Андрія Захтея, звинуваченого у так званій «справі кримських диверсантів», у п’ятницю, 16 лютого засудили у Верховному суді Криму до 6,5 років суворого режиму і штрафу в 220 тисяч рублів (понад 105 тисяч гривень). Захтея судили за звинуваченнями в незаконному отриманні російського паспорта, придбанні зброї і вибухівки, а також підготовці диверсії. Сторона обвинувачення просила засудити його до семи років позбавлення волі.
Вранці 7 серпня 2016 року російські прикордонники несподівано закрили для проїзду усі три контрольно-пропускні пункти на адміністративному кордоні Криму: «Каланчак», «Чонгар» і «Чаплинку». Очевидці розповідали про звуки стрілянини, але інформація надходила суперечлива. Перші повідомлення про проникнення до Криму з материкової частини України диверсійної групи і зіткнення з нею російських збройних сил із жертвами з російського боку з’явилися до обіду. До цього часу до адмінкордону були стягнуті додаткові сили і техніка, зокрема підрозділи «Росгвардії». Місцевим жителям, яких зупиняли для перевірки, пояснювали, що російські силовики шукають дезертирів, які втекли зі зброєю.
Ця версія швидко поширилася в українських ЗМІ, проте очевидно, що російська влада на той час просто ще не визначилися, як подавати інцидент. Пункти пропуску перекривали періодично наступні два дні, на кордоні зібралися величезні черги, багато хто писав в соцмережах, що чув постріли і бачив сигнальні ракети. Інтернет на півночі півострова працював нестабільно, оператори заявляли, що проблеми мають технічний характер, але «сенатор» від Криму Ольга Ковітіді заявила, що інтернет блокували «з міркувань безпеки».
Міноборони України відреагувало на інформацію про інцидент іще навіть до офіційного повідомлення російських колег. Спікер Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов назвав інформацію про диверсійну групу, яка нібито проникла на територію Криму з боку материкової України, «провокаційною і такою, що не відповідає дійсності». Ситуація загострювалася зі ввезенням на півострів через Керч великої кількості російської військової техніки в рамках навчань «Північний Кавказ-2016».
10 серпня з’явилося розгорнуте повідомлення прес-служби ФСБ Росії, в якому традиційно заявлялося про запобігання терористичним актам, підготованим Головним управлінням розвідки України.
Версія про зіткнення співробітників ФСБ і десантників із української диверсійної групи в районі села Суворове стала згодом офіційною, але постійно коригувалася. Не підтвердилися відомості про інших затриманих і загибель диверсантів. Серед «першої групи диверсантів» залишилися тільки Панов і Захтей, навіть незважаючи на те, що першим затриманим за підозрою в підготовці диверсій у Криму був кримський татарин Редван Сулейманов.
Євген Панов
Спочатку їх привезли до Київського районного суду, де вони вперше побачили один одного, і заарештували за «грубу нецензурну лайку та образливі чіпляння до перехожих» на 15 діб. Вдруге їх привезли в той же суд, щоб заарештувати на два місяці вже за звинуваченням у підготовці диверсій 13 серпня. За словами обох, перший фактично сфальсифікований арешт знадобився силовикам, щоб за допомогою тортур вибити з них свідчення.
Мене приводили до тями водою. Мої губи від ударів струмом потріскалися
«Били залізною трубою по голові, спині, нирках, руках, ногах, затягували наручники ззаду до оніміння рук, підвішували за наручники: згинали мої ноги в колінах, защіпали наручники попереду трохи нижче колін і вставляли під коліна залізну палицю, після чого двоє чоловіків, взявшись з двох боків, піднімали цю палицю і мене, від чого я відчував дикий біль, – розповідав потім Євген Панов адвокатові Дмитру Дінзе. – Крім того, під час тортур на мій статевий член одягли хомут і затягували до посиніння, при цьому чоловіки запитували: «Кого ти приїхав підривати?». Я не міг відповісти на це питання, бо в мене не було такої мети, і я не розумів, чому вони так вважають… Скотчем приклеїли електроди від електрошокера до коліна правої і лівої ноги і попереку, вмикали подачу струму, в результаті чого я кілька разів втрачав свідомість. Мене приводили до тями водою. Мої губи від ударів струмом потріскалися».
Панова затримали не на місці перестрілки, а під час перетину ним на автомобілі адмінкордону в ніч на 7 серпня. Російські прикордонники попросили його вийти з автомобіля для огляду, відвели у вагончик, і там він відчув удар по голові. На нього одягли мішок, відвезли в якесь приміщення, де потім кілька днів катували. Для оформлення слідчих дій до нього запрошували адвоката Ольгу Помозову, якій він розповів про тортури, але жодної реакції не було.
Під тортурами Панов погодився дати свідчення, які лягли в основу звинувачення, а тоді були записані співробітниками ФСБ на камеру і транслювалися по російських телеканалах. Панов розповідав, що рік із серпня 2014 року він проходив службу у 37-му окремому піхотному батальйоні 56-ї бригади ЗСУ, а після увійшов до диверсійної групи для «роботи» в Криму. Серед тих, хто був у групі, Панов називає Олексія Сандула, з яким вони нібито підбирали об’єкти для знищення, Олега Москвітіна, Олега Петренка, Олександра Кирилова і ще кількох людей. Керівником групи він назвав капітана Володимира Сердюка. Підірвати вони нібито мали намір поромну переправу, нафтобазу в Феодосії, хімічний завод «Титан» і ще кілька об’єктів. Він розповідав про схрон на кладовищі села Суворова, влаштований заздалегідь, звідки група повинна була забрати вибухівку і зброю.
Коли співробітники ФСБ знімали відео з «признаннями» Панова, в сусідній кімнаті катували Андрія Захтея.
Катували мене два дні струмом
«Шрами у мене на руках з’явилися від того, що співробітники ФСБ сильно стягнули мої зап’ястя наручниками. При цьому, коли мене катували струмом, від болю я сильно смикався, від чого на зап’ястях з’явилися рани. Катували мене два дні струмом. Спочатку приєднували клеми до ніг і до сідниць, вмикали струм, вимагали признатися до скоєння злочину. Я говорив, що звичайний таксист і приїхав на місце перестрілки за дзвінком клієнта, але мене продовжували катувати. Надалі клеми стали чіпляти до геніталій, від болю я кілька разів втрачав свідомість», – розповів потім Захтей адвокатові Ільнуру Шаріпову.
Рани на руках від тортур бачила адвокат Оксана Акуленко, яку викликали співробітники ФСБ для підписання протоколів слідчих дій. Як і Помозова, вона не стала реагувати на очевидні свідчення катувань. Зараз Помозова перебуває в Сімферопольському СІЗО, Акуленко – під підпискою, щодо них порушено справу про посередництво у хабарі.
Захтей теж записав «свідчення», але ніяких імен фактично не назвав, як він сам потім пояснював, «тому що нікого з них не знає». Із його «признання» випливало, що він повинен був зустріти диверсійну групу в селі Суворові на своїй машині і виконувати функції «перевізника». У Криму він також займався приватним первізництвом.
У підсумку Захтеєві було висунуте звинувачення за цілою низкою статей, починаючи від підготовки диверсії і зберігання вибухових речовин до підробки паспорта. У зв’язку з останнім обвинуваченням його позбавили російського громадянства, визнавши його документи незаконними. Втім, чоловік сам написав заяву про позбавлення його російського громадянства, зараз у нього залишився тільки український паспорт.
Я дуже розчарований в судовій і правоохоронній системі Росії, у відсутності демократичних цінностей і верховенства закону
«Щодо мене сфальсифіковане звинувачення в особливо тяжкому злочині, і я дуже розчарований в судовій і правоохоронній системі Росії, у відсутності демократичних цінностей і верховенства закону, у зв’язку з чим не бажаю залишатися громадянином цієї країни», – мовиться в його заяві про позбавлення російського громадянства.
