У статті для аналітичного центру Atlantic Council Мелінда Герінг пише про те, що Україна має набагато більше молодих, принципових політиків, які є справді проєвропейськими, ніж здається. Російський опозиціонер Михайло Ходорковський у статті для американського видання The New York Times пояснює, як Росія використовує стару брехню для об’єднання «нової Росії». National Public Radio пише про те, що конфлікт на сході України зайшов у глухий кут.
Аналітичний центр Atlantic Council публікує статтю Мелінди Герінг про те, що Україна має багато молодих, принципових політиків, які по-справжньому орієнтовані на європейський шлях розвитку країни.
Автор не погоджується з нещодавнім висловом Леоніда Бершидського в статті для Bloomberg про те, що в Україні сьогодні досить складно знайти політиків, дійсно вірних європейському вибору.
Але депутат і член Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Олена Сотник та депутат Сергій Гусовський – лише два приклади таких людей, яких насправді набагато більше, переконана Герінг.
Член парламенту Вікторія Войцицька, наприклад, зазнала щонайменше одного нападу на своє життя через її позицію щодо українських олігархів, йдеться в статті. Після того, як 2016 року вона заблокувала три спроби дозволити приватним компаніям ділитися газовими ліцензіями та заробляти на цьому багато грошей, її домівку атакували коктейлями Молотова.
Вона ніколи не прагнула бути політиком, але після Революції гідності Войцицька не могла сидіти, склавши руки, мовиться у статті. Спочатку вона вірила в президента Петра Порошенка, зазначає автор. Але пізніше, під час однієї з зустрічей з ним, Войцицька висловила свої вимоги щодо необхідності позбутися олігархів через приватизацію, на що Порошенко, йдеться у статті, відповів: «Добре, спробуй переконати інших». Після цього Войцицька зрозуміла, що він все ж є продуктом старої системи, зазначає автор, яка називає саму Войцицьку продуктом нової системи.
Герінг переконана, що Войцицька є лише одним прикладом того, що політики все ж таки можуть бути «іншими».
У статті для американського видання The New York Times колишній власник нафтової компанії «ЮКОС» і колишній політв’язень Михайло Ходорковський пояснює, як Росія використовує стару брехню для об’єднання «нової Росії».
Ходорковський, який є професором історії в одному з американських університетів, зазначає, що останнього російського царя Миколу Другого вбили разом із його сім’єю 1918 року в підвалі за обставин, з якими дослідники здебільшого погоджуються. За наказом із Москви їх розстріляли, після чого їхні тіла спалили, але сьогодні Російська православна церква намагається поставити під сумнів загальновідомі факти. В одній із версій церква припустила, що вбивство Романових насправді було «ритуальним вбивством».
«Багато росіян, особливо серед радикальних націоналістичних груп, визнають обвинувачення в ритуальних вбивствах як частину порочної теорії змови. Мовляв, замість більшовицького злочину, вбивство Романових було результатом іудо-масонської змови, щоб під час ритуального обряду принести в жертву сім’ю царя, що мало символізувати смерть російського народу», – пояснює автор.
Такі антисемітські звинувачення не є чимось новим, беручи до уваги переслідування євреїв у царські часи, зазначає Ходорковський. Можливо, роздмухування антисемітський настроїв є частиною плану залучитися підтримкою ультраправих груп у Росії напередодні президентських виборів, припускає автор. Під час кампанії 2012 року націоналізм серйозно зіграв Володимиру Путіну на руку, йдеться в статті.
Сьогодні Кремль як ніколи спирається на церкву, зауважує Ходорковський. Тим часом Путін не має на меті перетворювати Росію на справжню федерацію через надання всім регіонам влади та права голосу, йдеться у статті.
«Повертаючись спиною до уроків минулого, церква та держава знову розпустили зловісні сили правого екстремізму й рухаються пліч-о-пліч до темної невідомості», – зазначає автор.
Сайт американського National Public Radio пише про те, що конфлікт на сході України зайшов у глухий кут. Автор статті, Саманта Рафельсон, зазначає, що війна, що почалася після анексії Криму, вже забрала життя більше, ніж 10 тисяч людей та продовжує впливати на відносини між Росією та США.
Американський есмінець USS Carney увійшов в українські води цього тижня, мовиться у статті. Це частина допомоги з боку США, що має на меті підтримати український уряд.
У грудні ж адміністрація Трампа оголосила про поставки зброї Україні, що викликало багато критики з боку Росії, зауважує автор. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, наприклад, заявив, що вся відповідальність тепер лягає на український уряд.
Рафельсон цитує слова кореспондента Бі-Бі-Сі Джона Фішера: «На місці, це навряд чи змінить баланс сил, але українці, безумовно, задоволені тим, що американці певною мірою збільшили свою прихильність до них».
Деякі європейські країни хочуть закінчення конфлікту в Україні, щоб покласти край санкціям проти Росії, але поки що Москва не квапиться виконувати свої міжнародні зобов’язання, посилається на слова Фішера автор статті.
«На даний момент не видно справжнього виходу з конфлікту», – цитує автор слова журналіста Джона Фішера.