У журналі з міжнародних відносин Foreign Affairs є публікація про те, чи зможе Україна виграти боротьбу із корупцією та що для цього можуть зробити виборці. У публікації німецької медіакомпанії Deutsche Welle йдеться про те, як родини зниклих українських бійців на Донбасі борються за те, щоб їх знайти. А агентство Bloomberg публікує статтю про те, що значний відтік українських трудових мігрантів до європейських країн може стати серйозним ризиком для економічного зростання та стабільності цін в Україні.
Експерт американського аналітичного центру Atlantic Council Мелінда Герінґ та український англомовний журналіст Максим Еріставі в публікації для американського журналу з міжнародних відносин Foreign Affairs пояснюють, що майбутнє України як незалежної та суверенної держави значною мірою залежатиме від того, чи зможе вона перемогти у своїй внутрішній війні з корупцією.
З 2014 року зусилля для перетворення України з корумпованої країни на прозахідну лише частково досягли своєї мети, йдеться в статті. Якщо ж вона програє цю боротьбу – ризикує занепасти як країна, мовиться в статті.
Минулорічні успіхи були неоднозначними: з одного боку, парламент ухвалив кілька важливих реформ, але з іншого – зацікавлені в продовженні статусу-кво, в тому числі й у партії українського президента Петра Порошенка, чинили суттєвий тиск на антикорупційні установи, включно із НАБУ, мовиться в статті.
Наприкінці 2017 року західні партнери України, а саме ЄС та МВФ, відклали фінансову допомогу через те, що країна не виконала своїх обіцянок. Вони хочуть побачити створений незалежний антикорупційний суд, а Порошенко бореться проти цього, пишуть автори. Більш того, ще з часів Євромайдану жодного злочинця-високопосадовця не покарали, стверджується у статті.
Поки процес ухвалення реформ припинився, Україна опинилася на порозі виборів, що повинні відбутися наступного року. Вже сьогодні експерти починають аналізувати, «як сьогоднішні рішення сприйматимуть виборці через рік», зауважують автори.
Судячи з опитувань, українці стали біднішими та почувають себе нещасними, мовиться в статті. З одного боку, це зрошує ґрунт для таких популістів, як колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. А багато хто сподівається на те, що президентом стане співак Святослав Вакарчук – і це багато що говорить про сам електорат, переконані Герінґ та Еріставі. Українці весь час сподіваються, що до влади прийде така особа, яка одноосібно власноруч викорінить корупцію й покладе край міріадові проблем країни. Але такі надії досі приносили все нові розчарування.
Та українським виборцям слід зосередитися не на одній особі, яка потенційно могла б врятувати країну, а на підтримці сил, що прагнуть реформ, але не мають достатньої ваги в політиці, мовиться в статті. На думку авторів, «Самопоміч» або ж, наприклад, «Демократичний альянс» чи «Сила людей» мають правильні ідеї реформ, та вони все ще «політично незрілі».
Міжнародним партнерам України, з іншого боку, слід продовжувати зосереджуватися на цих українських внутрішніх чварах та своїми підходами до надання кредитів та іншої фінансової допомоги змушувати уряд відповідати за свої обіцянки.
У публікації німецької медіакомпанії Deutsche Welle йдеться про те, як родини зниклих українських бійців на Донбасі борються за те, щоб їх знайти. Автор наголошує, що відчайдушним матерям та дружинам доводиться звертатися за допомогою не лише до української влади, але й до сепаратистів. Проте недостатні зусилля українського уряду дуже розчаровують, мовиться в статті.
Автор розповідає різні історії, серед них Вікторії Маркіної, чоловік якої зник після іловайської трагедії. Спочатку жінка була впевнена, що Андрій загинув, але пізніше побачила полонених українських солдатів у звіті сепаратистської телевізійної станції – серед них був і він. Вона отримала номер одного з лідерів сепаратистів, але той відмовився їй допомагати. Пізніше їй передзвонили та запропонували заплатити 10 тисяч гривень, якщо вона не хоче, щоб Андрія повернули додому по частинах. Товариші чоловіка сказали їй, що це шахрайство, і порадили не відправляти гроші, мовиться в статті.
Українська влада також не дуже допомогла в зусиллях Вікторії знайти чоловіка: вона «була шокована відсутністю співчуття, з яким вона зіткнулася, коли відвідала державну Службу безпеки», зауважує автор. «Є вантажівка з мертвими тілами, йди вибери одне», – згадує Вікторія слова посадовців. За її словами, вона до останнього віритиме у те, що її чоловік живий.
Автор також розповідає й іншу історію – син Олени Сугак зник на Донбасі ще 2014 року. Відтоді вона намагалася знайти інформацію про нього за допомогою добровольців та навіть давала хабар сепаратистам. Олена вважає, що сьогодні його примусово змушують працювати на вугільних шахтах Луганська.
Вона зауважує, що її переповнює велике розчарування через те, що український уряд недостатньо робить для того, щоб звільнити своїх солдатів, мовиться в статті.
У публікації агентства Bloomberg ідеться про проблематику відтоку українських трудових мігрантів до європейських країн, в яких вони заповнюють нестачу робочої сили. Автори посилаються на слова заступника голови НБУ Дмитра Сологуба, який зазначає, що трудова міграція є однією з проблем, що сьогодні починають з’являтися в України, адже «це може стати серйозним ризиком для економічного зростання та стабільності цін найближчими роками».
Багато українців виїжджають на заробітки до Польщі, й це зрозуміло, адже там вища заробітна плата, мовиться в статті. Чехія тим часом оголосила про свої плани подвоїти щорічні квоти на працівників України.
Але українські компанії вже починають відчувати на собі негативні наслідки такої міграції – друкарська компанія Олександра Дранова в західній Україні, наприклад, вже зіштовхується з проблемою відсутності робочої сили. «У нас багато вільних робочих місць, і неясно, як ми їх заповнимо, – розповів він агентству. – Молодь вважає за краще поїхати до Польщі або країн Балтії».
Такі країни, як Польща, Словаччина та Чехія, дозволяють українцям приїжджати на тимчасове працевлаштування, мовиться в статті. Та з часом привабливість цих напрямків може суттєво знизитися, повідомляє власник фірми з працевлаштування українців. Він стверджує, що заробітна плата для працівників некваліфікованої праці в Україні вже й так наближається до рівня Польщі, мовиться увстатті. Більшість працівників при цьому зрештою все ж повертаються додому.