«Потрібні результати намалювали»: чому світ не визнає кримський «референдум»

П'ять років тому в Криму під контролем російських військових відбувся «референдум», який став офіційною підставою для анексії півострова. З 2014 року ситуація на півострові залишається однією з головних тем на порядку денному міжнародних інституцій.

Напередодні п'ятої річниці тих подій Крим.Реалії згадують, як проходив «референдум», які є підстави не довіряти його результатами та чому його не визнають в Україні та решті світу.

Кримський «референдум» 2014 року поклав початок російській анексії півострова. Російська та підконтрольна Росії кримська влада називають його «вільним волевиявленням кримчан», незважаючи на те, що голосування відбувалося в умовах військової окупації півострова, коли на вулицях було багато озброєних російських військових та техніки.

Згадуємо, як це було. Незаконний «референдум» у Криму (відео)

У Кремлі, у свою чергу, заперечують звинувачення в насильницькому захопленні Криму й наголошують на «відновленні історичної справедливості», називаючи результати «референдума» головною підставою для цього. Явні сумнівні моменти цього «плебісциту» російська влада до уваги не бере, а тих, хто їх озвучує, називають «провокаторами» й переслідують. Ми вирішили нагадати про це та ще раз пояснити обставини.

Рішення в парламенті з військовими

Рішення про проведення «референдуму» про статус Криму було ухвалене на засіданні Верховної Ради Криму 27 лютого 2014 року. У той момент будівля парламенту була захоплена озброєними російськими військовими без розпізнавальних знаків. Журналістів до зали не пустили, тому досі залишається невідомим, чи був у залі кворум для ухвалення цього рішення й наскільки добровільним було голосування депутатів фактично під дулами автоматів.

2015 року колишній співробітник ФСБ і ГРУ Ігор Стрєлков (Гіркін), який вважається одним із керівників операції захоплення Криму, в одному зі своїх інтерв'ю зізнався, що 27 лютого 2014 року депутатів кримського парламенту доводилося «заганяти» на голосування.

«Депутатів збирали «ополченці», щоб загнати їх до зали, аби вони ухвалили (постанову про відставку уряду та призначення «референдуму» ‒ КР). Що вже там казати? Так, я був одним із командирів цих «ополченців». Я це все бачив на власні очі», ‒ сказав він.

Ухвалення рішень подібним чином суперечить здоровому глузду й принципам роботи органів місцевого самоврядування в Україні. І це перший момент, який не дозволяє сприймати цей «референдум» як законний і справедливий.

Запитання без альтернативи

Згідно з рішенням кримського парламенту від 27 лютого 2014 року, на «референдум» виносилося лише одне запитання: «АРК має державну самостійність та входить до складу України на основі договорів і угод (за або проти)». «Референдум» був призначений на 25 травня 2014 року.

Після цього Рада Федерації Федеральних зборів Росії дозволила президенту Росії Володимиру Путіну використовувати Збройні сили Росії на території України. У Криму почалися масові акції протесту проти війни. Проукраїнські кримчани почали публічно закликати материкову Україну та світ відреагувати на те, що відбувається.

І вже 1 березня 2014 року Сергій Аксенов (Аксьонов) повідомив про перенесення «референдуму» на 30 березня «у зв'язку із загостренням ситуації на півострові».

Києву показали «кримський референдум» (фотогалерея)

​«Запитання, яке отримало більшість голосів, вважається таким, що виражає пряме волевиявлення населення Криму», ‒ говорилося в постанові.Але на нього вже виносилися не одне, а два запитання. Перше звучало так: «Ви за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації?». Друге: «Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року та за статус Криму як частини України?».

Кримські політики тоді й зараз продовжують стверджувати, що ці запитання були справедливими й давали можливість кримчанам визначитися, де їм жити далі: в Україні чи Росії.

Але насправді Конституція Криму 1992 року визначала, що півострів є окремою державою зі своїми державними органами, яка «здійснює на своїй території всі повноваження за винятком тих, які добровільно делегує Україні». Вона була ухвалена кримським парламентом відразу ж після того, як півострів став частиною незалежної України. З її допомогою російська влада намагалася утримати Крим під своїм контролем. Але тоді Верховна Рада України визнала цей документ неконституційним і він був скасований.

Таким чином, автори рішення про проведення «референдуму» 2014 року з запитаннями: або Конституція Республіки Крим 1992 року, або Росія ‒ не залишили кримчанам можливості залишитися в складі України.

Маніпуляції з бюлетенями

Згідно з підсумковим протоколом Комісії Автономної Республіки Крим з проведення «референдуму», за «возз'єднання з Росією на правах суб'єкта Росії» проголосували 96,77% виборців. За статус Криму з Конституцією 1992 року ‒ 2,51%. У Севастополі за входження до складу Росії проголосували 95,6%, за друге питання ‒ 3,37%

«Явка виборців склала 83,1% виборців. Явка виборців у Севастополі досягла 89,5% », ‒ говориться в протоколі.

Порушень, які б суттєво вплинули на результати «референдуму», кримська влада не виявила. Хоча є безліч свідчень кримчан, які говорять про масові випадки видачі бюлетенів одним і тим же людям на різних дільницях, видачу кількох бюлетенів в одні руки, а також їхню видачу людям із російськими паспортами тощо.

Кримський журналіст Шевкет Наматуллаєв розповідає, що 16 березня 2014 року він та його колеги в складі знімальних груп кримськотатарського телеканалу ATR упродовж дня об'їздили десятки виборчих дільниць Сімферополя, Сімферопольського, Красногвардійського, Білогірського, Сакського районів, Бахчисарая та інших районів. Майже в кожному випадку вони зафіксували серйозні порушення.

«Я був на восьми-десяти дільницях. Бачив, як люди голосували без паспортів, у списках виборців їх не було й кожного вносили прямо на місці. Я фіксував на виборчій дільниці в Сімферополі, як видавали бюлетень із позначкою у вигляді точки або галочки в графі за приєднання Криму до Росії. Порушення також були під час підрахунку та знищення невикористаних бюлетенів. Одному з наших журналістів тоді вдалося три рази проголосувати в різних місцях, всюди йому видали бюлетені», ‒ розповідає Шевкет Наматуллаєв.

Шевкет Наматуллаєв

Жителька Нижньогірського району на умовах анонімності теж розповіла Крим.Реалії як їй 2014 року вдалося проголосувати на «референдумі» за всю свою родину: «Я вирішила перевірити, наскільки чесним буде «референдум». Моя сім'я не хотіла голосувати, і я взяла паспорти батька та матері. Прийшла на виборчу дільницю, питаю у членів комісії, чи можна проголосувати за батьків, які прийти не можуть? Вони подивилися на всі боки, чи немає міліції. Міліціонер у той момент вийшов, мені дали три бюлетені на всі паспорти. Я зрозуміла, що собою являє це голосування, зіпсувала бюлетені й пішла. Результати цього «референдуму» не визнаю».

Відсутність спостерігачів

Кримський «референдум» 2014 року відбувся без участі авторитетних міжнародних спостерігачів, за винятком російських. У кримському парламенті оголосили, що запросили спостерігати за «волевиявленням кримчан» 16 березня представників ОБСЄ. Але в самій організації спростували це й пояснили, що навіть у разі надходження такої пропозиції не могли б поїхати до Криму, оскільки подібні документи може надіслати тільки держава-член ОБСЄ, а Крим таким не є.

Проте російська влада запевняє, що міжнародні спостерігачі на кримських дільницях були і вони порушень теж не зафіксували. Наприклад, міжнародним спостерігачем від Болгарії названий голова кримського болгарського культурного центру «Ізвор» Іван Абажер, який багато років живе в Криму, з 2014 року співпрацює з підконтрольною Росії кримською владою.

Проблемним був доступ до дільниць і для журналістів. Колишньому директору керченської ТРК «Бриз» Олені Лисенко вдалося отримати акредитацію для висвітлення голосування на «референдумі». Вона об'їздила багато виборчих дільниць у рідному місті, але всюди їй доводилося пробивати собі дорогу з боями. Біля кожної дільниці, за словами Олени Лисенко, чергували «казаки», які нерідко застосовували силу до людей.

«Під кожною дільницею стояли виряджені в казаків люди з нагайками. Вони поводилися нахабно. Одна керченська журналістка з проросійськими поглядами вирішила першою прийти на виборчу дільницю в школі Короленка, щоб сфотографувати першого виборця. Її не просто не пустили «казаки», у неї забрали та розбили фотоапарат, дуже грубо з нею обійшлися. Після цього журналістка пішла з професії», ‒ розповідає вона.

Олена Лисенко

Кримські правоохоронці на порушення на дільницях, за словами журналістів, не реагували. У підсумку в МВС Криму повідомили, що «референдум» відбувся без порушень.

