«Військова сила не вирішить проблем Донбасу». Ці слова міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, сказані ним на зустрічі з пропутінськими активістами, точно схарактеризовують зміни в російській зовнішній політиці стосовно України. Звичайно, Кремль ще довго брязкатиме зброєю біля українських кордонів, але про війну російському керівництву доведеться забути надовго. На те є об’єктивні причини – ефект санкцій, нові заходи США, падіння ціни на нафту і, звичайно ж, вибори президента Росії. До свого нового терміну Володимир Путін хотів би прийти в ролі президента-стабілізатора. А без хоча б часткового поліпшення відносин із цивілізованим світом йому це зробити не вдасться.
Тому головне, про що сьогодні думають у Кремлі – так це про те, як піти з Донбасу і не втратити обличчя. Не випадково заява Лаврова збіглася із посиленням прикордонного режиму на ділянці російсько-українського кордону, яка перебуває під контролем окупантів. Найманців готують до думки про те, що їм доведеться повертатися під контроль Києва і «просто так» прийти на територію Росії не вдасться – як і у випадку з Афганістаном після відходу радянських військ, пустять тільки перевірених, хто ретельно співпрацював зі спецслужбами та хто готовий продовжити цю співпрацю. А ще недавно жодного реального кордону на окупованій території фактично не було, Донбас був ніби продовженням Росії. Так ось тепер цього більше не буде.
Звичайно, для початку Москва напиратиме на необхідності виконувати Мінські угоди – власне, саме про це говорив Сергій Лавров, коли стверджував, що «ніхто не хоче війни з Україною».
Керівник МЗС Росії Сергій Лавров, архівне фото
Але ось тільки Мінські угоди – це аж ніяк не тільки особливий порядок управління окупованими територіями після їхнього звільнення. Це, перш за все, припинення вогню – тобто те, чого Москва не може забезпечити до цього дня. А тепер давайте просто уявимо собі, що на Донбасі перестануть стріляти. Який сенс тоді буде у так званих «народних республіках», у Захарченку, Плотницькому та їхніх російських кураторах? Усі ці «республіки» вигадані з однією-єдиною метою – вбивати українців. Якщо в Кремлі вирішать, що з обстрілам покладено край, війни не буде і грошей на Донбас – теж, «народні республіки» просто розсипляться, ніби їх ніколи й не було. І не потрібно думати, що в Москві цього не розуміють. Саме тому не поспішають припиняти стріляти. Саме тому не поспішають йти – тому що ще поки що не придумали, як пояснити цю капітуляцію росіянам, як сказати, що Донбас – це більше не «русскій мір», і що й тим його жителям, які «мріяли» жити в Росії, буде і в Україні добре. Але як тільки придумають – підуть.
Росію можна і потрібно дотискати – і вона піде звідусіль
Без повернення Криму Україна не зможе стати державою з визначеними кордонами. Повернення Криму – і в українських, і в російських інтересах. Лише відмова від півострова дозволить Росії повернутися у цивілізований світ
Це, звичайно, не означає, що Путін залишить Україну в спокої. По-перше, до відходу з Криму російський президент поки що не готовий – окупація півострова стала наріжним каменем всієї його політичної кар’єри і необхідні роки інтенсивного міжнародного тиску, щоб змусити Росію піти з півострова. Путін може думати, що після відходу з Донбасу його залишать у спокої, але він помиляється. Донбас стане показником того, що Захід все робить правильно, що Росію можна і потрібно дотискати – і вона піде звідусіль. Так що сподіватимемося, що тиск не послабиться: без повернення Криму Україна не зможе стати державою з визначеними кордонами. Повернення Криму – і в українських, і в російських інтересах. Лише відмова від півострова дозволить Росії повернутися у цивілізований світ. Із Кримом Росія завжди буде країною-ізгоєм.
По-друге, Кремль продовжуватиме займатися дестабілізацією ситуації в Україні. Для Путіна критично важливо довести, що Україна не може відбутися як держава. І чим менше буде військового тиску, тим більше – диверсійного. Москва активно працюватиме з українськими опозиційними політиками й імітаційною частиною громадянського суспільства, фінансуватиме медіа, сприятиме поширенню пригнічених настроїв серед українців. Ризикну зауважити – спостерігаючи за суспільними настроями – що на полі пропаганди і диверсій Путіну набагато простіше перемогти, ніж на полі військових дій. Тому не варто думати, що з відходом окупантів з Донбасу боротьба за майбутнє Української держави завершиться. Насправді Лавров просто визнав, що за допомогою війни України не позбутися. Значить, Кремль діятиме інакше.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода