Спеціально для Крим.Реалії
100-річний ювілей однієї з найогидніших інституцій комуністичного режиму ‒ Надзвичайної комісії, що в майбутньому перетворилася на КДБ, ‒ продемонстрував, як далеко в минуле повернулася сучасна Росія.
Директор ФСБ Олександр Бортников дав святкове інтерв'ю головному редактору офіційної «Российской газеты». І під час цієї бесіди виявилося, що голова ФСБ не просто хоче, щоб його відомство ототожнювалося з «радянським гестапо», а й фактично відмовляється від оцінок його діяльності, які були дані ще за радянських часів.
Це не перебільшення. Ще на ХХ і ХХII партійних з'їздах були дані оцінки сталінським репресіям ‒ їх безпідставності, фальсифікації звинувачень, часто настільки жахливих, що навіть сучасники убитих розуміли їхню брехливість. Звинувачувати верхівку більшовицької партії та радянського військового командування в роботі на всі розвідки світу відразу могли тільки параноїки, до того ж, за схожими звинуваченнями без справжнього суду й слідства були розстріляні мільйони людей.
Але у Бортникова ‒ своя версія подій. «Хоча у багатьох цей період асоціюється з масовою фабрикацією звинувачень, архівні матеріали свідчать про наявність об'єктивної сторони в значній частині кримінальних справ, зокрема тих, що лягли в основу відомих відкритих процесів. Плани прихильників Л. Троцького з усунення або навіть ліквідації Й. Сталіна та його соратників у керівництві ВКП (б) ‒ аж ніяк не вигадка, так само як і зв'язки змовників з іноспецслужбами. Окрім того, велика кількість фігурантів тих справ ‒ це представники партноменклатури й керівництва правоохоронних органів, які загрузли в корупції, які чинили свавілля й самосуд», ‒ говорить він. Так чекісти 30-х років минулого століття стають не тільки борцями зі шпигунством, а й ‒ модне заняття в наш час ‒ справжніми антикорупціонерами, які відновлюють «соціалістичну законність» не гірше за Путіна з Бортниковим. Але, як людина об'єктивна, директор ФСБ «перегинів» і порушень не приховує. Важливим є те, кого він вважає борцем зі зловживаннями: «Призначений на посаду наркома внутрішніх справ Л. Берія відновив ГУГБ НКВД і провів кадрові «чистки», вигнавши кар'єристів попередніх скликань. Підвищилися вимоги до якості слідчої роботи, що сприяло кратному скороченню вироків до вищої міри покарання».
Влада в Росії належить не Путіну, а ювілярам-чекістам
Саме так. Пряма цитата. Лаврентій Берія. Одна з найбільш зловісних фігур в оточенні Сталіна, організатор і учасник масових репресій, перед якими тьмяніють навіть злочину Дзержинського та Єжова ‒ адже саме Берія був керівником операцій з депортації народів СРСР, зокрема й кримських татар. Повоєнні операції з виселення людей з рідних місць за національною ознакою, «остаточне вирішення» кримськотатарського, чеченського, інгушського, калмицького та інших «питань», ставлять Берію ‒ поряд зі Сталіним, звичайно ‒ в один ряд з найстрашнішими катами ХХ століття, такими, як Гіммлер або Ейхман. Але для Бортникова Берія ‒ той, хто сприяв відновленню законності. І, перш за все, тому, що цей страшний чоловік відновив вже ліквідовану держбезпеку, дав чекістам можливість знову розправити над країною свої чорні крила, вже не конкуруючи з іншими «сталінськими соколами».
Це і є повернення в 1937 рік. Погляд на історію голови ФСБ дозволяє зрозуміти, чому сучасна Росія діє так, ніби перебуває в далекому минулому. Для чекістів саме це минуле ‒ приклад для наслідування, не випадково в інтерв'ю Бортникова навіть Путіну приділяється куди менше місця, ніж творцям репресивної системи радянських часів ‒ Сталіну, Берії, Андропову. Якщо уважно почитати цей текст, розумієш, що підполковник ФСБ Путін ‒ лише інструмент для чекістського реваншу, відмичка, за допомогою якої генерали КДБ відкрили двері в Кремль. І це ще раз переконує: влада в Росії належить не Путіну, а ювілярам-чекістам. Й Україна воює не з Путіним, а з КДБ ‒ причому з тією його частиною, для якої роки репресій все ще залишаються золотою епохою абсолютної могутності «органів».
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції