Фільтраційні табори, вивезення до Росії та зґвалтування. Інформація від омбудсмена України

До Росії із захоплених територій вивезли понад 878 тисяч українців, повідомила уповноважена Верховна Ради України з прав людини Людмила Денісова. В ефірі телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», вона розповіла про те, як Україна повертає своїх громадян, описала умови, в яких Росія утримує полонених, і повідомила, що до психологів та влади звернулися вже понад 400 людей, які постраждали від сексуального насильства з боку російських військових.

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова

«Фільтрація на предмет: «Як ти ставишся до операції Росії на території України?»

– Днями ви заявили, що до Росії вивезено 878 тисяч людей, з них 164 тисячі дітей. Як ці цифри вдалося встановити?

– Цифри щодня змінюються. Ці цифри публікує сама Російська Федерація. Є такий генерал Мезенцев – ще той злочинець. Він опублікував такі дані: Російською Федерацією вивезено на територію Росії 915 тисяч наших громадян, у тому числі 170 тисяч дітей. Тобто вони публікують дані щодня, скільки вивезли за добу. І за добу вони вивозять або 15, або 20 тисяч, або 26 тисяч. Ці дані публікує Росія. Ці дані підтверджує іноді у своїх соціальних мережах і телеграм-каналі [уповноважена з прав людини в Росії Тетяна] Москалькова, а також ці дані підтверджує Управління верховного комісара з прав біженців ООН.

Як вони підраховують? Вони рахують автобусами наших громадян. Наші громадяни спочатку потрапляють до фільтраційних таборів, що розташовані на території окупованих Донецька та Луганська. Ви назвали Безіменне. Є ще чотири фільтраційні табори, в яких на даний час перебуває понад 30 тисяч. Наші громадяни проходять так звану фільтрацію на предмет: «Як ти ставишся до операції Росії на території України?» І якщо перевірку наші громадяни не проходять, то їх відправляють як погані елементи далі до Донецька, Докучаєвська – і ми далі про їхню долю вже не знаємо.

Щодо наших громадян у Росії – ми маємо свідчення від волонтерів та від самих громадян. Наприклад, нам надійшов дзвінок про те, що у Чебоксарах за 30 кілометрів від міста перебуває тисяча наших громадян, вивезених із Маріуполя. Це в санаторії «Багряні вітрила» у селі Шомікове, Республіка Чувашія. Вони дуже хочуть виїхати додому в Україну або хоча б виїхати до Європейського союзу, щоб не перебувати в Російській Федерації в незрозуміло яких умовах і незрозуміло чому.

Також є табір у Леонідівці у Пензенській області. Також є місто Тихвін у Ленінградській області. Також є у Володимирі якийсь благодійний фонд Російської Федерації, вони привезли групу українських підлітків 14-15 років із Донецької та Луганської областей. Наші громадяни перебувають у лікарнях – і звідти нам теж дзвонять, [кажуть], що у них або стався інсульт, або у них виявили гепатит C, – і як їм виїхати? Ці дані підтверджуються самими громадянами, які телефонують або на телефон гарячої лінії, який у нас працює цілодобово без будь-якої оплати, або пишуть мені, або ми отримуємо листи.

– Ці цифри, які дає Росія, чи не здаються вам завищеними з огляду на те, що робить російська пропаганда для того, щоб показати, як Росія допомагає братньому народу?

– Вони можуть бути завищеними. Але я спілкувалася із представниками Управління верховного комісара з прав біженців ООН. Вони підтверджують щонайменше 550 тисяч. У них є представник, який працює в Російській Федерації, який сам об'їхав кілька областей і встановив перебування там наших громадян. І вони надають допомогу зараз нашим громадянам там. Ті громадяни Російської Федерації, які нам сприяють, щоб ми вивезли наших громадян, наприклад, через Нарву в Естонію, ми ж бачимо конкретні прізвища людей.

Так, звичайно, може бути, що їхня кількість менша. Але коли я маю список із 170 громадян, яких вивезли до Ямало-Ненецького округу, і знаю адреси їхнього перебування, це підтверджує те, що наші громадяни там є. Так, вони можуть не співпадати у кількості. Але ми знаємо, що 130 тисяч наших громадян вивезли з Маріуполя. Тільки з Маріуполя! А вивозять із усіх окупованих територій на сьогоднішній день.

– Вивозити людей, зокрема з Донецька, російська влада розпочала ще до початку масштабної війни – ця евакуація, яку вони оголосили за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення. Ці цифри – 915 тисяч – вони включають, зокрема, тих людей, які були вивезені з раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей, чи це тільки ті люди, які були вивезені з територій, захоплених зараз російськими військовими?

– Перше вивезення було 18 лютого з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України – 90 тисяч наших громадян. Ці 90 тисяч входять до 915 тисяч.

Якраз нам відомо, що у Пензенській області в селі Леонідівка розташовані три такі табори, де перебувають люди, вивезені до агресивної стадії військових дій Російської Федерації на території України. Тому вони включені у цю загальну чисельність.

– У яких умовах вони перебувають у цих таборах у Пензенській області, у Чувашії?

– Наприклад, щодо Пензенської області ми знаємо, що це табір, у якому 10 корпусів, вони огороджені сіткою-рабицею, є контрольний пункт в'їзду-виїзду. Ті громадяни Росії, які з ними проводили бесіди, розповідають про те, що стан дуже тривожний у них, вони морально виснажені. Вони були вивезені ще в зимовому одязі. У них іноді просто якісь треники, гумове взуття та якісь фуфайки. Діти, які народилися прямо в бомбосховищах, перебували без грудного вигодовування та вимагали певного харчування. І ці волонтери, дякую їм, зібрали гроші, купили необхідні речі та передали. Люди не розуміють, що далі з ними відбуватиметься. І тому зараз ми намагаємося разом вивезти їх до країн Європейського союзу.

Ми маємо дзвінок від сім'ї з Маріуполя. Чоловік, жінка та двоє дітей. Одна дитина народилася під час бомбардування в підвалі. Сім'я змогла виїхати до Ростова. Це люди, які тікали туди самі, бо не могли нікуди більше втекти, на захід України вони не могли виїхати. Тому вони хочуть виїхати зараз до Європейського союзу. Але у них немає документів на цю дитинку. Вони змогли лише взяти довідку в лікарні Ростова-на-Дону про те, що ця жінка нещодавно народила дитину. І ми зараз намагаємось їм допомогти виїхати до Естонії.

– Українські паспорти у вивезених людей не забирають?

– Забирають паспорти. Їх забирають ще у фільтраційному таборі.

– А з якими документами вони їдуть далі Росією?

– По Росії їх привезли до табору потягом, наприклад, із Таганрогу. У нас є сім'я, яку привезли до Суздаля Володимирської області. А далі їм дають міграційну довідку. І ось вони з цією міграційною довідкою далі їздять.

– Чи можна за цією довідкою виїхати до країн Євросоюзу – Латвії, Литви, наприклад?

– Ми зараз це організовуємо, і ми маємо позитивний досвід. Нам волонтери кидають список громадян України, які хочуть виїхати. Ми перевіряємо цей список у наших міграційних службах та прикордонних службах. І коли є підтвердження, що це наші громадяни, ми це передаємо на прикордонний пункт у Нарві та нашому консулу. Була остання сім'я – семеро людей, з них троє дітей – вони приїхали, їх там зустріли, перевірили документи та пропустили їх на територію Естонії. Там їх уже зустрів наш консул, українське суспільство. І вони далі почали рухатися.

– Як зараз у вас відбуваються контакти з російською стороною? Коли була історія з українськими моряками, які провели у «Лефортові» майже рік, ви контактували з уповноваженою з прав людини у Росії Москальковою. Наразі вона якось на ці процеси впливає? Чи цей діалог зараз можливий в умовах війни?

