Феодосія – «Богом дана»: візитні картки міста (фотогалерея)
Станція «Айвазовська» справляє перше враження на туриста – поїзди, які прибувають сюди, йдуть уздовж моря і набережної
Іван Айвазовський – художник-мариніст з Феодосії. За своє довге життя – а прожив Айвазовський 82 роки – художник написав близько шести тисяч полотен. Він народився і помер в Феодосії, і подарував місту не тільки картинну галерею, але також водопровід, і залізницю. Його ім'ям названі вулиця, провулок і міський фонтан.
На фото: пам'ятник Айвазовському, встановлений біля його будинку
Феодосійська картинна галерея імені Айвазовського. Сьогодні музей займає вже не тільки будинок художника за адресою вул. Галерейна, 2, а й особняк його сестри Катерини на вулиці Галерейна, 4. Тут знаходиться друга частина музейного комплексу, в якій представлені роботи самого художника, а також Максиміліана Волошина, Костянтина Богаєвського і онука Айвазовського Михайла Латрі.
Взимку минулого року російська влада вирішила провести «реставрацію» картинної галереї, тому в цей момент вона закрита. У липні нинішнього року картини художника-мариніста перевезли з Феодосії в Музей героїчної оборони та звільнення Севастополя, де їх експонуватимуть до листопада 2021 року
Феодосійський вокзал.
До будівництва залізниці у Феодосії художник також доклав руку. Айвазовський бачив потенціал у розвитку феодосійського порту та активно лобіював питання будівництва залізниці до нього в кабінетах тодішньої влади. Це йому вдалося і в 1892 році відкрили Джанкойсько-Феодосійську лінію залізниці
Фонтан Айвазовського в центральній частині міста. Його створенням і проєктуванням займався сам художник. Феодосія постійно відчувала нестачу води. У сухе літо 1887 року воду в місто доставляли в бочках пароплавами з Севастополя. Тоді Айвазовський вирішив безоплатно передати місту Субашські джерела, які перебували на території його маєтку біля міста Старий Крим. Закладка фонтану відбулася 12 вересня 1887 року. Будівництво водопроводу велося навесні – влітку 1888 року. Офіційне відкриття фонтану відбулося 1 жовтня 1888 року. Прокладеним водопроводом довжиною 25 км з чавунних труб Феодосія стала щодоби одержувати 50 тисяч відер чистої питної води
Фонтан «Доброму Генію». Його вперше встановили в 1890 році в знак подяки художнику Івану Айвазовському за допомогу рідному місту. Однак в роки Другої світової війни фонтан безслідно пропав. Відновили його вже в роки української незалежності. Композицію фонтану вінчає аркада з іменами Айвазовського і його учнів: Фесслера, Латрі, Ганзена і Лагоріо
Могила Івана Айвазовського. Вона розташовується в південній частині міста Феодосія – там, де до вулиці Вірменської примикає провулок Айвазовського
Генуезька фортеця. Вона розташовується на Карантинному пагорбі – найстарішій житловій території Феодосії, освоєння якої, по суті, почалося з моменту спорудження фортеці. Її зовнішня лінія оборони мала не одну, а цілих дві лінії зміцнення: цитадель і зовнішню частину. Це фактично зробило фортеця в Кафі однією з найпотужніших в Європі. Цитадель зводили на схилах Карантинного пагорба в 1340-1343 роках і добудовували ще протягом десяти років. До наших днів збереглася лише південна частина західної стіни цитаделі з двома баштами, а також пілони головних воріт
Церква Іверської ікони Божої Матері (в центрі) і ще два середньовічних грецьких храми. З приходом турків в Кафу, у 1475 році, храм Іоанна Предтечі перейменували в Карантинну церкву. Тільки в 1875 році храм знову освятили. Тоді ж він отримав ім'я в пам'ять Іверської ікони Божої Матері. Перше після тривалого забуття богослужіння в церкві відбулося в 1996 році. Святиня є однією з найстаріших церков, що збереглися на території Криму
Храм Іоанна Богослова (зліва) – вірменська церква, імовірно побудована в XIV столітті
Докова вежа – історична пам'ятка XIV століття – знаходиться на території рибгоспу «Хвиля революції». Вежа захищала східну частину міста і причал, служила морськими воротами міста
Караїмський цвинтар – єдиний нехристиянський некрополь, вцілілий в Феодосії. Двічі пограбований (перший раз – в кінці XVIII століття і другий раз – у другій половині ХХ століття), зараз він знаходиться в жалюгідному стані.
Караїми – один з корінних народів етносу півострова. У Криму їх залишилося не так багато. Згідно з інформацією з перепису населення України за 2001 рік, караїмами себе визнали 1196 осіб, і тільки 72 з них назвали караїмську мову рідною.
Президент України Володимир Зеленський 21 липня 2021 року підписав ініційований ним закон «Про корінні народи України», який Верховна Рада ухвалила ще 1 липня 2021 року. Документ визначає, що корінними народами України є кримські татари, караїми, кримчаки, що сформувалися на Кримському півострові
На кладовищі налічується близько 120 пам'ятників, найстаріший з яких датується 1805 роком. Кладовище є одним з найважливіших джерел історії караїмів у Феодосії. Крім загальноприйнятих форм надгробків, тут є пам'ятники, властиві тільки цьому місцю. Всього ж на кладовищі можна побачити 16 типів пам'ятників. Майже всі написи зроблені староєврейською мовою. Тільки на найновіших могилах, що відносяться до ХХ століття, є дублюючі написи російською мовою
Церква Святої Катерини знаходиться між залізничною станцією «Айвазовська» і міським автовокзалом. Храм почали будувати 21 квітня 1892 року – в день народження Катерини II. Верх будівлі прикрашений декоративними елементами – кокошниками – різних розмірів
Феодосійський морський порт