Сумнівна явка

Великі сумніви викликає офіційна цифра явки на «референдумі». Згідно з протоколом комісії з проведення «референдуму за возз'єднання з Росією на правах суб'єкта Росії» проголосували 96,77% виборців, а з другого питання ‒ 2,51% при явці 83,1% виборців. «У Севастополі за входження до складу Росії проголосували 95,6%. Явка виборців досягла 89,5%», ‒ говориться в документі.

Однак кримські журналісти, які висвітлювали голосування на дільницях, стверджують, що насправді кримчани не були настільки одностайні.

«У Кам'янці (Сімферопольський район ‒ КР) був показовий випадок. У виборчій комісії оголосили, що станом на 18:00 проголосували понад 50-60%. А насправді при підрахунку виявилося, що на 20:00 (закриття виборчих дільниць ‒ КР) проголосували трохи більше ніж 12%. 166 людей прийшли на цю виборчу дільницю з 1,8 тис. Тому в протоколах, які вони подавали до ТВК, вже стояли цифри в 80% тих, хто проголосував. Їм не важливо було, скільки людей проголосують. Важливо було показати світу те, що кримчани нібито йдуть голосувати сотнями й тисячами», ‒ розповідає журналіст Шевкет Наматуллаєв.

Олена Лисенко теж не помітила ажіотажу на дільницях у Керчі. За її словами, голосували в основному люди похилого віку.

«Людей на дільницях було небагато. В основному це радісні пенсіонери, які повторювали фрази з телевізора: «історична справедливість», «ми з Росією» ‒ і так далі. Перед «референдумом» я спілкувалася з керівниками великих підприємств Керчі. Мені говорили, що російські куратори в Криму провели з ними роботу й поставили завдання забезпечити явку людей. Не важливо, як вони будуть голосувати. Важливо, щоб прийшли. Тобто вже тоді було зрозуміло, що головне завдання ‒ зробити картинку, а потрібні їм результати вони намалювали», ‒ говорить вона.

За інформацією лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, реальна явка виборців на кримському «референдумі» 2014 року не перевищувала 30%.

«Представники Меджлісу побували на багатьох виборчих дільницях у Криму й говорять, що явка населення в межах 30%. Можливо, десь у містах, де більше російськомовного населення, ніж у Керчі, явка й становить до 50%. Однак це сумнівно. Адже навіть тоді, коли відбуваються вибори до місцевих органів влади і розпалюються пристрасті, то й тоді явка на вибори десь у межах 52%. Тому як і хто голосує на цьому «референдумі», ймовірно, що не має жодного значення. Оскільки офіційно показують ту цифру, яку потрібно», ‒ пояснював він.

Причини та наслідок

Російська та підконтрольна Росії кримська влада запевняє, що кримський «референдум» 2014 року є легітимним «актом вільного волевиявлення кримчан», оскільки проводився на підставі українських законів. Постійний представник Криму при президенті Росії Георгій Мурадов посилається на статтю 138, пункт 2 Конституції України (розділ «Автономна Республіка Крим»).

У цій статті йдеться про те, що до відання Автономної Республіки Крим належить «організація та проведення місцевих референдумів».

Стаття з Конституції України про організацію місцевих референдумів у Криму

Але Мурадов та інші російські чиновники опускають те, що легітимна можливість проведення місцевого референдуму в Криму регулюється іншими законами України, зокрема, про всеукраїнський та місцеві референдуми та про місцеве самоврядування.

Закон про референдуми, зокрема, визначає, що предметом місцевого плебісциту в Криму може бути скасування рішень і питань, які віднесені законодавством України до відання Криму.

Закон про місцеві референдуми України визначає відповідальність за порушення його положень

Питання зміни статусу півострова до таких не належить. І стаття 10 цього ж закону визначає відповідальність за «ухвалення рішень про проведення референдумів з питань, які не належать до відання Криму».

Закон про місцеві референдуми України визначає відповідальність за порушення його положень

Тому українська влада не визнає кримський «референдум». Міністр юстиції України Павло Петренко раніше пояснював, що запитання про зміну статусу Криму не може бути визнане легітимним, оскільки не підлягає розгляду на місцевих референдумах, а належить до загальнонаціонального плебісциту.

Українська влада не визнала кримський «референдум». Вона вимагає від Росії звільнити півострів і забрати звідти свою армію. Таку ж позицію висловила влада Євросоюзу, більшості країн Європи та США, які запровадили санкції відносно російської влади Криму та самої Росії. З року в рік дію обмежувальних заходів продовжують, а також накладають нові на знак солідарності з Україною. Російську анексію Криму засудили авторитетні міжнародні організації, включаючи ООН, ОБСЄ, Раду Європи та інші, ухваливши сотні документів щодо цього питання.