«Фортеця для нападу»: навіщо Росії потужна ППО в Криму?

У Криму розмістили дивізіон зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцир-С», повідомили російські інформаційні агентства з посиланням на прес-службу Міністерства оборони Росії. Там уточнили, що нові засоби протиповітряної оборони надійшли на озброєння підрозділів Південного військового округу ще в жовтні 2018 року.

Комплекс «Панцир-С» оснащений автоматичними гарматами та керованими ракетами з радіокомандним наведенням, з інфрачервоним та радіолокаційним стеженням. Він призначений для захисту невеликих об'єктів від повітряного нападу ‒ як літаків, так і безпілотників. До того ж, є «Панцир-С», здатний вражати легкоброньовані наземні цілі та живу силу. Раніше повідомлялося, що в Джанкої 29 листопада на бойове чергування заступив четвертий дивізіон іншого зенітно-ракетного комплексу ‒ З-400 «Тріумф».

Військовий експерт, головний редактор журналу Ukrainian Defense Review Антон Михненко зазначає, що російські військові не змогли поставити на озброєння нові протиповітряні ракети.

‒ Росіяни, як завжди, хваляться, вони великі любителі продемонструвати військову міць і розповісти, що їхнє озброєння не має аналогів у світі. Комплекс С-400 ‒ досить сучасний, але це продовження комплексу С-300. «Тріумф» розробляли для використання широкого спектра ракет ‒ в першу чергу, новітніх, які мали стріляти вище ніж 30 кілометрів і на дальність більше ніж 600 кілометрів. Але у росіян це не вийшло, й у 2018 році вони взяли на озброєння С-400 зі старими ракетами з С-300. Трохи оновили електроніку всередині, наділили дещо більшою маневровістю, можливостями ураження цілі, трохи збільшили швидкість, але тим не менш, це та сама стара радянська.

Антон Михненко припускає, що на базі Криму Росія створює фортецю ‒ можливо, не стільки для оборони, скільки для нападу.

‒ У Криму є вже чотири дивізіони ППО: в Євпаторії, Феодосії, Севастополі та ось зараз ‒ в Джанкої. Вони створили суцільне радіолокаційне поле, що перекривається ракетами С-300 і С-400. Інше питання ‒ на кого це розраховано. Україна не збирається нападати на Крим, так само як і країни НАТО. Я вважаю, що Російська Федерація планує з цієї фортеці проводити певні операції. Розташована там авіація та кораблі Чорноморського флоту зможуть вражати об'єкти набагато далі Криму. Вони прикриватимуться системою ППО. Крим використовують для проведення військової операції в Сирії ‒ це основне місце, звідки забезпечують російські кораблі. Захищати цю базу ‒ головне завдання Збройних сил. Окрім того, так обмежуються можливості тактичної авіації України, Румунії, Болгарії та Туреччини. Це теж загроза.

Антон Михненко робить висновок, що Україні в такій ситуації варто самостійно вибудовувати захист повітряного простору та проводити модернізацію власних комплексів ППО.

В ефірі радіо «Спутник в Крыму» російський військовий експерт з центру стратегічної кон'юнктури Олег Пономаренко розповів, навіщо потрібно так багато систем ППО на півострові:

«Незважаючи на велику дальність дії комплексів, у будь-якому випадку Крим – це неоднорідний ландшафт: десь він закритий горами, десь з моря можна підійти з різних сторін. Тому тут одним комплексом обійтися в будь-якому разі не можна. Потрібно розгортати такі системи в декількох місцях, прикрити з різних напрямків, створити хорошу видимість радіолокаційним засобам, тому що не можна покладатися тільки на авіацію. Потрібно, щоб системи постійно моніторили повітряний простір і були готові в одну секунду відповісти на появу якоїсь повітряної цілі. Це все з урахуванням специфіки Криму, наявної конфліктності, теоретичної можливості застосування щодо нього не тільки класичних авіаційних засобів, але й тактичних ракет, які можуть бути запущені з території України».

Український військовий оглядач, головний редактор газети «Військово-промисловий кур'єр» і журналу «Повітряно-космічна оборона» Михайло Ходаренок пояснює, що російські «Панцир-С» і «Тріумфи» доповнюють можливості один одного.

‒ Зенітні ракетно-гарматні комплекси «Панцир-С» в основному приставляють до комплексів ППО С-400 і С-300 як засоби прикриття. Системи дальньої дії на невеликих дистанціях не такі ефективні, як хотілося б. На відстанях до 10-15 кілометрів «Панцир-С» прикриває стартові позиції «Тріумфу». Взагалі, в Криму зараз не дуже багато подібних озброєнь, у порівнянні з радянськими часами. Тоді в Криму дислокувалися дві зенітно-ракетні бригади в Євпаторії та Севастополі, плюс зенітно-ракетний полк у Феодосії та радіотехнічна бригада й авіаційний полк у Бельбеку. Сьогодні російське угруповання набагато менше, але можливостей у комплексів більше.

Михайло Ходаренок не вважає, що Росія заточує свою ППО в Криму винятково проти України ‒ на думку військового оглядача, російські військові розглядають різні варіанти розвитку подій.

Президент українського Центру європейських та трансатлантичних студій Олексій Коломієць робить висновок, що мілітаризація Криму цілком очікувана.

‒ Йдеться не тільки про Азовське та Чорне моря ‒ вони встановлюють контроль над усім Чорноморським регіоном і прилеглими регіонами. Це абсолютно природна проекція силової політики, характерна для часів, коли історія обертається назад. Нічого дивного чи несподіваного тут немає. Єдине питання ‒ наскільки потужною буде це угруповання та силові дії Кремля.

Щодо України, тут ситуація критична. Контроль над Азовом був автоматично втрачений після втрати Криму в перших числах березня 2014 року. Південний фланг фактично впав, і це дає ще більший поштовх для розв'язування агресивних дій Росії. НАТО паралізоване ‒ в першу чергу, з огляду на поведінку Берліна. Тому в такій ситуації покладатися можна тільки на США.

(Текст підготував Владислав Ленцев)