Незалежні адвокати змогли отримати доступ до Панова і Захтея лише після того, як їх із Криму етапували в листопаді 2016 року до Росії, до СІЗО «Лефортово» в Москві, де їх і знайшла тоді правозахисниця Зоя Свєтова. У Москві вони розповіли про тортури, яких зазнали під час затримання, і написали з цього приводу заяви. Після цього їх повернули з Росії назад до Криму, де в липні 2017 року Захтей визнав провину і уклав досудову угоду зі слідством. За наявною інформацією, йому було обіцяно не більше від п’яти років позбавлення волі, він не давав свідчення щодо інших фігурантів справи, визнаючи провину тільки за собою. При цьому він повинен був відмовитися від усіх незалежних адвокатів за угодою. Після цього секретна справа «кримських диверсантів» стала зовсім таємничою.
До судового процесу, який розпочався 8 лютого 2018 року, Захтей прийшов зі звинуваченнями в незаконному придбанні паспорта і використанні завідомо неправдивих документів, зберіганні та перевезенні зброї і вибухових речовин у складі групи, і, найголовніше, в підготовці диверсії. Процес складався з двох засідань; незважаючи на величезний обвинувальний акт зі свідченнями півсотні свідків, він був закритим. Через угоду зі слідством справа розглядалася в особливому порядку, без дослідження доказів. Держобвинувач зажадав для Захтея сім років колонії суворого режиму, що стало несподіванкою і для обвинуваченого, і для його родини.
На відміну від засекреченого перебігу слідства і судового процесу, оголошення вироку вирішили зробити публічним. Для ФСБ справа Захтея важлива і для виправдання провалу операції затримання диверсантів влітку 2016 року, і в політичному плані. Лише через три години після того, як ФСБ відзвітувала про затримання групи диверсантів, Володимир Путін заявив, що «Київ перейшов до практики терору» і «в цих умовах зустрічатися в нормандському форматі безглуздо». Російські ЗМІ, з якими спецслужби співпрацювали у цій справі, характеризують Панова і Захтея однозначно як українських диверсантів.
Але в Україні до Захтея ставлення теж неоднозначне. Незважаючи на те, що у «признаннях» він не назвав нічиїх імен, йому закидають як провину укладання угоди зі слідством, а депутат Верховної Ради України та член колегії МВС Антон Геращенко назвав його «банальним антиукраїнськи налаштованим і двічі судимим рецидивістом». Захтея включили до списку скандального ресурсу «Миротворець», але єдиним доказом «антиукраїнського налаштування» Захтея, який надав Геращенко, була довідка МВС про його попередню судимість. (Захтей, родом зі Львівщини, в 1990–2000-х роках був двічі засуджений, за пограбування і за шахрайство й підробку документів, якийсь час працював у Росії, в Підмосков’ї, а потім повернувся до України, де перебрався до Криму.)
Оксана Захтей
Ми виявилися пішаками в чиїйсь грі. Андрія просто «розвели», фактично «в темну» використовували. А тепер він виявився нікому не потрібним
«Мені здається, ми виявилися пішаками в чиїйсь грі, – говорить дружина Оксана Захтей. – Андрія просто «розвели», фактично «в темну» використовували. А тепер він виявився нікому не потрібним, і навіть щоб він міг потім повернутися «до України» (на вільну, неокуповану територію України – ред.), треба буде просити, щоб його виключили зі списку «Миротворця».
Разом із дочкою вона поїхала до Львівської області і бачила чоловіка лише кілька разів під час побачень. За наявною інформацією, однією з причин укладання Захтеєм угоди зі слідством були погрози щодо його сім’ї.
«Оксана не сидить, Сашеньку в дитбудинок не забрали. Я головне для себе зробив», – говорив Захтей. Його засудили до 6,5 років суворого режиму і штрафу у 220 тисяч рублів, захист уже заявив, що буде оскаржувати вирок.
Оригінал публікації – на сайті російської редакції Радіо Свобода