Гроші на вітер: з російськомовного каналу користі не буде
Кілька днів тому міністр культури, молоді, спорту, інформаційної політики та туризму Володимир Бородянський заявив, що ідею Володимира Зеленського про створення нового російськомовного каналу буде втілено вже через три місяці. Не сумніваюся в тому, що новий канал на базі іномовлення можна запустити так швидко. Але не вірю, що створення такого інформаційного майданчика має бодай якийсь практичний сенс.
Поширювати «русскій мір» коштом українського бюджету
Прихильники легких і простих рішень вважають, що створення російськомовного телеканалу допоможе нам повернути Крим і Донбас, наблизить перемогу в інформаційній війні з кремлівською пропагандою. Це правда настільки ж, наскільки й твердження, що «просто припинити стріляти» достатньо, щоб зупинити війну.
Варто пам’ятати, що Росія протягом століть вкладала гроші у створення російськомовного культурного та інформаційного продукту, політично й адміністративно проводила жорстку русифікацію не тільки для того, щоб російськомовних людей було більше. Йшлося також про те, щоб формувати свою сферу впливу, встановлювати мовні кордони. Невипадково Путін говорив, що де російська мова – там і Росія.
Під час пікету Конституційного суду України, який тоді розглядав справу щодо конституційності «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Київ, 26 січня 2017 року. (В кінцевому результаті КСУ в лютому 2018 року скасував «закон Ківалова-Колесніченка»)
Тому яким би крутим не був новостворений український російськомовний канал, він усе одно слугуватиме тільки одній цілі – закріплювати та поширювати сферу «русского міра» в Україні, та ще й за бюджетні гроші!
Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) і нагороджений медаллю Пушкіна тодішній народний депутат України Сергій Ківалов, один зі співавторів «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Москва, Кремль, 22 лютого 2013 року
Канал англійською мовою?
Якщо не створити український аналог BBC чи CNN, то навряд чи його хтось дивитиметься
Частина критиків створення російськомовного каналу вважає, що потреба в боротьбі з пропагандою є, але боротися з нею треба не російською, а англійською – мовою цивілізованого світу. Частково я погоджуюся з цією позицією, бо вважаю, що Україні й справді варто розповідати про себе в світі, а особливо – на Заході.
Але не впевнений, чи створення ще одного англомовного каналу дасть якийсь приголомшливий результат. Якщо не вкласти в нього шалені гроші, якщо не створити український аналог BBC чи CNN, то навряд чи його хтось дивитиметься. Більше того: конкуренція у світі медіа настільки потужна, що навіть створивши чудовий англомовний канал, можна не здобути широкої глядацької аудиторії.
Західні уряди не аж так потребують українського англомовного каналу: вони чудово поінформовані про події в Україні, а їхня розвідка володіє всією необхідною інформацією про російські злочини на нашій території. Тому, як на мене, краще розвивати вже існуючий англомовний канал UATV, ніж намагатися знову вигадувати велосипед і розтринькувати державні кошти.
Під час пікету Конституційного суду України, який тоді розглядав справу щодо конституційності «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Київ, 17 листопада 2016 року. (В кінцевому результаті КСУ в лютому 2018 року скасував «закон Ківалова-Колесніченка»)
Треба вкладати гроші в україномовний контент
Хіба не краще вкласти гроші в розвиток української мови, а не в створення російськомовного каналу?
Якщо ми хочемо повернути Крим і Донбас, то нам потрібно створювати не російсько- чи англомовні телеканали, нам треба вкладати гроші у створення якісного україномовного контенту. Жителі окупованих територій чудово розуміють українську, і вони вже зараз повинні усвідомлювати, що якщо вони бажають жити в Україні, то треба вчити українську мову, віддавати дітей в українські класи, а пенсіонерам відвідувати безкоштовні мовні курси й розмовні клуби.
Нам шалено не вистачає сучасних онлайн-платформ для вивчення української мови, якісних відео-уроків та електронних словників, підручників для вивчення української як іноземної та додатків для смартфонів, які б допомагали вивчати мову у формі тестів і розваг. Хіба не краще вкласти гроші в розвиток української мови, а не в створення російськомовного каналу?
Війна чітко показала: де панує російська мова – там є загроза побачити й російські танки. Тому найдієвіший спосіб деокупації – це послідовна дерусифікація.
Діалектологічна карта України із брошури Всеволода Ганцова «Діалектична класифікація українських говорів» 1923 року. Джерело: infodon.org.ua
Андрій Любка, письменник
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода