Активістку кримськотатарського національного руху Веджіє апте Кашку знали, любили й поважали.
Вона ніколи й нікому не намагалася подобатися ‒ просто була собою. Не зраджувала своїм життєвим принципам, як не стримувалася, якщо бачила несправедливість, ‒ її колюче слово завжди було напоготові. При цьому вона була великою гумористкою.
Це був її спосіб життя ‒ життя борця
Її історія ‒ це історія боротьби кримськотатарського народу за кращу долю. Її будинок довгі роки був місцем зустрічі активістів руху. І сама вона до останнього дня життя активно брала участь у житті національного руху. Вона була на акції з громадянської блокади Криму, на заходах у Києві, Туреччині... І ніхто не дивувався, це був її спосіб життя ‒ життя борця.
Ця маленька, худенька жінка ніколи не здавалася слабкою. Навіть незнайомці бачили залізний стрижень, потужну пружину ‒ в її поставі, поведінці, в тому, як вона завжди трималася.
Коли Веджіє Кашка важко хворіла, вже після тривалого лікування в Туреччині, вона виїжджала на заходи національного руху. Пам'ятаю, як гірко їй було, коли в серпні вона приїхала на зустріч, присвячену 30-річчю московських подій 1987 року, до Ак-Каї в Білогірському районі, а російські силовики перешкодили активістам провести захід.
У пам'яті назавжди залишився її образ непримиренного борця за свободу кримських татар
Біда чатувала на жінку в рідних стінах. Молодий, привабливий, гарний турок втерся в їхню сім'ю, залицяючись до онуки Веджіє апте. Рідні розповідають, що він виявився негідником ‒ зник з їхньої сім'ї, а разом з ним зникли й усі їхні накопичення ‒ 7 тисяч доларів.
Друзі Веджіє апте вирішили допомогти їй і переконати афериста повернути гроші господарям. Але виявилося, що турок пов'язаний з ФСБ. До кафе, де була призначена зустріч, увірвалися озброєні російські силовики. Всіх кинули обличчям донизу. Все відбувалося стрімко й страшно.
Your browser doesn’t support HTML5
Втомлене та хворе серце гордої кримської татарки дало збій від такого шоку. Їй стало зле. Жінці викликали швидку, але дорогою до лікарні Веджіє апте Кашка померла.
Вона жила як боєць і померла також. Померла, зустрівшись із дулами автоматів.
Її не стало, але в пам'яті назавжди залишився її образ непримиренного борця за свободу кримських татар. Вона стала ще одним символом гордого, дружного та волелюбного народу, народу, який неможливо перемогти!
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції