Основна мета російської анексії Криму і вторгнення на Донбас полягає в спробі не дати західним енергетичним компаніям доступ до природних ресурсів, розташованих у Чорному морі та в районі Юзівського газового родовища, розташованих в межах Донецької та Харківської областей. Таку думку в інтерв'ю Крим.Реалії висловив ветеран армії США, співробітник аналітичного центру National Review Institute і міжнародний консультант з розвитку енергетики Роберт Чизлетт.
«Ці регіони півдня та сходу України являли собою стратегічний інтерес для Росії упродовж багатьох років. Саме тому ще кілька років тому Москва наполягала на продовженні терміну перебування Чорноморського флоту в Севастополі ще на 25 років, запропонувавши натомість українській адміністрації зниження цін на російський природний газ на 30%. Зрештою, контракт на використання військово-морської бази був продовжений в 2010 році адміністрацією Януковича», ‒ нагадує американський експерт.
При цьому Роберт Чизлетт зазначає, що навіть у той період українська влада мала намір знизити економічну залежність від імпорту російської енергії, яка була прямим каналом геополітичного впливу Москви на внутрішньоукраїнські справи.
Геоекономічна стратегія Росії, пов'язана зі спробою заблокувати українські та західні компанії від розробки Чорноморського шельфу, стала основною причиною анексії Криму
«Україна підписала контракт на продовження перебування на своїй території російської військової бази, але при цьому почала розробляти власні джерела енергії. У 2012 році компанія «Надра України», у співпраці з консорціумами ExxonMobil, Royal Dutch Shell і румунською компанією OMV Petrom, почала проект з дослідження та розвитку Скіфського нафтогазового родовища, розташованого на шельфі Чорного моря. У цей період адміністрація України скоротила імпорт російського газу з 45 млрд кубометрів у 2011 році до 28 млрд кубометрів у 2013 році», ‒ розповідає Чизлетт.
На думку американського аналітика, саме геоекономічна стратегія Росії, пов'язана зі спробою заблокувати українські та західні компанії від розробки Чорноморського шельфу, стала основною причиною анексії Криму.
Самопідйомна бурова установка «Петро Годованець», що належала до анексії Криму ДАТ «Чорноморнафтогаз», архівне фото
Довгострокові плани Росії стати основним експортером енергії на ринки ЄС і були справжніми мотивами її зусиль з розділення України
«У часі захоплення Криму збіглося зі зростанням потенціалу експорту зрідженого природного газу з США до Європи, а також ‒ можливістю експортувати технології гідравлічного розриву пласта для доступу до викопних видів палива, раніше недоступних в сланцевій місцевості. Завдяки цьому інструменту Україна могла не тільки перестати покладатися на імпорт російської енергії, а й стати потенційним конкурентом Москви, експортуючи на європейські ринки викопні види палива зі сланцевих родовищ. Саме довгострокові плани Росії стати основним експортером енергії на ринки ЄС і були справжніми мотивами її зусиль з розділення України», ‒ зазначає Роберт Чизлетт.
Проте експерт вважає, що навіть сьогодні, втративши доступ до Чорноморського шельфу, Україна робить все, щоб зменшити енергозалежність від Росії. Наприклад, у 2015 році їй вдалося подвоїти імпорт газу з ЄС до 10 млрд кубометрів.
При цьому, за словами Чизлетта, зараз президенту Росії Володимиру Путіну необхідно завершити будівництво кримського енергомосту, включаючи Керченський міст і підводні лінії електропередачі через Керченську протоку.
Енергоміст необхідний Путіну як символ його політичної перемоги та спосіб зміцнити довіру кримчан
«Під час війни на сході України основні лінії електропередач, які забезпечували Кримський півострів, були неминуче знищені ‒ ще в 2015 році. Енергоміст необхідний Путіну як символ його політичної перемоги та спосіб зміцнити довіру кримчан і забезпечити незалежність півострова від українських енергоносіїв. До того ж без нього неможливо покрити зростання потреб Криму в енергопостачанні в пікові туристичні сезони. Цей міст також гарантує енергетичну безпеку військово-морської бази Росії під час її сирійських операцій», ‒ зазначає він.
За словами Роберта Чизлетта, за інформацією на 1 січня 2018 року, Кремль розгорнув у Криму підрозділи Росгвардії для охорони основних об'єктів, важливих для майбутнього енергомосту.
Слова американського експерта про те, що основним мотивом розв'язаної Путіним війни був доступ до цінних родовищ, підтверджується і фактами. Нагадаємо, російські військові захопили кримські родовища та бурові установки українського державного підприємства «Чорноморнафтогаз» ще в 2014 році. Того ж року Генеральна прокуратура України порушила кримінальне провадження через незаконне захоплення майна підприємства на суму 15 мільярдів гривень. У лютому минулого року Приморський районний суд Одеси заарештував майно «націоналізованого» Росією «Чорноморнафтогазу», включаючи чотири бурові установки.
Запуск другої гілки енергомосту з Кубані до анексованого Криму, 2015 рік
30 листопада 2016 року воєнні прокурори спільно з офіцерами Держприкордонслужби України та інших правоохоронних органів вийшли в море до Одеського газового родовища в Чорному морі з метою задокументувати факт того, що Росія незаконно використовує бурові платформи, що належать Україні . Перед ними відразу ж з'явився сторожовий корабель ‒ фрегат «Пытливый» ВМФ Росії, екіпаж якого відкрито оголосив, що він встановлює режим плавання для інших суден. Ще раніше, 7 вересня того ж року, українські прикордонники також зіткнулися з агресивними діями з боку російських військових кораблів.
У грудні 2017 року аналітичний центр The Jamestown Foundation опублікував статтю, в якій прямо вказував, що російський Керченський міст допомагає захопленню української нафти й газу. Зокрема, в матеріалі наголошується, що за допомогою цього мосту Кремль, можливо, прагне закріпити контроль над природними ресурсами як Азовського моря, так і північної частини Чорного моря.
«За оцінками компанії «Чорноморнафтогаз», на невеликій ділянці української частини Азовського моря є до 20 мільярдів кубометрів природного газу. Ринкова вартість запасів без урахування витрат на видобуток оцінюється приблизно в 3,4 мільярда доларів. Це близько 10% обсягу російського експорту «Газпрому» до Європи в 2016 році. Кремль показав, як далеко він готовий зайти, щоб контролювати українські ресурси в Чорному морі, незаконно захоплюючи їх, а потім використовуючи військову силу для захисту своїх домагань», ‒ йдеться в статті.
При цьому деякі українські експерти вже зазначали, що агресивний захист Росією захоплених об'єктів може спровокувати непередбачену ескалацію конфлікту.