«Вчителі залишилися радянські»: чому в Криму продовжують виправдовувати депортацію кримських татар?

У школі села Дачного під Судаком розгорівся історичний скандал. Мати однієї з учениць Сафіназ Алієва стверджує, що вчителька літератури безпосередньо виправдовувала депортацію кримських татар у 1944 році перед учнями 4 класу. Кримськотатарські старійшини у своїй відеозаяві назвали це «розпалюванням міжнаціональної ворожнечі».​

За словами Сафіназ Алієвої, її донька 5 квітня виступила на уроці з розповіддю про дідуся, який пройшов Другу світову війну в Радянській армії, однак потім був депортований разом зі своєю сім'єю. За словами дівчинки, після цієї розповіді вчителька Олена Руденко вирішила окремо пояснити класу, що кримськотатарський народ у 1944 році депортували, оскільки «вони були зрадниками» й «допомагали окупантам захопити Крим». Публічних коментарів педагога та самої школи щодо цього інциденту поки не було. Ще у квітні 2014 року президент Росії Володимир Путін підписав указ про реабілітацію кримських татар. Про випадок виправдання депортації йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналісти Крим.Реалії безуспішно намагалися додзвонитися до директора цієї школи, після чого надіслали в установу письмовий запит про коментар, відповіді на який ще не було. Житель Дачного, батько Саміри Алієвої Ульві Алієв розповів Крим.Реалії, що не здивований вчинком вчительки.

‒ Я дізнався про це навіть не від дочки ‒ зателефонував один з батьків її однокласниці. Це, природно, обурює, хоча я не скажу, що це було щось несподіване чи дивовижне. Це не поодинокий випадок і не вперше, коли мій народ стикається з фактами утиску, незаслуженого обмеження. Наші батьки, будучи депортованими, розповідали, що весь час стикалися з таким поводженням у школі, в технікумі, в інституті. Після цього ми з дружиною переживали те ж саме, а тепер з цим стикаються наші діти, так що простежується якась спадкоємність. Проте це завжди сприймається гостро, завжди боляче. Ми не намагалися зв'язатися з адміністрацією школи й тим більше з вчителькою. Будь-який керівник спробує згладити цю ситуацію, що цілком зрозуміло, тому є намір звертатися не на рівні розмов, а серйозніше.

Ульві Алієв переконаний, що дії вчительки мають отримати правову оцінку, враховуючи болючість та делікатність теми депортації.

‒ На наступний день після інциденту приїхали заступник мера з освіти та заступник міністра освіти з Сімферополя, вони з'ясовували інформацію. Вони зустрічалися і зі мною, і з іншими батьками. Сказали, що це так не залишать, що будуть розбиратися. Ну, нехай розбираються на своєму рівні ‒ це їх єпархія, їх люди, але знову ж таки цей інцидент все одно треба розбирати на відповідність закону.

Кримський історик, доктор історичних наук Володимир Поляков вважає, що інцидент з виправданням депортації у школі Дачного ‒ зовсім не випадковий ексцес.

‒ Схоже, вчителька діяла абсолютно щиро: її ніхто не тягнув за язик, вона сама вирішила пояснити, чому учасник війни опинився в депортації, і висловила версію, яку знає з дитинства, яка звучить кожен день, постійно. Це не історична версія, а версія «як усі знають». Якби в Криму не був вилучений і виправлений той підручник для десятих класів, де говорилося про «20 тисяч зрадників» серед кримських татар ‒ зараз би ця вчителька просто сказала б, що цитує навчальний посібник. До 18 травня буде все більше й більше такого: на жаль, іде гра в одні ворота. Тобто говорять про депортацію, про те, як це було, але не говорять, чому це сталося ‒ про злочинний режим того часу, про Сталіна як про злочинця. Взагалі, росіянам треба перестати боятися кримських татар ‒ а то їх як привезли до Криму, так вони досі й почуваються переселенцями.

Володимир Поляков

Радіослухачка Ольга з материкової частини України стверджує, що раніше жила в Криму, і постійно стикалася з подібними упередженнями щодо кримських татар:

«Я 11 років працювала у школі вчителем української мови. Ця ситуація мене абсолютно не дивує. Я почала у 1999 році й пропрацювала з учителями, які викладали ще при Радянському Союзі. Коли трапилася анексія, вони сприйняли це просто «на ура», тому що багато з них ненавиділи державу, в якій жили. Загалом, вчителі залишилися тими ж: вони пережили різні часи, але їх ідеологія не змінилася. Ніхто не розповідає про злочини Росії, про злочини Радянського Союзу ‒ про це говорять зовсім по-іншому. Таких історій, я думаю, буде ще чимало. Насправді й при Україні цього було дуже багато, і доводилося часто розповідати про болючі питання, доводити щось. Але здебільшого іншими вчителями це сприймалося як щось несерйозне ‒ той же Голодомор ‒ а Радянським Союзом захоплювалися».

Зі свого боку голова Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв вважає, що виправдання депортації негласно підтримується російською владою Криму.

‒ Ми бачимо, що починає виявлятися системність в цьому підході. Швидше за все, самі посили, які виникли вже після окупації Криму, з боку окупаційної адміністрації, якраз і дають можливість виявлятися неграмотним викладачам ‒ я навіть сказав би, провокаторам. Однозначно у Криму упродовж багатьох років накопичувалася ця інформація про те, що «кримські татари ‒ зрадники», про те, що «кримські татари були депортовані заслужено». Звичайно ж, нам доводилося з цим боротися упродовж багатьох років, і в період незалежної України ми змогли все-таки переламати ситуацію. На жаль, сьогодні негативних проявів стало більше. Все це веде до того, що цю ж психологічну травму можуть пережити діти вже 21-го століття ‒ як і ми, коли свого часу навчалися у радянських школах і стикалися з такими ж проблемами.

Ескендер Барієв підкреслює, що подібні випадки фіксуються правозахисниками й додаються до міжнародного позову України проти Росії щодо расової дискримінації.

Ескендер Барієв

Тим часом у Верхньоріченській школі в Бахчисарайському районі Криму батькам учнів видають бланк заяви про мову навчання, де заздалегідь вписана російська мова, ‒ про це повідомила 4 квітня активістка Ельмаз Киримли. Ескендер Барієв зазначає, що це лише один з підходів, які використовує російська влада для обмеження прав кримських татар та українців на навчання рідною мовою.

‒ Дійсно, подібні випадки вже були в Сімферополі, Феодосії та у Бахчисарайському районі. У Верхньоріченській школі адміністрація школи пішла, скажімо так, на випередження, а в інших навчальних закладах батьків умовляли просто не писати заяви про навчання кримськотатарською, бо нібито для цього немає можливостей, немає викладацького складу, класів тощо. Іноді нахабно відмовляються брати заяви ‒ це було в Сімферополі. Громадськість писала й у так зване Міністерство освіти, і на директора школи писали в поліцію, проте ніякої адекватної реакції не було. В усякому разі, адміністрація шкіл точно так же продовжує працювати. У найкращому випадку кримськотатарську вивчають як один з предметів, і все. Таким чином у школах створюються і прямі, й непрямі перешкоди для вивчення рідної мови.

За інформацією Ескендера Барієва, який посилається на статистику самої російської влади Криму, українську мову на півострові вивчає лише 0,01% учнів, а кримськотатарську ‒ до 3%. При цьому українська та кримськотатарська, згідно з російською конституцією Криму, вважаються державними мовами поряд з російською.

(Текст підготував Владислав Ленцев)​