Про трагедію Голодомору зняли вже не один фільм. І якщо більшість стрічок все-таки українського виробництва, то протягом останніх кількох років цією темою почали цікавитися і західні кінематографісти.
Ще в 2017 році в український прокат вийшла перша англомовна стрічка про геноцид українського народу під назвою «Гіркі жнива».
Наприкінці листопада цього року відбувся довгоочікуваний реліз фільму «Ціна правди», що розповідає про журналіста, який першим розказав світу про сталінський Голодомор 1932-1933 років.
Чи сподобався фільм українцям? Радіо Свобода зібрало перші відгуки.
Фільм номінантки на «Оскар» Аґнєшки Холланд розповідає історію молодого уельського репортера Ґарета Джонса і показує Голодомор в Україні 1932-33 років його очима.
Ґарету Джонсу дивом вдалося побачити те, що радянська влада ретельно приховувала від світу, а потім повернутися назад у Британію. Там журналіст намагався усіма можливими засобами поширити інформацію про штучний голод і масову загибель людей.
«Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: «У нас немає хліба. Ми помираємо!». Цей плач лунає по всій Росії; на Волзі; в Сибіру; в Білорусі; в Центральній Азії та Україні — «Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду», – писав Ґарет Джонс про свою подорож до СРСР.
Але тоді побачена Ґаретом Джонсом правда не вписалася у загальну політику Заходу, щодо СРСР. Ґарета звинуватили у брехні.
Провідну роль у кампанії проти Джонса відіграв Волтер Дюранті, який перед цим отримав Пулітцерівську премію.
31 березня 1933 року «Нью-Йорк таймс» надрукувала статтю Дюранті:«Росіяни голодні, але не помирають із голоду».
Глядачі переважно схвально відгукуються про фільм.
Колишній голова Держкіно України Пилип Іллєнко написав, що пишається сприянням у створенні фільму.
Експертка Міністерства охорони здоров’я Інна Масленчук пише, що історія Гарета Джонса надихнула її ближче познайомитись із творчістю Аґнєшки Холланд.
Благодійниця Валерія Татарчук розповідає про те, що фільм їй було дивитися дуже важко: «Скільки б часу не пройшло, ця величезна рана нашого народу ніколи не загоїться. Ніколи»
Фотограф Аліна Кондратенко пише: «Сходіть в кіно, щоб не забути чого вартував нам «союз» минулого разу»
Журналістка Ярина Матвіїв пише про те, наскільки сильно її захопила історична постать Ґарета Джонса: «Він був романтик і ідеаліст, який хотів зупинити вбивства мільйонів людей. Аж через 70 років світ визнає Голодомор геноцидом, завдяки і Ґарету Джонсу».
Керівник осередку Української академії лідерства Олександр Ширшин все ж вказав на деякі недоліки фільму: «На жаль, сцени Голодомору показані дуже швидко і мало, навряд чи західний глядач щось зрозуміє, якщо не буде попередньо ознайомлений з цією трагедією».
Журналістка Катерина Толокольникова також має зауваження до фільму: «Запафосна інтонація в діалогах. Така надміру голлівудська, спрощена». Втім, вона говорить про те, що саме ця інтонація дозволяє зробити фільм масовим.
Є і відверто негативні відгуки: комунікаційниця Аліна Денисенко написала, що «Ціна правди» – перший фільм, з якого вона пішла ще до завершення сеансу.
Багато хто скаржився не на фільм, а на аудиторію, яка на цей фільм прийшла до кінотеатрів.
Стрічка – спільного виробництва України (Kinorob за підтримки Державного агентства України з питань кіно), Польщі (Film Produkcja за підтримки Польського інституту кінематографії) і Великої Британії (Jones Boy Film).
Режисерка фільму Аґнєшка Холланд в інтерв'ю Радіо Свобода сказала, що цього року «у річницю Голодомору вперше у польських ЗМІ, у соціальних мережах дуже багато людей постили заклики запалити свічки. І це, знаєте, є розширенням свідомості польських людей».