«Зараз залишається, напевне, не більше ніж 100 живих ветеранів 14-ї дивізії Ваффен СС «Галичина», – вважає Майкл Джеймс Мельник, історик-аматор, який став одним з найпродуктивніших дослідників дивізії. За понад 25 років наполегливої роботи Мельник, почавши із юнацького з’ясування біографії покійного батька, видав друком три заповнені фотодокументами англомовні історичні праці та готує четверту.
За його словами, вивчення дивізії «Галичина» ускладнене знищенням в останні дні Другої світової війни усіх офіційних документів підрозділу, а також типовою небалакучістю і багатьох ветеранів, які ще залишаються.
Майкл Мельник стверджує, що найменше інформації є про дивізію після закінчення бойових дій Другої світової війни, коли майже увесь 10-тисячний підрозділ у травні 1945 року добровільно перейшов у зону британської окупації в Австрії і склав зброю.
Військовополонені були перевезені у табори в Італії, а в травні-червні 1947 року 8570 «дивізійників» перевезли у Велику Британію.
Є підстави вважати, що майже одразу західні союзники почали розглядати дивізію як боєздатний підрозділ, готовий до використання у можливому конфлікті з Радянським Союзом, який назрівав через намагання Сталіна взяти під комуністичний контроль якомога більшу частину повоєнної Європи.
Your browser doesn’t support HTML5
У Львові провели марш на честь вояків дивізії «Галичина» (відео)
Майкл Мельник пише в своїй останній книзі Stalin’s Nemesis, що «наприкінці 1940-х і в 1950-х роках британські, і меншою мірою американські, спецслужби використовували українців для шпигунства за колишнім союзником».
«Приблизно 80 осіб пройшли парашутні тренування й отримували інструктаж із використання рації, шифрування, фотозйомок та із самооборони без зброї. Їх засилали суходолом, а згодом майже 50 агентів були скинуті над Україною з парашутами у групах від чотирьох до шести осіб з літаків британської військової авіації без розпізнавальних знаків, які вилітали з баз на Кіпрі і на Мальті», – розповідає Мельник, посилаючись на інформацію зі свідчень окремих осіб та інших неофіційних джерел.
На його думку, британські спецслужби «ніколи не розкриють» своїх документів, які могли б пролити світло на залучення українців і, зокрема колишніх дивізійників, до операцій у часи Холодної війни.
Але історик-ентузіаст має намір і далі досліджувати усі аспекти дивізії «Галичина», щоб в історії залишалося якомога менше «чорних плям».
«Якби я натрапив навіть на докази злочинів, до яких міг би бути причетний мій батько, я би їх не замовчував, а обов’язково опублікував», – наголошує Майкл Мельник.
Не будувати нові міфи замість старих
Олеся Хреймейчук, британський історик і викладач в Університеті Східної Англії, досліджує Другу світову війну. Одна з її робіт присвячена дивізії Ваффен СС «Галичина».
Вона називає «мірою зрілості українського суспільства» здатність відверто обговорювати факти колаборації з німецьким нацизмом під час Другої світової війни.
Некритичні вшанування дивізії історик вважає неприпустимими: «Провокаційні сіті-лайти, щорічні марші, чи виставка в центрі Львова, які вшановують дивізію Ваффен СС, є просто неприпустимими у державі, яка хоче бачити себе невід’ємною частиною Європи».
Історик наголошує на потребі дослідження історії дивізії, зокрема, для того, щоб зрозуміти мотиви тих українців, які пішли на співпрацю з окупаційним нацистським режимом.
«На мій погляд, більшість уроків, які ми могли б вивчити з історії дивізії Ваффен СС «Галичина», ще досі не вивчені в Україні. Така ситуація є небезпечною», – сказала Олеся Хромейчук у коментарі для Радіо Свобода.
Мета – створити ядро української армії для майбутньої незалежної держави, що називали завданням дивізії деякі українські діячі воєнної епохи, – не може, на її думку, «слугувати виправданням співпраці з режимом, який винен у Голокості, у вбивстві мільйонів цивільних людей, в найстрашнішій війні ХХ століття».
Історик закликає вивчати минуле і зауважує, що українці, які постраждали від німецького нацизму, а зараз потерпають через нову війну, «повинні визнавати помилки минулого, а не міфологізувати і виправдовувати їх».
«Більшість дискусій про дивізію Ваффен СС «Галичина» зводяться до інструменталізації її історії в політичних цілях, а це не наближує нас до розуміння, чому нацистська Німеччина знайшла тисячі охочих до співпраці серед населення, яке навіть не вважала людьми», – наголосила британський історик Олеся Хромейчук.