Чубаров: 2019 рік не приніс кримчанам нічого доброго

У 2019 після виборів до Верховної Ради України змінилося представництво кримчан в українському парламенті. Хто тепер займається кримськими питаннями у Верховній Раді і уряді України? Чи є у Меджлісу кримськотатарського народу постійний контакт із урядом і Офісом президента України? На ці та інші актуальні питання в студії Радіо Крим.Реалії відповідав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

– З точки зору кримчанина, 2019 рік був вдалим чи ні?

– Знаєте, кримчани теж різні і різні у них очікування. Для тих, хто зараз живе з різних причин за межами Криму і тих, хто живе в умовах російської окупації, цей рік їм не приніс нічого доброго. Такого, щоб вони були впевнені в тому, що їхнє життя йде в бік поліпшення.

– У 2019 на материковій частині України відбулися вибори до Верховної Ради України. Як ви вважаєте, представництво кримчан, кримських татар стало більш вагомим чи ні?

– Представництво кримських татар у кількісному відношенні стало більшим. Було двоє, а тепер нас троє народних депутатів. Але з точки зору помітності, не тільки кримськотатарського, а й кримського представництва, ситуація абсолютно протилежна. Є монофракція. Вона не тільки монополізує всю діяльність Верховної Ради України, а й робить непомітною кримський напрямок. Для монофракції, цей напрямок не є головним.

– Ви робите такий висновок тому, що спілкувалися з представниками цієї фракції чи за її діями і бездіяльністю?

– І тому, і тому. Було дуже багато приводів для того, щоб відстежити суть політики монофракції щодо Криму. Я не бачу такого чуйного реагування на всі процеси, які відбуваються в Криму або навколо Криму. Скажімо, під час міжнародних переговорів на «нормандській зустрічі».

– Що зараз із таким інститутом як «Уповноважений при президенті України у справах кримськотатарського народу»? Восени Мустафа Джемілєв говорив, що рекомендував призначити на цю посаду вас. Чи є якась реакція на це?

– З мого боку можливо не зовсім коректно відстежувати його пропозиції, оскільки йшлося про мою кандидатуру. Наскільки я собі сьогодні уявляю, в планах Офісу президента немає відновлення такої структури. Водночас ми працюємо з Офісом президента над взаємодією з Меджлісом кримськотатарського народу. Я виходжу з того, що найближчим часом ми схвалимо конкретне рішення щодо конкретизації цієї взаємодії.

– Якби із тими знаннями, які є у вас в 2020 році, опинилися б у 2014 році, то ви б діяли так само, або щось змінили?

– У лютому-березні 2014 року ми поводилися таким чином, як може поводитися суспільство, великі групи людей, які максимально намагаються використовувати ненасильницькі форми опору. В цьому випадку ми, кримські татари, абсолютно з перших днів публічно заявили про неприйняття такого вторгнення і такої поведінки Росії, спрямованої на відторгнення Криму. Інша поведінка означає, чи могли б ми надавати іншу форму опору і міг би я поводитися інакше. Напевно, міг би. І ми розглядали інші форми нашої поведінки, якби спеціальні інститути нашої держави поводились так, як їх зобов'язував закон. Простіше кажучи, якщо б армія виконувала свої обов'язки і збройні частини України дали б відсіч російським окупантам, то поведінка дуже багатьох людей і особливо кримських татар, могла б бути іншою.

– Ви отримали заборону на в'їзд на територію окупованого Криму. Ця заборона була на п'ять років і в 2019 році закінчився термін цієї заборони. Ви намагатиметесь в'їхати до Криму?

– Не тільки я. Ще Мустафа Джемілєв і можливо ще хтось. Після заборони щодо нас одразу відкрили кримінальні справи і є рішення судів про наш арешт. Відповідно вони діяли в рамках міжнародних правоохоронних організацій, зокрема Інтерполу. І ви знаєте, нещодавно в Румунії три з половиною години я мав деякі складнощі. Вони були пов'язані зі спробами Росії завдати мені певні незручності під час переміщення. Простіше кажучи, у мене зараз у Росії і окупованому Криму діє рішення Сімферопольського суду про мій заочний арешт.

– Ви намагалися оскаржити таке рішення?

– Я не намагався оскаржити таке рішення. Воно відбулося без мого відома. Одного прекрасного дня на домашню адресу в Києві я отримав пакет документів, де є запрошення в суд. Там є вже документи, які свідчать про дії якогось адвоката, якого вони ж призначили. Цей адвокат формально говорив, що рішення про мій арешт не схвалювалося. Але, звісно, все було проштамповано так, як у них затіяно.

– У вас є відчуття, що на материковій частині України стали менше говорити про Крим?

– Так. Це пов'язано з тими процесами, які відбуваються всередині України і на міжнародній арені за участі Украіни. Пріорітет Донбасу, пріоритет української влади у вирішенні тих питань, які сприймаються суспільством болісніше і менша увага до Криму. Так само поводяться українські ЗМІ. Якби сьогодні виключити із інформаційного простору «АTR», Крим.Реалії, «Чорноморський телеканал» і низку спрямованих на Крим радіостанцій, то в українських ЗМІ Крим буде присутній на рівні Панами або Болівії.

– Санкції впливають на Росію та її поведінку?

– Якщо одним словом, то звісно впливають. Якщо намагатися знайти відповідь: «Чи впливають настільки, що Росія змушена змінити свою поведінку і піти з окупованих українських території?», – на жаль, ні. Вони не настільки впливають, щоб змусити Росію дотримуватися міжнародного права. Якби була друга частина запитання: «А що нам далі робити із санкціями?», – зрозуміло, що їх не можна знімати. Їх треба посилювати і посилювати до того моменту, доки Росія просто слідуватиме своїм зобов'язанням на міжнародному рівні.

– На ваш погляд, чи залежить деокупація Криму від настрою кримчан?

– Будь-яка агресія має бути покарана. Будь-які злочинці повинні обов'язково сісти у в'язницю. Неминучість цього покарання не може залежати від настрою співучасників злочину або, як у нашому випадку, від людей, які просто були опинилися у таких обставинах, що не змогли перешкодити цим злочинцям. У цій ситуації, коли злочинці контролюють Крим, можуть нам із вами створити ілюзію будь-якого настрою. І ми знаємо, як це Росія примудряється робити.

– Те, що кримчани приїжджають на материкову частину України за українськими закордонними паспортами, це позитивний момент?

– Я вважаю, що це позитивний момент. Я читаю деяких явних наших ворогів. Вони намагаються цих людей звинуватити у тому, що вони погналися за зручностями, що ці люди є внутрішньою «п'ятою колоною». У будь-якому разі, те, що ми не робимо такої відмінності в видачі закордонних паспортів для своїх громадян, які живуть на материковій частині і в окупованому Криму – це є для нас великим плюсом. І це дає деяку надію тим, хто живе в Криму.