російським агресором розпочався ще 2014 року в Криму. Найбільше в житті Андрій мріяв знову побачити український прапор, що розвівається, над рідним півостровом. Вічна слава та пам'ять Герою», – повідомляють у Генштабі ЗСУ.

За життя Андрій Ханін хотів повернутися до Криму та обіцяв повернути його під контроль України. Його слова про Крим побратими передають так: «Я дуже хочу повернути Крим, щоб знову чути на його берегах ні з чим незрівнянний шум вільного моря, щоб прогулюватися дворами Ханського палацу з мінаретами та пити неперевершену кримськотатарську каву… Прокляті окупанти відібрали мій будинок і мою батьківщину. Я обов'язково її поверну».

Інформаційно-вказівний знак біля Донецька з боку Авдіївки. Україна, серпень 2018 року

12 березня 2022 року Андрій Ханін посмертно удостоєний звання Герой України за «особисту мужність та героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».

Льотчик Олександр Корпан. «Любив свою Качу, море та небо»

Героєм України посмертно став 27-річний кримчанин Олександр Корпан – український військовий льотчик, командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил України. Найкращий льотчик ударної авіації за підсумками 2021 року.

Саша виконував свою роботу не для нагород. Це для нас військові польоти – щось надзвичайне. А для військових льотчиків кожен виліт – звичайна робота. Сашко дуже любив небо та свій літак. Льотчики не гадають, що літають, щоб їм дали Героя України. Вони роблять свою роботу заради миру. У 2021 році Сашу нагородили як найкращого льотчика ударної авіації і я цим дуже пишаюся. Але сам він дуже просто ставився до цього. Медалі не були для нього пріоритетом», – заявила Крим.Реалії вдова льотчика Юлія Корпан.

Герой України, льотчик Військово-повітряних сил України Олександр Корпан. Фото з архіву Юлії Корпан

Олександр Корпан родом із Севастополя, провів дитинство та юність у селищі Кача на узбережжі Чорного моря. Його рідні згадують, що льотчик «плавав у морі, як акула», любив своє селище, море та небо. У Качі кримчанин закінчив школу та здобув музичну освіту за класом фортепіано. Але у житті грати на цьому інструменті завжди відмовлявся. Не поступився навіть проханню дружини на власному весіллі.

Герой України, льотчик Військово-повітряних сил України Олександр Корпан із дружиною Юлією Корпан. Фото з архіву Юлії Корпан

На варту неба Олександр Корпан став, закінчивши Севастопольське військово-морське училище імені Нахімова та Харківський університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Батько льотчика служив на військовому гелікоптері борттехніком. Він і прищепив синові любов до неба, кажуть у його сім'ї. На момент російської анексії Криму у 2014 році Олександр Корпан був у Харкові та додому вирішив не повертатися.

«Під час російської окупації Криму Сашко навчався у Харкові. Батьки завжди сподівалися, що він вивчиться, повернеться додому і житиме з ними. Але у 2014 році він ухвалив рішення не повертатися до Криму. Він був єдиним військовим льотчиком на своєму курсі, хто не повернувся додому до рідних та не змінив присяги. Для мене це великий показник мужності, сили волі та справедливості мого чоловіка», – розповідає Юлія Корпан. Під час служби у Військово-повітряних силах України кримчанин літав штурмовиком Су-25. Вибрав саме цей літак ще в університеті.

«Саша ще в університеті захопився саме Су-25, надихнувшись розповіддю викладача про цей літак. Говорив, що це штурмова авіація, яка завжди вилітає першою на бойові дії. Так і було у перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну. Я дзвонила йому, питала, як він. Сашко відповідав: «Нормально. Сьогодні багато їх (колони російських військ, що окупували території України у 2022 році – КР), підпалили. Останнє слово я пом'якшила», – згадує Юлія Корпан.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр Корпан виконував бойові вильоти, знищивши понад сотню одиниць бойової техніки супротивника, повідомляє офіційне видання Міноборони України «Армія Інформ».

Загинув льотчик 2 березня 2022 року у місті Старокостянтинів Хмельницької області. «Олександр Корпан здійснив подвиг, відвівши охоплений вогнем літак від аеродрому та ціною власного життя врятував побратимів та багатьох громадянських мешканців Старокостянтинова», – повідомляють офіційні ресурси. Поховано Олександра Корпана у місті Підгайці Тернопільської області поряд з батьком.

