Блиск та злидні кримських регіонів

Спеціально для Крим.Реалії

Анексія Криму посилила диспропорцію в розвитку регіонів півострова. Лише деякі з них демонструють невеликий позитив. Решта швидко деградують на тлі бравих звітів російської влади про «економічне піднесення» Криму.

Інвестиції

Російська влада Криму постійно розповідає про мільярдні інвестиції, які прийшли на півострів після його анексії. Однак далеко не в усіх регіонах Криму пройшов «золотий дощ» із капіталовкладень ‒ інвесторів цікавлять лише деякі міста півострова.

Лідерами за кількістю небюджетних інвестицій стали три кримські міста: Саки (459 тисяч рублів на одного жителя ‒ 174 тисячі гривень), Сімферополь (104 тисячі рублів ‒ 40 тисяч гривень) і Ялта (42 тисячі рублів ‒ 16 тисяч гривень). А ось в інших регіонах півострова ця цифра варіюється в межах 4-7 тисяч рублів на одного жителя (1,5-2,7 тисячі гривень).

Таким чином, основні капіталовкладення припадають на адміністративну та курортну столиці Криму, а усім іншим дістаються лише «крихти з панського столу». Наприклад, рівень вкладень на одного жителя в Феодосії у 16, а в Керчі ‒ у 24 рази менший, ніж у Сімферополі. Курортна Євпаторія отримує в 7,5 раза менше грошей, аніж курортна Ялта.

Ще гірша ситуація в районах півострова, де інвестиції в останні роки скоротилися до мінімуму. Наприклад, за 5 років капіталовкладення на одного жителя в Первомайському районі знизилися майже у 6 разів (до 280 рублів ‒ 106 гривень), а в Чорноморському ‒ майже у 20 разів (до 765 рублів ‒ 290 гривень). З такими показниками на розвитку регіонів можна поставити хрест.

Податки та зарплати

Більшість кримських міст і районів дотаційні ‒ їхній власний внесок до бюджету варіюється від 7,5% для Ленінського району до 31% для Чорноморського району, який забезпечує газовидобуток.

У містах ситуація дещо краща: тут рівень власних податків і зборів становить 25-30% (мінімальний у Саках ‒ 11%). Лідерами в наповненні бюджетів власними силами виступають Судак (64%), Сімферополь (78%) і Ялта (95%).

При цьому в низці кримських районів за роки анексії обсяги власних податків істотно скоротилися: у Саках ‒ із 27 до 11%, у Червоногвардійському районі ‒ з 28 до 13%. Це означає, що в цих регіонах скорочується кількість організацій, які можуть наповнювати місцевий бюджет. Так, кількість прибуткових підприємств у 2017 році в Роздольненському районі склала тільки 25%, у Ленінському ‒ 33%, а в Нижньогірському ‒ 40%. Тому ці території повністю залежать від дотацій центру ‒ без них вони просто не виживуть.

Зарплати в Криму теж істотно відрізняються: середня зарплата жителя Джанкойського району на 44% менша за зарплату сімферопольця. Середній заробіток в Армянську та Судаку на третину менший, ніж у столиці Криму. А в промислових Феодосії та Керчі заробляють на 20% менше, ніж у Сімферополі.

Однак ціни в цих районах нітрохи не нижчі за сімферопольські, що прирікає їхніх жителів на злидні. Згідно з російським дослідженням, майже 20% жителів Криму живуть за межею бідності.

Дороги

Поки кримська російська влада підраховує «збитки» від України, кількість нормальних доріг у Криму скорочується швидкими темпами: за п'ять років їхня кількість зменшилася майже у 6 разів. Якщо у 2014 році таких було лише 8% від загальної кількості, то до 2018 року стало вже 45%.

Але це середній показник ‒ в окремих містах і районах ситуація ще гірша. Наприклад, не відповідають нормам 79% доріг в Євпаторії, 85% ‒ у Кіровському районі та 98% ‒ в Армянську. При цьому Росія не поспішає виділяти кошти на їхній ремонт, вкладаючи сотні мільярдів у нову трасу «Таврида».

Будівництво

У житловому будівництві також спостерігається диспропорція: в одних регіонах кількість житлоплощі зросла в рази, у більшості ‒ лише на кілька відсотків. Найбільш відчутний приріст зафіксований у Джанкої, де площа житла в розрахунку на одного жителя зросла в 10 разів, а також Саках (у 7 разів) та Армянську (в 6,4 раза). Однак такий будівельний бум пояснюється дуже просто: росіяни будують у цих містах житло для військових, кількість яких за роки анексії зросла у 2 рази.

Аналогічним чином на півночі півострова та у Саках були збудовані нові дитсадки, що дозволило забезпечити 80-85% малюків місцями в дошкільних установах.

Там, де військових містечок немає, не більше половини малюків мають можливість ходити до дитсадка.

Демографія

З початку окупації населення півострова скорочується швидкими темпами. З 11 кримських міст зростання населення продемонстрували тільки чотири. У курортних Євпаторії та Алушті жителів стало більше на кілька тисяч, в Ялті ‒ на шість. А безумовним лідером залишається кримська столиця ‒ населення Сімферополя за ці роки зросло на 10,6 тисячі осіб.

Однак цей приріст забезпечується винятково завдяки мігрантам, які перебираються з Росії в курортні кримські міста та столицю півострова. В інших містах кількість населення за п'ять років або не змінилася, або скоротилася (Армянськ, Красноперекопськ, Феодосія, Саки).

Серед районів Криму відчутний приріст населення зафіксований лише в Сімферопольському районі ‒ 10 тисяч осіб. Але тут відіграє роль фактор близькості до столиці півострова. На півтори тисячі за п'ять років зросло населення Красногвардійського району ‒ одного з найуспішніших аграрних районів півострова до анексії.

В інших регіонах кількість населення лише скорочується. Найшвидше це відбувається в Джанкойському та Ленінському районах, які за п'ять років втратили майже п'ять тисяч осіб.

На тлі такої диспропорції через кілька років розвиватимуться в Криму тільки Сімферополь разом із районом та курортні міста. Завдяки залишкам промисловості виживатимуть Керч і Феодосія. Міста та райони північного Криму перетворяться на депресивні регіони ‒ там залишаться тільки російські військові та пенсіонери. Сумна доля чекає й степові райони Криму, які також не викликають інтересу серед росіян.

Євгенія Горюнова, кримський політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції