Як правило, історичний міф створюється з метою вибілити якусь одну «чорну сторінку» минулого або виправдати конкретний злочин. Буває так, що на один епізод припадає відразу кілька міфів ‒ як, наприклад, у випадку з анексією Криму. Але час від часу з'являються такі фундаментальні легенди, які претендують на «пояснення» відразу декількох реальних подій. Міф про «Кримську Каліфорнію», який водночас стосується депортації кримських татар із півострова й передачі його від Росії Україні, ‒ саме з таких.
Текстів і відео, присвячених тому, як нібито міжнародні єврейські кола мало не створили у Криму окрему республіку для одновірців, у інтернеті більше ніж достатньо. Навіть більше, існує цей міф і оффлайн ‒ у вигляді статей в журналах і навіть цілих книг (із останніх ‒ «Проект Кримська Каліфорнія та мудрість Йосипа Сталіна»; ось тільки проникливий Google Books позначає її як fiction). Будь-який охочий може ознайомитися з ними самостійно, я ж коротко викладу основні тези, із якими згодні більшість адептів цього вчення.
1) Як усе починалося:
«Крим був розділений на паї, під які випустили державні векселі. У найкоротший термін векселі скупили 200 пайовиків, зокрема й сім'я Рузвельтів, Гувери, керівники «Джойнта» на чолі з мільйонером Льюїсом Маршаллом. Позика мала передаватися «Джойнтом» Радянському уряду упродовж 10 років по 900 тис. доларів щорічно під 5% річних. Повернути гроші треба було до 1954 року. У разі неповернення Крим ставав власністю утримувачів векселів. У Штатах цей проект отримав назву «Кримська Каліфорнія».
2) Депортація кримських татар:
«Президент Ф. Рузвельт відкрито наголосив, що США змушені припинити постачання ленд-лізу до СРСР і не можуть відкрити Другий фронт, оскільки всесильне єврейське лобі в його країні вимагає від більшовиків виконання зобов'язань за векселями ‒ вирішення питання з «Кримською Каліфорнією»: або почати виплати за боргами, або заснувати в Криму Єврейську республіку. У розпал війни коштів для виплати у країни не було. Сталіна фактично загнали в кут, і він погодився почати підготовчі роботи зі створення Єврейської республіки ‒ на вимогу американських власників векселів провели депортацію кримських татар, як головної перешкоди переселенню євреїв на півострів».
3) Передача Криму Україні:
«1949 року СРСР став атомною державою. Шантажувати його вже не могли. Здавалося, що проблема Криму вирішена остаточно. Але залишалися підписані урядом РФ векселі. Сталін і це врахував. Уже після його смерті, напередодні закінчення терміну векселів М.С. Хрущов здійснив знаменитий сталінський маневр: 19 лютого 1954 року Крим був переданий з РРФСР до складу Української РСР, визнаної всім світовим товариством незалежною державою у складі СРСР. Україна ж ніяких застав не проводила. Векселі таким чином були анульовані без компенсації, і проект «Кримська Каліфорнія» лопнув остаточно».
Проте, існують і деякі варіації. Наприклад, Віктор Єрьомін, перу якого належать наведені вище цитати, стверджує, що посол США в СРСР Аверелл Гарріман від імені президента Гаррі Трумена зажадав від СРСР вивести з Севастополя Чорноморський флот і створити Єврейську незалежну державу в складі Криму, радянського Чорноморського узбережжя, разом із Сочі, а також Херсонської та Одеської областей. У іншому випадку Сталіну погрожували атомним бомбардуванням декількох десятків центральних міст Росії.
А ось у статті Андрія Караулова (за сценарієм програми «Момент істини» від 30.06.2008) наводиться текст «послання» Гарріману від Джорджа Маршалла, у якому вимоги про Чорноморський флот є, але ні кавказького узбережжя, ні тим більше ядерного шантажу немає:
«Суто конфіденційно. Міністру торгівлі США А. Гарріману. Дорогий Аверелл! Президент схвалює Ваші плани. Він додав до них наступне. Співіснування на території Криму бази радянського Чорноморського флоту та єврейської республіки, відкритої для вільного в'їзду євреїв із усього світу, видається непорозумінням, яке має небезпеку непередбачуваними наслідками. Це з самого початку викликало його сумніви в реальності «Кримського проекту». Крим має стати демілітаризованою зоною. Дайте знати Сталіну, що він має бути готовий до того, щоб перебазувати флот із Севастополя до Одеси та на Чорноморське узбережжя Кавказу. Тоді ми повіримо, що Кримська єврейська республіка ‒ реальність, а не пропагандистський міф. Дж. Маршалла».
Немає серед друзів і згоди щодо інших деталей ‒ скільки саме грошей заборгував Радянський Союз Америці, чи вимагали американці незалежності Криму, чи були згодні на статус союзної республіки, чи здійснював аферу з «Кримською Каліфорнією» В'ячеслав Молотов за спиною Йосипа Сталіна, чи «батько народів» від самого початку був у курсі? Усе це, звичайно, не сприяє переконливості їхніх розповідей.
Дрібка брехні та вигадок сплавляє три реальних історичних епізоди в єдину «всесвітню єврейську змову» навколо півострова
Які ж аргументи є у прихильників міфу про «Кримську Каліфорнію»? Ну, по-перше, це абсолютно реальні документи радянської влади, присвячені трьом епізодам: спробі вирішення єврейського земельного питання у Криму, депортації кримських татар і передачі півострова Україні. Ніхто не візьметься заперечувати реальність всього перерахованого. А як же ж зв'язати воєдино все це? І тут на допомогу приходить інше джерело ‒ інтерв'ю та коментарі екс-міністра (1990-1992 рр.) преси й інформації та віце-прем'єра російського уряду Михайла Полтораніна. Він із посиланням на Мілована Джіласа, майбутнього віце-президента Югославії, розповів «Аргументам и Фактам» (№42 від 15.10.2008), що Сталін нібито особисто зізнався югославському лідеру Йосипу Броз Тіто, що вислав кримських татар через обіцянки Франкліну Рузвельту створити єврейську державу в Криму. Ну а маючи на руках такий «козир», додумати інші деталі не складає труднощів. Так дрібка брехні та вигадок сплавляє три реальних історичних епізоди в єдину «всесвітню єврейську змову» навколо півострова.
І само собою зрозуміло, що ніяких документальних підтверджень своєї концепції адепти не приводять. Немає, звичайно, жодних англомовних оригіналів «послання» Маршалла Гарріману. Більше того, вони ще й примудряються виправдовувати свої вигадки відсутністю документів. Той же Єрьомін в «Мудрості Йосипа Сталіна» пише:
Перед нами просто-таки канонічний приклад т.зв. «теорії змови» й «конспірології»
«Оскільки за твердженням Полтораніна матеріали проекту «Кримська Каліфорнія» все ще засекречені, в нашому розслідуванні спиратимемося на непряму загальнодоступну інформацію... Як можна наполягати на оприлюдненні засекречених владою документів? Попередженням про секретність оповідач заздалегідь пояснив: «Хочете ‒ вірте, хочете ‒ ні! Моя справа розповісти про те, що знаю». І не Полторанін винний у тому, що доводити правду його слів заборонено. В усякому разі, він нас про цю заборону сповістив. Факт існування кримських акцій компрометує їх власників набагато більше й за набагато більшу кількість аспектів, ніж вимушених продавців. Так що говорити про можливу появу кримських акцій у відкритому доступі й тим більше в американському або будь-якому міжнародному суді може тільки дилетант у політиці. Геополітичні суперечки такого масштабу публічно не вирішуються».
Перед нами просто-таки канонічний приклад т.зв. «теорії змови» й «конспірології». Так, визнає автор, ніяких доказів у нас немає, тому що втрутилася «велика політика», але завдяки «непрямій загальнодоступній інформації» ми вам розповімо, як все було насправді. І завершується цей фрагмент також фантастично:
«Тож розповідям про випуск і продаж американцями акцій на всю територію Кримського півострова можна вірити на всі 99,99%».
Скільки ж правди в цьому міфі?