Трагедія в політехнічному коледжі Керчі змішала всі плани щодо святкування 80-річчя суднобудівного заводу «Затока». Площу Леніна, де жителів міста мав розважати новий фронтмен керченської культури ‒ зеленодольський ансамбль «Волга-Волга», за тиждень до призначеного терміну заставили трунами з тілами розстріляних учнів і співробітників коледжу.
І добре, що керівництво заводу не повернулося до ідеї свята в центрі міста ‒ це було б неетично, образливо та блюзнірськи відносно загиблих. А тут саме відновив роботу Палац культури «Корабел», який півроку простоював в очікуванні установки протипожежного обладнання після трагедії в Кемеровській «Зимовій вишні». У його великому залі нагороджували найкращих працівників та ветеранів підприємства, для яких співала група «Дюна», а в малому бенкетувало керівництво заводу з сонмом запрошених високих гостей.
Саме цій славній даті в історії суднобудівного заводу присвятили довгоочікувану здачу першого за чотири з половиною роки замовлення для Міністерства оборони Росії. Відбулася вона без очікуваної помпи, на відміну від закладки суден, на які з'їжджалися, точніше ‒ зліталися різні високі гості. Деякі з них, як «екс-міністр промислової політики» Криму Андрій Скринник, затриманий ФСБ за корупцію, безславно зникли. Інші ‒ на зразок гендиректора «Роскосмос» Дмитра Рогозіна ‒ «виросли» до карикатурної фігури мемів та анекдотів після «просвердленої американськими астронавтами дірки в космічному кораблі». Новий директор заводу, присланий з РЗ Ігор Обрубов, пообіцяв здати до кінця року ще одне судно. На що так і хочеться відповісти: давно пора.
Незважаючи на те, що збудоване для Міноборони судно возвеличують як досягнення в суднобудуванні, воно, швидше за все, повертає завод у минуле ‒ до будівництва малих суден, з яких підприємство починалося. За чотири з половиною роки роботи «нових власників» «Затока» не вийшла на обіцяні позиції повнокомплектного суднобудування. Але її працівників, судячи з розмов, це анітрохи не засмучує, у них інші радості ‒ наприклад, банкрутство миколаївського заводу «Океан», на тлі чого вони відчувають себе переможцями.
Але порівняти завжди є з чим. Не кажу про ті святкування, що влаштовувалися на честь 50-річчя заводу, куди я ходив ще пацаном, або 70-річчя, де знайшлося почесне місце й подяка як колишньому керівництву підприємства, так і його ветеранам. На святкуванні 80-річчя «Затоки» не було навіть колишнього директора Олександра Івлєва, який живе в Керчі і при якому завод мав гарантований пакет замовлень, виробничі та фінансові досягнення. На свято його ніби мимохідь запросила телефоном дівчинка з канцелярії.
А ось ветеранів заводу новий директор вигуляв напередодні круглої дати, зарахувавши їх, мабуть, до лику волонтерів, і навіть виділив кошти для купівлі пральних машин для трьох колишніх затоківців. Але, швидше, це робиться в межах програми Ігоря Обрубова «Затока» ‒ одна сім'я». Він намагається створити новий імідж підприємства для внутрішньоміського вжитку, але зробити це буде непросто: інформація про невисоку для російського суднобудування зарплату та постійні вакансії поширюється містом швидше за рекламні акції.
Зрозуміло, що сьогодні керівництво «Затоки» робить основну ставку на будівництво житла. Тому показова закладка другого житлового будинку для затоківців була набагато помпезнішою, ніж здача військового судна. Там брали участь і зустрічали судно представники Міноборони, керівники Керчі та посланці «уряду Криму».
Сергій Аксенов на суднобудівному заводі «Затока», архівне фото
Будівництво «Затокою» житла підноситься в Керчі як ексклюзив: поки жодне інше підприємство не повернулося до подібної програми. До того ж, житло передається затоківцям з відтермінуванням виплати на десять-п'ятнадцять років без відсотків. Жителів першого будинку вже охрестили «рабами заводу» ‒ адже після заселення вони пов'язані з підприємством морським вузлом: оратимуть на ньому, поки не виплатять. Наприклад, у місяць за трикімнатну квартиру із зарплати віднімають двадцять тисяч рублів. Залишається лише побажати тим, хто вплутався в це, щоб у них була стабільна робота, сибірське здоров'я, кавказьке довголіття й надійна техніка безпеки, яка на заводі кульгає настільки, що святкування круглої дати змінилося трагедією: на виробництві загинув працівник.
Плани на будівництво житла в керівництва «Затоки» нині такі, як у його найкращі радянські роки
Плани на будівництво житла в керівництва «Затоки» нині такі, як у його найкращі радянські роки. Тут збираються звести десять дев'ятиповерхівок і створити всю необхідну соціальну інфраструктуру. З одного боку, чудово, що Керч зростає і розвивається, а з іншого, хотілося б знати, чи є у підприємства співмірні з розмахом житлового будівництва виробничі плани. Якщо нові будинки завод планує заселяти своїми працівниками, то штат має бути як мінімум набагато більший, ніж нинішній, зарплата вищою, має бути постійний кадровий потенціал. Інша справа, якщо все це грандіозне будівництво затіяне, щоб перетягнути кадри з материка Росії. Ми бачимо, що вся верхівка «Затоки» ‒ прийшлі, вони надовго тут не затримуються, але мітять Крим власним житлом. Зараз на заводі гострий дефіцит виробничих майстрів цехів, яких, можливо, почнуть переманювати зі споріднених підприємств, спокушаючи видом Кримського мосту з вікна, теплим морем і солодкими фруктами.
Ця практика широко розвивається в Керчі. Такого масштабного житлового будівництва місто не бачило, напевно, з кінця вісімдесятих. Для депортованих, для Росгавардії та інших силовиків, комерційне в центрі Керчі й навіть у її парках за 48 тисяч за квадратний метр ‒ ось як сьогодні виглядає реальне захоплення Росією Криму. І «Затока» ‒ один із лідерів цього «руху».
Андрій Фурдик, кримський блогер, керчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції