Якщо Олімпійське селище оживає з приїздом першого спортсмена, то місто проведення ігор – після церемонії відкриття. Олімпіада у Пхьончхані офіційно розпочалась, а Україна нарешті стартувала на змаганнях. Про насичений день українських олімпійців у Кореї, умови в селищі та забобони прапороносців – у традиційному Щоденнику Олімпіади.
Могул поки що не підкорився
Перший офіційний день змагань на Олімпіаді Україна розпочала кваліфікацією з могулу. Тетяна Петрова не змогла одразу пробитися до фінального етапу, показавши 29-й результат. Тепер в українки залишилась одна спроба, щоб продовжити боротьбу за нагороди.
За словами тренера спортсменки Сергія Чмеля, день між кваліфікаціями збираються провести роботою над помилками. З одного боку – потрібно, щоб спортсменка не втомилась, а з іншого – не дати втратити мотивацію.
Тут зіграв психологічний момент. Тетяна вперше виступала на Олімпіаді. Вже на другій спробі таких переживань не будеСергія Чмеля
«Траса була знайома, ми на ній вже багато тренувались. Тут зіграв психологічний момент. Тетяна вперше виступала на Олімпіаді, відчувалось, що вона дуже хвилюється. Це вплинуло на результат. Впевнений, що вже на другій спробі таких переживань не буде. Потрібно зібратися і показати свій рівень», – каже тренер.
Олімпійське селище: у кімнатах – мінімалізм, на території – «all inclusive»
Українські олімпійці проживають у двох селищах – на прибрежному та гірському кластерах. У першому – Каннині – розмістилися представники видів спорту, що змагаються на льоду. Інші – у Олімпійському селищі Пхьончхану.
Знайти тут українську делегацію – не проблема. На будинку чотири поверхи прикрашені синьо-жовтими прапорами. Сусіди збірної України – команди з Італії, Австралії та Словаччини. Живуть олімпійці у квартирах, розповідає Олексій Красовський (лижні гонки).
«Ванна, кухня, дві кімнати… Як нам розповіли, то ці квартири вже продані. І одразу після Паралімпійських ігор сюди заїдуть жити корейці. Уявляєте, комусь пощастить: у його квартирі жив олімпійський чемпіон», – сміється Олексій.
За словами спортсмена, у кожній квартирі – небагато меблів. Такий собі мінімалізм – два ліжка, дві шафи, дві тумбочки, дзеркало.
Подивитися телевізор, валятися на ліжку ми можемо і вдома. А це – Олімпійські ігри, тут потрібно тренуватися та обмінюватися спортивним досвідомОлексій Красовський
«Все робиться для того, щоб спортсмени більше часу проводили не в кімнатах, а на повітрі, щоб всі спілкувалися з сусідами – збірними інших держав. І це правильно. Подивитися телевізор, валятися на ліжку ми можемо і вдома. А це – Олімпійські ігри, тут потрібно тренуватися та обмінюватися спортивним досвідом», – каже Красовський.
Живуть в квартирі необов’язково представники одного виду спорту. Так, наприклад, представниця санного спорту Олена Стецків – сусідка Тетяни Петрової, яка виступає у могулі.
Я ніколи не чула, що у нас є такий вид спорту, як могулОлена Стецків, санний спорт
«Цікаво спілкуватися з новими людьми й дізнаватися щось нове. Я ніколи не чула, що у нас є такий вид спорту, як могул. Знала, що у фристайлі є акробатика. Таня також намагається розібратися у моєму спорті – яка має бути швидкість саней, як ними рухати. Було весело, коли вона спробувала лягти в мої сани. Спочатку лягла неправильно, заплуталась трохи…Але ми швидко пояснили, що і як потрібно робити, щоб бути з санями на «ти». А ось я навряд чи спробую опанувати її могул, бо взагалі не вмію кататися на лижах», – каже Стецків.
На території Олімпійського селища є їдальня, лікарня, пральня, зона для відпочинку і салони краси. Спортсмени сміються: майже «all inclusive». Проте часу на такі хвилини для відпочинку не так вже й багато. А. крім того, потрапити до ігрової зони, коли там мало народу, майже неможливо.
«Playstation, настільний футбол та теніс, аерохокей…Кожен вибирає гру на свій смак, і, звичайно, де є місце вільне. Сама граю в аерохокей з сусідкою. Взагалі неважливо, хто в цей момент перемагає, просто відпочиваємо та граємо в задоволення», – розповідає Олена Стецків.
А ось потрапити на територію Олімпійського селища кожен охочий не зможе. Лише спортсмени, представники делегацій та акредитовані журналісти. Територія охороняється, і навіть спортсменів тут постійно перевіряють.
Тут взагалі дуже привітні люди всюди: у їдальні, в охороніОлена Стецків
«Звичайно, коли ми покидаємо територію, а потім приїжджаємо, то охоронці просять дозволу переглянути наші речі та показати, що в кишенях. Але тут на тебе ніхто не кричить та не погрожує. Спокійно та з посмішкою звертаються. Вони виконують свою роботу, ми ж це розуміємо. Тут взагалі дуже привітні люди всюди: у їдальні, в охороні…», – каже Олена Стецків.
На церемонії відкриття одразу троє українців винесли прапори різних держав
На XXІІІ зимових Олімпійських іграх одразу троє українців були прапороносцями, хоча і в різних збірних. З синьо-жовтим на головну олімпійську арену виходила олімпійська чемпіонка з біатлону 2014 року Олена Підгрушна.
Прапороносцем Білорусі стала представниця фристайлу Алла Цупер, яка виступала за Україну до 1998 року. Для екс-українки це вже шості Олімпійські Ігри. На минулих змаганнях вона стала чемпіонкою.
З прапором Ізраїлю вийшов фігурист Олексій Биченко. До 2010 року киянин виступав у складі «синьо-жовтої» збірної. Після цього переїхав до США, а вже потім почав виступати під прапором Ізраїлю. Кореспонденту Радіо Свобода спортсмен зізнався, що у забобони не вірить. Адже у спортивному світі є «страшилка»: той, хто на церемонії відкриття стає прапороносцем, додому повертається без нагород.
Раніше слідкував за виступами українських фігуристів, бо дуже багато друзів катають за УкраїнуОлексій Биченко, фігурист
«Якщо чесно, вперше чую про таку прикмету. Але навіть якщо це так, все рівно не боюся. Для мене це велика честь та щастя – нести прапор Ізраїлю на Олімпійських іграх. Я вже 7 років представляю цю країну. Безумовно, ізраїльська федерація фігурного катання дуже добре ставиться до своїх спортсменів. Все, що в мене є, це завдяки федерації. Раніше я слідкував за виступами українських фігуристів, бо дуже багато друзів катають за Україну», – каже Биченко.
Церемонія відкриття: несподіванки від організаторів та емоції від спортсменів
92 делегації, 35 тисяч вболівальників – це звичайна статистика. Цифри великі, проте емоцій ще більше, розповідають спортсмени. Головна тема церемонії відкриття – мир, який «будують» 5 дітей. Проте мир з’явився не лише завдяки казковим перформансам організаторів. Команди Південної та Північної Кореї вперше вийшли на церемонії відкриття під прапором єдиної Кореї.
Російська делегація, за рішенням МОК, вийшла без «триколора». А ось збірна України гордо пройшла під синьо-жовтим стягом.
«Стадіон невеличкий, проте він був забитий. Відчуття неймовірні. Ти йдеш на коло пошани з такими неймовірними емоціями, немов виходиш на свій олімпійський старт. Хвилювання, радість, захват...», – розповідає про свої враження від церемонії відкриття фігуристка Анна Хниченкова.
Вболіваємо за Україну: хто виступає 10 лютого?
О 9.15 тримаємо кулаки за Марину Анцибор та Тетяну Антипенко, які представлятимуть Україну у лижних гонках. Дисципліна – скіатлон, тобто 7,5 кілометрів долаються класичний стилем, а потім ще 7,5 кілометрів – вільним.
Виступи у санному спорті українські олімпійці розпочнуть о 12.10. Антон Дукач та Андрій Мандзій виконають першу і другу спроби.
І з 13.15 слідкуємо за біатлоном. Склад жіночої команди у спринті, поки що невідомий.
Стежте за новинами й Щоденником Олімпіади на сайті та в соціальних мережах Радіо Свободи! Уболіваймо разом за українську збірну!