Хто може вплинути на президента Росії Володимира Путіна? Як Україна матеріально допомагатиме політичним в'язням? Чому представники Росії заявляють про «некомпетентність ООН»?
На ці та інші запитання в студії Радіо Крим.Реалії відповідає координатор Медійної ініціативи «За права людини» Марія Томак.
– Чим довше клацає лічильник голодування кримських політв'язнів, тим все більше питань – а яким буде фінал цієї історії?
– Звичайно, ми всі сподіваємося на благополучний результат всієї цієї історії і в той же час намагаємося реально оцінювати всі обставини того, що відбувається. Зараз, після зустрічі Путіна і Трампа в Гельсінкі, скрізь певне затишшя – і в міжнародному житті, і в геополітиці. І у нас теж – парламент на канікулах, усі у відпустках. Ми сьогодні навіть проводили акцію біля адміністрації президента – «А у Сенцова і Балуха канікул немає». За такого штилю складно щось про це говорити. Але за всіх внутрішньополітичних складнощів, українська влада не може дозволити, щоб Олег Сенцов помер у російській колонії, тому що відповідальність буде покладена в тому числі й на неї. Можливо, це певне затишшя пов'язане і з тим, що якісь договірні позиції шукають.
– Чи правда, що під Адміністрацією президента України ви вимагали проінформувати, яка робота ведеться щодо звільнення Сенцова і Балуха?
– Так, це серед іншого теж було зазначено в заяві. Причому це не якась нереалістична вимога. Ми всі чудово розуміємо, що якщо йдуть якісь переговори, які не передбачають публічності, то ніхто не вимагає озвучувати їхню суть. Нам хотілося б в принципі розуміти, чи вживаються якісь заходи.
– Як ви вважаєте, з Кримом можна вести якісь переговори чи це питання виключно двох кабінетів – Порошенка і Путіна?
Путін болісно сприймає історію з Сенцовим. Справа Сенцова – це частина процесу окупації Криму
– Мені здається, що спочатку Крим був питанням на рівні Путіна і Кремля. Наприклад, справою Сенцова, яка з'явилася відразу ж після початку окупації, займалися московські ФСБшники. Це була не локальна самодіяльність якоїсь кримської «самооборони» або місцевих СБУшників, які швиденько перефарбувалися в ФСБ. Це була скоординована з Москви пропагандистська, політтехнологічна історія, яка мала показати, що є загроза «бандерівців», терористів українських в Криму і таке інше. Тобто, там серйозні завдання. Я думаю, що це одна з причин, чому так болісно Путін сприймає цю історію з Сенцовим. Справа Сенцова – це частина процесу окупації, тому ось взяти і віддати... як же це все виглядатиме, як же ось ця загроза? Якщо проаналізувати ситуацію з політв'язнями, яких вдалося визволити з Росії переговорним шляхом – це все відбувалося виключно на вищому рівні. Ніхто не може ухвалити таке рішення на кримському рівні. Ці питання вирішуються в Москві.
– Ще одне важливе питання – це закон про статус і соціальні гарантії українських політичних в'язнів. Ця тема зараз зазвучала, тому що українська влада зібралася нарешті фінансувати сім'ї політв'язнів. І тут два моменти: по-перше, це сама допомога, і друге, це закон, який має працювати і гарантувати соціальні виплати українським політв'язням, які вже були в ув'язненні, або тим, хто зараз перебуває там.
У парламенті зареєстровано чотири законопроекти, що стосуються незаконно утримуваних осіб в рамках російської агресії
– На сьогодні в парламенті зареєстровано чотири законопроекти, що стосуються незаконно утримуваних осіб в рамках російської агресії. Останній законопроект був поданий Іриною Геращенко. Його плюс полягав у тому, що він включає в себе не тільки тих, кого ми називаємо політв'язнями і які перебувають в ув'язненні в Криму та в Росії, але й тих, яких тримають в ОРДЛО. Нам такий підхід видається системним. Усі ці категорії громадян були затримані в рамках конфлікту і переслідуються незаконно. Це частина однієї історії, і вони повинні отримувати однакові соціальні гарантії і, відповідно, цей статус теж мають отримати. Українська Гельсінська Спілка з прав людини створила свій законопроект, який, на наш погляд, інтегрував усі позитивні моменти чотирьох законопроектів. Мені здається, що у нас є великі шанси, що в парламенті буде підтримка.
Марія Томак
– А ви можете сказати про які суми йдеться і скількох політв'язнів закон торкається?
– Самі виплати призначаються постановою Кабінету міністрів. А ось закон для того і потрібен, щоб визначити категорію людей, про яких йде мова. У законі мають бути дуже чітко сформульовані критерії, чому та чи інша людина може претендувати на виплати і соціальні гарантії у зв'язку з тим, що вона є політв'язнем або була політв'язнем. Ми пропонуємо визначити ці критерії відповідно до міжнародного права, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
– Член російської делегації, співробітник департаменту з гуманітарного співробітництва та прав людини МЗС Росії Тетяна Шличкова на засіданні Комітету ООН проти тортур засумнівалася в компетенції Комітету, щоб обговорювати ситуацію в окупованому Росією Криму. «Росія дотримується виконання своїх міжнародних зобов'язань включно з Кримом і Севастополем. Будь-яка інформація про порушення прав людини, що заслуговує на увагу, перевіряється компетентними органами», – заявила представниця Росії. І, за її словами, якщо інформація підтверджується, то вживаються відповідні заходи. Напередодні питання щодо Криму ставив віце-президент Комітету проти тортур ООН Клод Геллер. Він послався на кримські резолюції Генасамблеї ООН, в яких Росія названа країною-окупантом. Він також нагадав про справу українського режисера Олега Сенцова і про переслідування кримських татар та інших громадян, які не підтримують російську анексію півострова. Так що, російська делегація просто звинуватила ООН в некомпетентності й уникла відповіді?
– Так, Клод Геллер двічі ставив питання щодо Сенцова, і жодного разу Росія не згадала це ім'я. І єдиний коментар був стосовно Криму, це той, що ви згадали, що компетентні органи цим займатимуться, і що «Кримнаш», і що там було проведено «чудовий референдум». Хоча це не було предметом розгляду, питання взагалі було не про це. Востаннє раз в Комітеті проти катувань ООН Росія звітувала в 2012 році. Українські організації подали тільки один альтернативний звіт щодо Криму. На жаль, взагалі не прозвучала тема Донбасу. Це при тому, що там мова йде про тисячі жертв тортур, полонених і ув'язнених.