З Оборонного до стародавнього Камара Ісару – з рюкзаком Кримом (фотогалерея)

На лісовій дорозі поблизу Аю-Кая. Звідси починається шлях на вершину

Автобусна зупинка в селі Оборонне. Від автостанції на 5-му кілометрі Балаклавського шосе автобусом сюди можна доїхати за 20 хвилин

Єдина асфальтована вулиця в Оборонному. Веде вона до колишнього військового «Об'єкту №100», який місцеві на жаргоні називають комплексом «Сотка»

Джерело Іоанна Предтечі. За легендою воно з'явилося кілька сотень років тому в День Усікновення голови Іоанна Хрестителя

Дерев'яна православна церква Усікновення голови Іоанна Предтечі. У 1848 році над джерелом побудували церкву в честь цього святого. Після встановлення в Криму радянської влади церква використовувалася як загін для худоби, поступово руйнувалася, а під час Другої світової війни в храм потрапив снаряд. Невеликий дерев'яний храм звели до анексії Криму, в обителі поруч із ним постійно живуть кілька черниць

Дороговкази Великої севастопольської стежки. Її маршрути оперізують місто, проходячи раніше відомими туристичними стежками

Краєвид на Торопове озеро. З цього ракурсу його можна побачити зі схилу гори Аю-Кая. Озеро штучне, а місцевість навколо в Севастополі називають Тороповою дачею – на честь першого власника. Торопов Мойсей Сергійович – учасник оборони Севастополя 1854-1855 років. Після Кримської війни отримав звання генерал-майора і жив у Севастополі

Наполовину «з'їдена» видобутком гора Гасфорта і штучний ставок біля її підніжжя. Цей викопний кораловий риф почали розробляти наприкінці 1970-х і «спиляли» гірничими роботами майже наполовину. Видобуток вапняку припинили після протестів екологічних активістів

Гора Мішень (Чирка-Баїр). В її надрах радянські стратеги холодної війни придумали побудувати запасний командний пункт Чорноморського флоту – «Об'єкт №221». Спорудження будувалося чотириповерхове, з двома підземники коридорами, замаскованими на виході двоповерховими будинками, що імітують житлові. Входи в коридори закривалися масивними протиатомними дверима. Будівництво тривало 15 років і було закинуте в 1992 році

Краєвид із вершини Аю-Кая на село Оборонне (Камари). Стратегічно воно розташоване дуже зручно: наприклад, під час Кримської війни в ньому квартирували французькі кавалеристи. А на горі стояло середньовічне замкове укріплення – ісар

Отруйна рослина ясенець – купина неопалима дорогою на вершину

Пам'ятний знак на вершині Аю-Кая. У роки Другої світової тут розміщувався спостережний пункт Приморської армії. Село Камари і гора Аю-Кая входили в 1-й сектор Севастопольського оборонного району. Тут побудували гарматні і кулеметні ДОТи і ДЗОТи, що прикривали Балаклаву і Севастополь. Обрана позиція і вибудувана оборона були настільки вдалими і правильними, що цей «укріпрайон» протримався аж до червня 1942 і впав разом із Севастополем

Схили гори зриті окопами і траншеями, в цих місцях багато років працювали пошукові загони, розшукуючи непохованих воїнів. Біля пам'ятного знака на вершині хтось склав іржаві металеві коробки, швидше за все, від гранат

Неподалік – стародавні руїни. Це Камара Ісар, який входив до складу середньовічного феодального князівства Феодоро, столиця якого знаходилася на Мангупі. За версіями істориків, замок Камара був побудований у V столітті і проіснував аж до XIV століття. Під управлінням тутешнього феодала перебували три селища: Чембало, Кади-Кей (нинішня Кадиковка в Балаклаві – КР) і, власне, селище Камара

Лісова дорога неподалік вершини. Нею можна вийти до гори Спілія

Краєвид із гори Спілія на генуезьку фортецю в Балаклаві. Далі – висоти Кая-Баш. До Балаклави з гори Спілія дорога займе приблизно пів години ходьби