Гордон про Поклонську: «Вона сумує за Україною та кається у зраді»

Тригодинне інтерв'ю колишньої російської прокурорки Криму Наталії Поклонської Дмитру Гордону розкриває «анатомію зради» ‒ так вважає сам автор. Його критики вказують, що бесіда з нинішньою депутаткою російської Держдуми з Криму ‒ це «акт пропаганди «русского міра». У професійному товаристві звертають увагу на комплементарний стиль ведення бесіди Гордоном, який не став винятком і цього разу. Зі свого боку у Прокуратурі АРК обіцяють використовувати це інтерв'ю у кримінальному провадженні проти Поклонської.

Про післясмак онлайн-зустрічі з Наталією Поклонською Крим.Реалії поговорили з автором інтерв'ю, журналістом Дмитром Гордоном.

‒ Ви вже говорили, що Наталія Поклонська сама вийшла з вами на зв'язок. Розкажіть докладніше: хто конкретно зв'язався з вами від її особи та як швидко ви дали згоду на розмову?

‒ У мене було інтерв'ю з Олександром Невзоровим (російський журналіст і публіцист ‒ КР), в якому ми обговорювали Наталію Поклонську. Після цього вона написала у себе в Instagram, а мені переслали мої підписники її слова про те, що, мовляв, «двоє чоловіків обговорювали жінку, а слабо у мене взяти інтерв'ю, щоб я сама сказала, що я думаю?»

Для мене ніколи не слабо взяти інтерв'ю у будь-якої людини, але є умова ‒ особистість має бути цікавою мені. Наталя Поклонська цікава, безумовно, тому що вона є безпосереднім учасником так званої «російської весни», коли відбулася анексія Криму та російська агресія пішла далі на Донбас. Є основні учасники цих подій, чиї розповіді та свідчення є важливими для України, щоб усвідомити, що сталося з нами навесні 2014 року.

Я відразу звернувся до Наталії Поклонської через Instagram, написав їй, що готовий на інтерв'ю. Вона зателефонувала моєму товаришеві, і так, через декілька рук, я передав їй свій особистий телефон. Наталія Поклонська набрала мене і сказала, що готова на інтерв'ю за умови, що не буде зроблено жодних купюр і це інтерв'ю буде повністю показане. Я гарантував показ без купюр, я тримаю своє слово ‒ інтерв'ю було показане повністю.

‒ Раніше ви розповідали, що самі гості іноді просять прибрати якісь частини бесіди. Чи були такі прохання від Поклонської?

‒ Таких прохань не було, вона нічого не просила мене прибрати. Ніякого тиску з її боку не було, вона поводилася абсолютно коректно.

‒ Що нового ви дізналися для себе з цієї бесіди про події «кримської весни»?

‒ Для мене Наталія Поклонська ‒ це символ зрадництва, зради, яке у 2014 році стало потужним, масованим. Я не очікував, що така кількість чиновників найвищого рангу, аж до командувача флотом, зрадять Україну. Ніколи не міг уявити собі, що в Україні існує така потужна російська п'ята колона. Мені було цікаво, по-перше, як проходила анексія Криму, і друге ‒ як ця миловидна, тендітна дівчина, яка працювала в Києві, у Генеральній прокуратурі, опинилася в Криму та як стала так званою прокуроркою Криму? Я отримав відповідь: виявляється, призначення робив кадровий офіцер Головного розвідувального управління Росії Олег Белавенцев. Там багато відповідей на найважливіші запитання і багато роботи для наших спеціальних органів, тому що там анатомія зради й анатомія анексії Криму.

Гордон: Інтерв'ю з Поклонською – це анатомія анексії та зради (відео)

‒ Однією з причин, через яку ви провели інтерв'ю з Поклонською, ви називаєте допомогу українським правоохоронцям. Така мотивація виникла у вас ще до інтерв'ю з Поклонською чи вже після нього ‒ під тиском критики?

‒ Моя мотивація ‒ написати сучасний живий підручник історії та протиставити його брехливим підручникам історії, за якими навчаються наші діти. Наталія Поклонська ‒ найцінніший і найважливіший свідок, очевидець анексії Криму.

А що стосується критики, журналіст вільний брати інтерв'ю у кого хоче і коли хоче. Мені не указ ніхто, окрім мене самого та моєї совісті. CNN брали інтерв'ю в Усами бен Ладена ‒ це нормально. Ангела Меркель та Еммануель Макрон сідають за стіл переговорів з Путіним, подають йому руки та ввічливо посміхаються один одному ‒ це інтереси їхніх країн.

‒ Частина критики звучала не стільки через саме інтерв'ю, скільки через те, що за три години Поклонська висловлювала безліч пропагандистських штампів. До речі, у своєму Іnstagram вона вже написала, що задоволена тим, що, за її словами, правда нарешті прозвучала. Саме те, як вона говорила про Майдан, про нібито переворот в Україні, збентежило українську аудиторію. В одному з інтерв'ю ви говорили, що Петро Порошенко боїться йти до вас на інтерв'ю, оскільки розуміє, що для нього це буде важка розмова. Чому Порошенку ви готові ставити гострі питання, а з Поклонською розмова вийшла м'якою?

‒ Якщо ви дивилися інтерв'ю всі три години, ви мали помітити, що запитання хоч і ставилися з посмішкою на обличчі, але були жорсткими. Запитання були спрямовані на те, щоб докопатися до правди. У кожного свій стиль. Журналіст, який хоче дізнатися істину, відшукати правду, йде до цієї мети різними шляхами. Якби я почав розмову зі слів: «Ну що, суко, зраднице, зараз ти мені все розкажеш», на цьому розмова була б закінченою, я б не дізнався нічого. У мене є свої методи, і після одного запитання Поклонська сказала, по-моєму, було так: «Я як на допиті».

‒ Так, вона похвалила вас і сказала, що вам можна у прокуратурі працювати.

‒ Тому ті, хто критикує так, ‒ це заздрісні мухи, і мені навіть ліньки з ними полемізувати. Ідіть працюйте самі. А в чому мене можна звинуватити? Що я зробив інтерв'ю з Поклонською ‒ це безпідставні звинувачення. Що я не тиснув на неї, не бив і не плюнув в екран ‒ це теж дурість. У мене є мета ‒ докопатися до істини і зафіксувати те, що сталося з нашою країною у 2014 році.

Я роблю інтерв'ю з різними людьми і не приховую, що Україна пережила зраду вищих державних чиновників, Поклонська тут не в перших лавах. У перших лавах ті, хто керував Україною, серед яких було чимало агентів КДБ, ГРУ Російської Федерації та ФСБ. І ці люди залишаються у вищих шарах атмосфери і сьогодні, вони й підіймають крик. У момент перебудови архіви КДБ палили ті, хто не хотів, щоб їхні прізвища залишилися у цих архівах.

Я спокійно ставлюся до критики, критикуйте мене, але подивіться інтерв'ю і зробіть правильні висновки.

Дмитро Гордон

‒ За три години інтерв'ю ви також по-різному характеризували ситуацію в Криму: «Росія приєднала, окупувала, анексувала». Такі формулювання звучали, щоб досягти прихильності Поклонської? І як звучить формулювання, яким ви користуєтеся щодня?

‒ Там один раз проскочило «приєднала», я мав на увазі «злочинно приєднала». Крим ‒ анексована територія, Крим вкрадений в України при потуранні української влади, в середовищі якої було чимало російської агентури. Це ретельно спланована спецоперація, в результаті якої Крим був нахабним, звірячим чином забраний в України Росією. Тут все однозначно.

‒ Як ви думаєте, це інтерв'ю показали б без монтажу в ефірі, наприклад, телеканалу «Россия 24»?

‒ Ні, ви що? Ні, звичайно. «Россия 24» ‒ це пропагандистський політичний канал, а мій YouTube-канал ‒ це територія свободи, де можна говорити, полемізувати.

‒ Поклонська сказала вам, що веде розмову з Сімферополя. Якби не нинішня пандемія, не карантин, якби вона запросила вас приїхати до Криму або в сусідню Росію, ви б поїхали?

‒ Ми обговорювали з нею це питання, вона запрошувала до Москви. Я сказав, що до Москви їхати не можу і що з січня 2014 року не був у Росії. Не уявляю, як я можу з'явитися там або в окупованому Криму, поки не буде відновлена історична справедливість, поки Росія не віддасть те, що вкрала.

‒ Ви дали анонс, в якому сказали, що інтерв'ю з Поклонською ‒ це ще квіточки, глядача чекає щось іще... Чи можете підняти завісу? Оскільки вже є здогадки ‒ це інтерв'ю з Аксеновим (російським главою Криму Сергієм Аксеновим ‒ КР)?

‒ Я повторю ‒ беру інтерв'ю у тих, хто мені цікавий. Були фотожаби як Гіві, Моторола, Захарченко дають інтерв'ю Гордону. Мені вони не цікаві, вони мені зрозумілі. Не цікаві для мене й досі живі Плотницький та Пушилін ‒ це абсолютно прогнозовані персонажі, які навіть для історії не цікаві. Аксенов теж абсолютно зрозуміла фігура. Константинова (Володимир Константинов, спікер російського парламенту Криму ‒ КР) я добре знаю, він мені винний кілька мільйонів доларів. Це аферисти, як казав Паніковський, «жалюгідні, нікчемні особистості». Але інтерв'ю з низкою людей, яких я представлю скоро, ‒ це будуть бомби, які розірвуть український та російський інформаційний простір. І це буде дуже скоро.

Сергій Аксенов і Наталя Поклонська, 2016 рік

‒ В інтерв'ю Наталія Поклонська сказала, що вона не проти стати послом Росії в Україні. Як вам така ідея?

‒ Це неможливо. Поклонська перебуває в розшуку в Україні, щодо неї порушені кримінальні справи за зраду, Україна ніколи не видасть агреман на те, щоб їй бути послом. Та й Росія не піде на це.

Після інтерв'ю я зрозумів суть цієї історії з Наталією Поклонською: вона випадково опинилася в місці, де ухвалювалися рішення, вона сподобалася росіянам, вони з неї зробили символ анексії, а потім, використавши, кинули. А зараз в її словах ви напевно прочитали тугу, тугу за кращим часом, який вона провела в Україні. Я думаю, вона все зрозуміла про Росію: що це країна несвободи, недемократії, де править путінська диктатура. Думаю, вона сумує за часами, коли вона була нормальною людиною в демократичній Україні, вона сумує за Києвом і за свободами, які у нас є. Здається, вона заблукала, заплуталася і кається, що стала зрадником своєї країни.