Як з'являються стереотипи? Чому ми піддаємося пропаганді? Про це в «Денному шоу» на Радіо Крим.Реалії говоримо з кандидатом філософських наук Ольгою Тургенєвою.
‒ Люди, які живуть в окупованому Криму, часто мають стереотип, що всі, хто живе на материковій частині України, вважають їх колаборантами та зрадниками. У той же час я зустрічаю в Києві людей, які дійсно так вважають. Чому ці стереотипи виникають?
‒ Є поняття «інгрупа» й «аутгрупа». «Інгрупа» ‒ це ми, наприклад, жителі материкової частини України. Тоді для нас мешканці окупованого Криму ‒ це «аутгрупа». Завжди існує певна настороженість до «аутгрупи» та лояльність до «інгрупи». Будь-які поразки нашої групи ми схильні трактувати як результат зовнішніх факторів. А перемогу ‒ винятково як результат власних зусиль. У той же час, коли проблеми виникають у членів «аутгрупи», ми шукаємо причину в них, а не в обставинах. Це нормальна групова поведінка.
‒ До чого призводять упередження щодо іншої групи?
‒ Перш за все до дегуманізації ‒ ми просто перестанемо в якийсь момент бачити в них людей. У стереотипів є функції, головна з них ‒ пізнавальна. Це означає, що якщо у нас є стереотип, то нам простіше зрозуміти іншу групу. Наприклад, ми бачимо кримчанина й говоримо: «А, кримчанин! З ними все зрозуміло». Інша функція ‒ це захист образу нашого власного «я», тому що ми, в порівнянні з «аутгрупами», завжди здаємося собі кращими.
‒ Що має статися з людиною, щоб вона почала сприймати представника іншої групи як особистість?
Стереотипи потрібно усвідомити й взяти під контрольОльга Тургенєва
‒ Мені здається, людина має усвідомлювати й розуміти те, що з нею відбувається. Стереотипи потрібно усвідомити й взяти під контроль. Потрібно намагатися сприймати людину не як члена якоїсь групи, а як Васю, Колю тощо. Дуже корисно ставити себе на місце представника «аутгрупи».
‒ Ти сама живеш на два міста ‒ в Києві та Москві. Напевно тобі не раз доводилося використовувати цей метод. Як тобі з цим живеться?
‒ У певний момент мої батьки вирішили розлучитися, один залишився в Москві, інший ‒ у Києві. Через роки я вийшла заміж за росіянина. 2013 року мій тато виявився з одного боку барикади, мама ‒ з іншого. Мені дуже нелегко, тому що в Києві для людей я ‒ росіянка, а в Москві мене вважають «хохлом» і «бандерівкою». Мені незрозуміло, з ким себе ототожнювати. Я співчуваю як одній, так й іншій стороні, тому що розумію їх зсередини.
‒ Чому в Криму гайки закручені сильніше, ніж у Москві?
Крим – це суперечна територія. А коли є суперечка, то тиснуть на максимум, займають крайні позиціїОльга Тургенєва
‒ Тому що це суперечна територія. А коли є суперечка, то тиснуть на максимум, займають крайні позиції. Москва ‒ територія більш відкрита, там можна робити більше. Але, наприклад, був мітинг на підтримку України, мій чоловік пішов туди в вишиванці. Дорогою додому його зловили два хлопця й дали по обличчю.
‒ Багато говорять про те, що для виконання того, що не можна прямо написати в законі, Росія використовує парамілітарні громадські рухи. Навіщо це?
‒ Перш за все ‒ для насадження стереотипів зсередини. І для створення інфоприводів, адже це «самоорганізовані громадяни», а не спущені згори. Вони ж кажуть, що це їхня особиста ініціатива ‒ влаштовувати флешмоби за «велику батьківщину».
‒ Що робити кримчанину, який постійно чує, що на материковій частині України його ніхто не любить?
‒ Приїхати й перевірити. Але особливість стереотипів у тому, що ми шукаємо їм підтвердження. Не потрібно сприймати все як прояв ненависті.
Ольга Тургенєва
‒ Як протистояти пропаганді?
‒ Більше розмовляти з тими, хто по той бік. Якби люди масово їздили, спілкувалися, формували власну думку ‒ це було б чудово. Тільки так можна протистояти пропагандистським штампам.
‒ Коли ми говоримо про жителів Криму, потрібно ж розуміти не лише те, в якому інформаційному полі вони живуть, але і його реальність ‒ необхідність вижити.
Ти, твої діти в безпеці ‒ це іноді набагато важливіше, ніж абстрактні цінності протистояння, боротьби, революціїОльга Тургенєва
‒ Абсолютно вірно. У таких випадках конформна позиція набагато вигідніша. Швидше за все, ти не втратиш роботу, не буде проблем з житлом, якщо будеш дотримуватися політики партії. Ти, твої діти в безпеці ‒ це іноді набагато важливіше, ніж абстрактні цінності протистояння, боротьби, революції.
‒ Те, що відбувається зараз у Криму, можна сміливо назвати терором. Зокрема, за національною ознакою, адже в основному переслідують кримських татар.
‒ Це явище двостороннє. Чим більше ми закручуємо гайки, тим більше зростає революційний потенціал. Рано чи пізно це все вибухне, бо підтримувати такий баланс неможливо.
(Над текстовою версією матеріалу працювала Катерина Коваленко)