Фото Героя України Олександра Корпана на Пагорбі пам'яті про українських воїнів, які загинули під час російсько-української війни у Підгайцях Тернопільської області, 6 грудня 2022 року

10 березня 2022 року льотчику присвоєно звання Герой України з орденом «Золота зірка» за «особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі». У вересні 2022 року на честь нього перейменували вулицю у Кременчуці Полтавської області.

Льотчик Олег Гегечкорі. «Золоту зірку» заслужив за життя»

Посмертно став Героєм України 50-річний полковник Олег Гегечкорі із селища Гвардійське Сімферопольського району. Там почав цікавитися авіацією і в результаті відслужив за штурвалом понад 20 років.

Герой України Олег Гегечкорі – фото із сайту «Платформа пам'яті Меморіал»

Кримчанин закінчив Кременчуцький льотний коледж та служив у 11-й окремій бригаді армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України, командував вертолітною ескадрильєю. Виконував миротворчі завдання у складі українського контингенту місій ООН у Ліберії та Сьєрра-Леоні. Брав участь у АТО та операції Об'єднаних сил на сході України – транспортував на гелікоптері поранених українських військових та доставляв гуманітарну допомогу. Захищав Україну та під час повномасштабного вторгнення Росії. Виконував бойові завдання, зокрема під час спроби Росії захопити аеродром «Гостомель» під Києвом.

Залишки російської військової техніки в міст Бучі під Києвом, 1 березня 2022 року

Загинув Олег Гегечкорі 8 березня 2022 під час бойового вильоту.

«...Олег Гегечкорі одним із перших серед льотчиків авіації Сухопутних військ почав виконувати бойові завдання щодо відображення повномасштабного російського вторгнення на території Київської, Чернігівської областей та міста Києва, здійснив понад десять бойових вильотів. Зокрема, 24 лютого Олег Гегечкорі виконав чотири бойові вильоти для знищення ворожих сил на аеродромі «Гостомель». На початку березня здійснив авіаційну підтримку військ у районі Броварів Київської області. Після завдання удару по противнику група полковника була обстріляна засобами ППО ворога, внаслідок чого було втрачено три вертольоти, зокрема, МІ-8, яким керував Олег Гегечкорі. Його вертоліт упав на околиці села Бервіця на кордоні Київської та Чернігівської областей. Екіпаж загинув», – повідомили в Офісі президента України.

Олега Гегечкорі поховали у Кремечузі Полтавської області. На його честь названо вулицю в цьому місті. 14 березня 2022 року кримчанина було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня, а 8 травня 2022 року – званням Герой України.

«Тільки б не посмертно…» – крутилось у голові, поки намагалася відкрити указ Президента про нагородження полковника Олега Гегечкорі. «Золоту зірку» він заслужив за життя, як ніхто інший… Ми востаннє спілкувалися два роки тому у невеликій кав'ярні… Розмовляли про рідний Крим, батька-військовослужбовця, про те, як колись категорично не хотів іти в армію, про кохану дружині, сина Едуарда, який впевнено вирішив йти стопами батька... Офіцер ділився фронтовими буднями вертолітників і написаними кров'ю інструкціями... Здавалося, енергії та завзяття у нього вистачить на десяти... Лише наприкінці розмови Олег Іровичович чесно зізнався: «Втомився... Але ще повоюю …», – пише про нього журналіст «Армія.Інформ» Анастасія Олехнович.

У льотчика залишилися дружина, дочка та син Едуард Гегечкорі – бойовий льотчик, нагороджений орденом Данила Галицького. Він заявив журналістам, що найбільшою мрією Олега Гегечкорі було відвідати могилу батька у Криму (він також служив в авіації). Син Героя України вірить, що півострів буде деокуповано, і він зможе виконати волю батька.

Святослав Олексапольський. «Кожен може зрозуміти, як бути героєм сьогодні»

Звання Герой України посмертно надано 32-річному Святославу Алексапольському з кримського міста Саки. Він народився у родині кримських греків. Захоплювався пригодницькими та історичними книгами. Натхненний історіями про діда полковника і прадіда, що пройшов Радянсько-фінську (1939-1940 років – КР) та Другу світову війну, і сам мріяв стати воїном, кажуть у його родині. З юності цікавився історією, бойовими мистецтвами та англійською мовою.

Святослав Алексапольський був футбольним фанатом сімферопольської команди «Таврія», одним із лідерів серед місцевих ультрас. «Про Святослава я вперше почула десь у 2010 році. Він тоді служив і ось-ось мав повернутися з Нових Петрівців під Києвом. Потім чула, що він уже вдома у Сімферополі, уклав контракт, служить і навіть іноді присутній на стадіоні. Був такий ажіотаж на нашому п'ятому секторі: «Свят повернувся!». На футболі часто чула його ім'я: Свят, Свят, Свят. У нас цей вислів потім став постійним жартом. Часто чула від його друзів, що коли комусь була потрібна допомога, будь-коли на Свята можна було розраховувати», – розповіла Крим.Реалії дружина Алексапольського Анна.

Герой України Святослав Алексапольський (у першому ряду посередині) у Херсоні з фанатами кримського футбольного клубу «Таврія». Фото з архіву родини Святослава Алексапольського

За її словами, кримчан любив спорт та бойові мистецтва. Займався боксом, греко-римською боротьбою, карате, кік-боксингом, тайським боксом, панкратіоном (стародавній олімпійський вид єдиноборств – КР), бразильським джиу-джитсу. Також він грав у футбол та шахи. Мріяв про поєдинок із українським гросмейстером, чемпіоном Європи Василем Іванчуком.

Взимку 2013-2014 років Святослав Алексапольський та інші ультрас брали участь у Сімферополі в акціях протесту на підтримку Євромайдану. Після російської анексії Криму він виїхав із Криму до Львова.
У 2015 році вступив до лав українського батальйону «Азов». Коли «Азов» відвели з бойових позицій, влаштувався працювати до львівської кузні. Також із цивільним корпусом «Азов» долучався до громадського руху на захист тварин. Потім переїхав до Києва, уклав контракт та служив у ЗСУ десантником у зоні бойових дій на Донбасі.

Кримчанин продовжував відточувати військові навички, оскільки попереджав, що Росія може розпочати велику війну з Україною.

«Святослав володів різними секретами виживання, багато знав про ножі, як про зброю, і вмів із нею поводитися. Коли я радилася з ним, що подарувати друзям, він завжди відповів: ніж. Мені він теж обіцяв знайти рожевий ніж і відправити на ножовий бій. Свят розумів і попереджав про велику війну з Росією, готувався до неї і говорив, що кожен повинен мати своє власне військове спорядження та зброю», – каже його дружина.

Кримчанин «любив осмислювати шлях людини та воїна в житті, аналізував роль героя в суспільстві, вважав, що кожен може зазирнути в себе та зрозуміти, як бути героєм сьогодні», розповідають його рідні.

Герой України Святослав Алексапольський із дружиною Анною, фото з архіву родини Святослава Алексапольського

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну Святослав Алексапольський захищав Київ, звільняв від російських військ Ірпінь, Бучу та Ворзель у Київській області. Потім подався на південний фронт. Загинув, за офіційними даними, 29 серпня 2022 року в районі сіл Новогригорівка та Любомирівка Миколаївської області під час операції зі звільнення Херсонської області.

«Його бойовий шлях має багато героїчних фактів, про які сухо написано в особистій справі. Якими словами командир мав описати те, як Святослав у складі розвідувальної групи в районі Верхнє Торецьке Донецької області зайшов у «сіру зону» на кілометр, розмінував кілька МОН-50 (протипіхотна уламкова міна спрямованої поразки – КР) та прикривав переміщення наших підрозділів. Цей вчинок допоміг нашим військам просунутися за лінію розмежування та закріпитись у «сірій зоні». А скільки врятованих побратимів Святослав виніс під обстрілами з поля бою...», – написав про нього голова Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.

Побратими Святослава Алексапольського кажуть, що його земний шлях «зупинив заборонений ворожий касетний снаряд» у момент надання допомоги пораненому бійцю під час штурмових дій. Перед цим кримчанин у снайперській парі знищив п'ятьох людей з піхоти противника.

Він мріяв побачити український прапор Криму. Звання Герой України Святослав отримав 8 липня нинішнього року.

Фото Героя України Святослава Алексапольського перед загибеллю на фронті у Миколаївській області, 29 серпня 2022 року, фото з архіву родини Святослава Алексапольського

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN