«Донбас ніколи не був україномовним», «На сході завжди схилялися перед радянською владою», «Луганщина і Донеччина живуть російською ідеологією»… Які ще стереотипні фрази ви чули про східний регіон України? Це бачення Донбасу нав’язували роками, і не лише іншим областям, але й самому регіонові. В луганських і донецьких школах не всім розповідали, що в цих регіонах за незалежність України боролися ОУН, армія УНР і місцеві партизанські загони, що виступили проти радянської системи. Що тут були бунти проти колективізації, а десятки донбаських господарів позбавили майна як «куркулів». Радіо Донбас.Реалії зібрало 12 матеріалів цього року, які знищують стереотипи.
Факт 1. На Донеччині страйкували проти радянської влади
На Донбасі існувало антирадянське підпілля. Наприклад, одного разу на секретному засіданні Донецького обкому партії розглядали заходи обласного КДБ для «припинення антирадянської діяльності». 1957 року у Хрестівці (нині окупована, в 1956–2016 роках називалася Кіровське, бойовики досі використовують колишню назву) на комсомольському будівництві загинув шахтар, і його немитого і в спецівці поховали в труні, що була замала. Гроші на поховання адміністрація шахти пропила, і в місті відбулося повстання гідності робітників; щоб придушити цей страйк, до міста стягнули війська.
Читайте більше: Антирадянське підпілля на Донбасі було вражаючим – історик
Факт 2. Батьківщина шістдесятників, дисидентів і творців УНСО
«Любіть Україну, як сонце любіть…». Вірш про любов до України написав Володимир Сосюра, який народився в Дебальцевому. Після війни Сосюру за цей твір назвали «націоналістом» і «продажним бандерівцем».
Співзасновник Української Гельсінської групи, автор вірша «Безсмертя нації – у слові» – Микола Руденко – родом із Луганщини.
Дисидент Анатолій Лупиніс дитячі роки провів на Донеччині. Саме він був ініціатором заснування «Меморіалу» та Української міжпартійної асамблеї (УМА), яка з часом перетворилася на Українську національну асамблею (УНА) і Українську народну самооборону (УНСО) (пізніше з них постала низка сучасних організацій, що користуються назвами УНА, УНСО чи УНА-УНСО – КР).
Василь Стус, який більшість свого життя прожив у Донецьку, відмовився від громадянства СРСР, бо не хотів «бути рабом».
Сучасний «синьо-жовтий Донбас» знайшов своє місце і в поезії. Саме зі східного регіону – Сергій Жадан, Олексій Чупа і Любов Якимчук.
Читайте більше: «Поети Донбасу: «бандерівці», заборонені, творці УНСО»
Національне вбрання Донеччини. Єнакієве, 1924 рік
Факт 3. Не носили російські сарафани і кокошники
На окупованій частині Донбасу нині намагаються нав’язати думку, нібито регіон є російським – навіть через історію народного вбрання. Мовляв, на Луганщині і Донеччині вдягали кокошники і сарафани. Ні: головними уборами на Донбасі були очіпки, віночки й різні варіанти в’язання хусток; традиційним одягом була, звичайно, вишиванка, хоча і зі своїм унікальним орнаментом. Вона зафіксована на фото початку століття і навіть у радянському кіно 1930-х.
Читайте більше: Український віночок проти російського кокошника. Який справжній національний костюм Донбасу?
Факт 4. Багатійка Алчевська, яка вчила українській мові жінок, попри заборону царя
Жінка має в домі господарювати, а освіта їй не потрібна – такий стереотип існував дуже довго, і Христина Алчевська стала однією з перших, хто кинув виклик цій системі в Російській імперії. 1862 року вона заснувала в Харкові першу безкоштовну недільну жіночу школу, якої не було до цього часу в імперії. Тут вивчали правознавство, фізику, хімію, географію, історію України, письмо, математику, а також відвідували театри. За своє життя Христина Алчевська виховала понад 17 тисяч жінок Східної України.
Родина Алчевських: у центрі – Олексій Алчевський (1835–1901), Христина Алчевська (1841–1920); зліва направо – Іван (сидить), Ганна, Григорій, Дмитро, Микола; на колінах – наймолодша дочка Христя. Фото 1880-х років
Читайте більше: «Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії»
Факт 5. Армія УНР звільнила Донбас від російсько-більшовицького війська
Сто років тому Донбас один із перших прийняв удар більшовиків. Окупація території УНР велася разом із шаленою агітацією серед робітничого середовища, яке з часом приєдналося до більшовицьких загонів. Проте були окремі формування, які вели партизанську війну і допомогли армії УНР визволити Донбас. Війська УНР, на відміну від більшовицької влади, не намагалися захопити більший «шматок» території. Вони боролася за ті землі, на яких етнографічно жили українці, а саме – Катеринославську і Харківську губернії.
Вступ 1-го Запорізького пішого полку імені гетьмана Дорошенка до Бахмута, квітень 1918 року
Читайте більше: Досвід перемоги: як армія УНР звільняла Донбас від російсько-більшовицького війська
Факт 6. Режисер Биков, який співав українські пісні
Леонід Биков народився і виріс у Краматорську. Легендарний Маестро, халамидник Максим Перепелиця, романтик Альошка, мотивований Зайчик і сміливий Сват – його герої співають українські пісні, розповідають про українські традиції і рідну землю.
Маестро, якого він зіграв у фільмі «У бій ідуть лише «старі», показав, наскільки для Бикова була важлива Україна. «Тут небо голубее и трава зеленее»… Титаренко співає улюблену пісню самого Бикова – «Ой, у лузі червона калина», а дочка відомого режисера Мар’яна розповідала, що батько хотів зняти «У бій ідуть лише «старі» у кольорі, щоб показати всю красу рідної України.
Читайте більше: «Він мріяв показати всю красу рідної України»: що відомо про актора Леоніда Бикова
Факт 7. Словник української мови уклав учитель із Луганщини
Борис Грінченко вчителював на Луганщині на запрошення Христини Алчевської і за цей час створив абетку і книжку-читанку для школярів східного регіону, щоб вони вивчали українську. Він упорядковує чотиритомний словник на 68 тисяч слів. На початок 20-го століття це був найповніший і лексично найдосконаліший український словник.
Словник Бориса Грінченка
Читайте більше: Борис Грінченко: радикал, вчитель, укладач словника української мови
Факт 8. Народна пісня Луганщини та Донеччини: як степ широка
Канадсько-український проект Balaklava Blues поєднує електронну музику і народну пісню і таким чином відтворює ті звуки, які щодня чують люди в зоні конфлікту. У своїх композиціях гурт використовує народні пісні, які почув у селах Луганщини та Донеччини, підкреслюючи, що в цих текстах ви не почуєте суміш суржиків, а лише українську літературну мову. Пісні зі степової України за мелодійністю звучать «ширше», склад розспівується довше, на відміну від композицій Західної України, у яких ти відчуватимеш кожен горбочок Карпат, кажуть музиканти.
Читайте більше: Були здивовані українській мові, яку почули на Луганщині і Донччині – канадський гурт Balaklava Blues
Факт 9. Відродження, яке починається зі сходу
Як розповідає волонтерка і співачка Анжеліка Рудницька, вже зараз на території Донбасу, яка залишались під контролем Києва, з’являється величезна кількість нових проектів, діють театри, люди займаються народними мистецтвами, відбуваються виставки, концерти і музичні фестивалі. Співачка каже: «За моїми відчуттями – схід патріотичніший, ніж решта України, бо вони кров’ю і потом, болем і сльозами відчувають все, що з нами відбувається. А ще мені здається, що тотальна українізація почнеться зі сходу».
Учасники патріотичної ходи з нагоди третьої річниці визволення Краматорська від російських гібридних сил. Краматорськ, 5 липня 2017 року
Читайте більше: «Тотальна українізація почнеться зі Сходу» – Анжеліка Рудницька
Факт 10. ОУН на Донбасі
Протягом багатьох років жителям сходу України розповідали багато міфів про те, що ОУН і УПА не мають ніякого стосунку до Донбасу. Насправді тут була потужна мережа проукраїнського руху з 1940-х років.
Карикатура, знайдена в архіві документів ОУН. На ній зображено Сталіна у вигляді чорта і підпис: «Каже Федь до Богдана / Наш вождь зажурився, / Бо у партію рабів / Ніхто не зловився»
Читайте більше: Потужна мережа ОУН діяла на Донбасі в роки Другої світової – історик
Факт 11. Літературі Луганщини дивуються на заході
Студенти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, що переїхав до Старобільська, розробили інтерактивний проект «Літературна мапа Луганщини». Вони розповідають про творчість письменників східного регіону, відштовхуючись від менш відомих про них фактів. Так, наприклад, журналіст «Киевских ведомостей» Петро Шевченко писав вірші під псевдонімом Петро Біливода, про що не знали навіть його друзі. Проект уже показали в Луцьку і у Львові, після чого студенти із Західної України назвали «мапу» лекцією-струсом.
Літературна мапа Луганщини – проект студентів Луганського національного університету імені Тараса Шевченка
Читайте більше: Українська літературна Луганщина: відкриття для Західної України
Факт 12. Українські пісні в окупованому Донецьку
Вечірка української музики – «Один в каное», «СКАЙ», «Друга ріка» – та кавери «Океану Ельзи»… Донецьк навіть під контролем російських гібридних сил співає – українською!
Читайте більше: Вечірка української музики викликала ажіотаж в окупованому Донецьку
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org)