– Діалог складний, звісно. Наприкінці лютого ми розмовляли з Москальковою телефоном. Але коли я сказала їй, що Російська Федерація тут вбиває наших громадян, вона сказала мені: «Ви все брешете. Ви показуєте страшні кадри з американських фільмів». Тож важко з людиною спілкуватися.

Її мандат – гуманітарний, і треба, мабуть, таки закликати до закінчення військових дій, які порушують право на життя – не лише наших громадян, а й громадян Російської Федерації. Тому що вони прийшли, ми їх убиваємо. Це є закономірним, оскільки вони прийшли на нашу територію позбавити наших громадян права на життя. І вони це роблять. Вони просто здійснюють геноцид та злочини проти людяності. Тому зараз ми намагаємось спілкуватися якимись листами. Але вона вимкнула електронну пошту. Ми посилаємо їй усіма можливими «коридорами», але відповіді від неї немає. Я стежу за тим, як вона коментує події в її телеграм-каналі і як вона виступає на тих конференціях, на яких я виступаю. Я говорю про те, що Росія вбиває, а вона каже, що ми обстріляли Краматорськ. Яка співпраця тут може бути?

Президент Росії Володимир Путін і уповноважена з прав людини в РФ Тетяна Москалькова. Москва, 1 квітня 2021 року

– Тобто людського діалогу у вас із Москальковою ніколи не було?

– Який може бути людський діалог [із людиною], яка діє як генерал-майор міліції.

«15 наших жінок побрили, роздягали догола, принижували». Українці в російському полоні та росіяни – в українському

– Що ви можете розповісти про умови, в яких нині утримують українських військових у російському полоні?

– Ми ж перевіряємо, як утримують військовополонених Російської Федерації у нас. І ми з кожним, хто надходить, проводимо інтерв'ю. Я сама особисто була у місці перебування військовополонених Російської Федерації. І жодної скарги не надійшло на умови утримання, на якісь тортури чи ще щось. Навпаки, 23 солдати, які там були на той момент, говорили, що українці ставляться до них краще, ніж їхні командири у Російській Федерації та в тих частинах, де вони служили, коли прийшли завойовувати територію України.

Полонені військовослужбовці російської армії під час пресконференції в Києві, 19 березня 2022 року

Щодо наших українців, то після того, як ми повертаємо їх шляхом обміну, вони розповідають страшні речі. Я думаю, що ви бачили, коли ми обмінювали 86 на 86, як усіх 15 наших жінок побрили. Їх роздягали догола у присутності чоловіків, робили різні непристойні речі, принижували їх. Як кажуть за російськими тюремними законами, «опустили». Але «опустити» нас неможливо. Ми воюємо на своїй землі та за свою вільну Україну.

Так само як [не вдасться «опустити»] і наших військових, які були взяті зі Зміїного острова, які послали російський корабель туди, куди ми пошлемо всю Росію, яка воює проти нас.

Вони казали, що їх тримали у наметах без тепла, без харчування. Вони прибули сюди з обмороженими руками та ногами, бо було дуже холодно, була мінусова температура там, де їх тримали. Їх не годували. Тим самим Росія порушила Женевську конвенцію 1949 року щодо військовополонених. Військовополонені повинні отримувати таке саме ставлення, як і військовослужбовці тієї країни, яка взяла їх у полон. Але, напевно, Росія і до своїх солдатів ставиться так само, як до наших. Тож тут нічого дивного.

– Чи відомо про факти тортур?

– Утримання в умовах, які не відповідають Женевській конвенції, є тортурами. Ненадання нормальних умов, ненадання відповідного харчування, медичної допомоги.

Днями ми забрали трьох поранених. Не було надано певної медичної допомоги, щоб зменшити їхні муки. Це теж є тортурами.

– А де Росія утримує українських військовополонених, до яких російських міст їх відвозять?

– Наприклад, Брянськ, Курськ. І Крим (український півострів, окупований Росією в 2014 році – ред.). У цих містах є наші захоплені громадяни.

– Були відео, на яких, імовірно, українські військові стріляли по ногах російських полонених. Ви такі повідомлення перевіряєте? Чи є у вас інформація про такі тортури з боку українських військових?

– Так, звичайно, ми перевіряємо всі повідомлення. Мій мандат як уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поширюється не лише на громадян України, а на всіх громадян, які перебувають на території нашої країни. Це можуть бути особи без громадянства, можуть бути особи, які шукають притулок, зокрема це і російські громадяни, оскільки вони перебувають на нашій території.

Так, мені було відомо про таку поширену в ЗМІ інформацію. Ми зробили відповідні запити, відповідні розслідування були проведені, але факти не знайшли свого підтвердження. Якщо такі факти будуть надалі і будуть підтверджені, то таких людей буде покарано відповідно до нашого Кримінального кодексу.

Зґвалтування військовими Росії

– Давайте, поговоримо про факти сексуального насильства, які ви фіксували на території України – на територіях, захоплених російськими військовими. Ці повідомлення зараз надходять лише з Київської області? Чи на півдні України, який частково перебуває під окупацією, також є такі повідомлення?

– Щодня повідомлень приходить дедалі більше. І наші психологи самі вже вимагають психологічної допомоги, бо ті випадки, про які розповідають наші громадяни: і жінки, і діти, і батьки зґвалтованих дітей, і чоловіки, і люди похилого віку – російський солдат ні перед чим не зупиняється.

Він ґвалтує, ґвалтує публічно, він любить ґвалтувати публічно в присутності інших громадян. І ґвалтівнику 20-25 років, він молодий, це той громадянин, це той солдат, який був вихований Путіним під час його режиму, під час його пропаганди. І тому ті факти зґвалтування…

• Дівчинка у 14 років зґвалтована п'ятьма солдатами-окупантами. Тепер вона вагітна. Це Буча.
• Хлопчик 11 років, зґвалтований на очах матері, яку прив'язали до стільця, щоб дивилася. Це Буча.
• Жінка у 20 років зґвалтована трьома окупантами у неприродний спосіб. Це Ірпінь.
• В одному із сіл інгулецького напрямку Херсонської області російські загарбники зґвалтували 16-річну вагітну дівчину та її 78-річну бабусю одночасно, на очах одна в одної. І ця молода жінка втратила дитину.
• Є зґвалтування і дорослих чоловіків, їхнє побиття. Наприклад, чоловік у Київській області 45-річний, який не підлягав призову, вийшов за водою та був зґвалтований у жорстокій формі, побитий та кинутий на дорогу. Коли він телефонував, то сказав: «напевно, вони думали, що я помер».
• Мама дозволила розповісти про дівчинку 11 років із Гостомеля, що її дочка не хоче жити, бо вона вважає себе винною. Вона вийшла на вулицю, коли мама їй забороняла, щоб просто нарвати квіточок для мами, щоб чимось порадувати маму, коли вони вже місяць сиділи в цьому підвалі. Її схопили чоловіки, почали скрізь чіпати, потім повалили на землю, сказали: «Мовчи». І потім вона нічого не пам'ятає.

Були різні наслідки. Таких випадків багато.

– Чи можна сказати, скільки таких випадків?

– Наприклад, за два тижні – з 1 до 14 квітня – таких звернень було 400. Але вони продовжують надходити, ми фіксуємо їх. Але ж телефонують і пишуть не всі, бо людям ще треба прийти до тями, щоб почати про це говорити, щоб зрозуміти, що потрібна ця психологічна допомога. І зараз випадки збільшуватимуться в рази, ми думаємо, бо така тенденція.

Оригінал публікації – на сайті телеканалу «Настоящее время, створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки»